Ухвала

від 28.01.2014 по справі 825/3759/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3759/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ТТ-Нафта» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року адміністративний позов приватного підприємства «ТТ-Нафта» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові ДПС від 01 липня 2013 року №0003352200, №0003362200 та №0003372200.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31 травня 2013 року по 05 червня 2013 року ДПІ у м.Чернігові ДПС, правонаступником якої є ДПІ у м.Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області, проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП «ТТ-Нафта» щодо декларування в податковій звітності з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за жовтень-листопад 2012 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом, за результатами якої складено акт від 12 червня 2013 року №1367/22/37021932, в якому встановлено порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 227430,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року - 227430,00 грн.; порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 176595,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року - 176595,00 грн., та завищено від'ємне значення, яке включається до складу податкового періоду наступного періоду, за листопад 2012 року в сумі 40005,00 грн.

На підставі акту перевірки №1367/22/37021932 від 12 червня 2013 року ДПІ у м.Чернігові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0003352200, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 341145,00 грн., у тому числі 227430,00 грн. за основним платежем та 113715,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0003362200, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 264893,00 грн., у тому числі 176595,00 грн. за основним платежем та 88298,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0003372200, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40005,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (постачальник) укладено договір №106/10-2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ за умовами даного договору, але при умові, що у постачальника газ є в наявності. Відгрузка та доставка (транспортування) газу на умовах СРТ за даним договором організовується постачальником та оплачується покупцем. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку (передачу у власність) газу окремими партіями в розумні строки (терміни) на адресу, вказану покупцем (п.2.3).

На підтвердження виконання умов за вищевказаним договором позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні придбаного скрапленого газу, платіжні доручення, що підтверджують перерахування коштів на рахунок контрагента, заявками на поставку паливо-мастильних матеріалів, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 та по рахунку 281.

З огляду на те, що основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля паливом, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА №039781, для здійснення своєї діяльності позивач орендує у ТОВ «Габрі», ТОВ «УТН-Чернігів» та ТОВ «СПК» будівлі автозаправочних станцій відповідно до договорів оренди від 08 червня 2010 року №08, від 08 червня 2010 року №09 та від 08 червня 2010 року №07 та додаткових угод до них.

Транспортування газу здійснювалось ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» відповідно до умов договору за власний рахунок шляхом залучення стороннього перевізника, а саме: ТОВ «Пропан-сервіс» (відповідно до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 30 грудня 2010 року №01/13-2010), на умовах СРТ - безпосередньо на АЗС, що належать на правах оренди позивачу та використовуються ним у господарській діяльності. ТОВ «Пропан-сервіс» має необхідну ліцензію серії АГ №504858 на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, на міжнародні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Факт прийняття ПП «ТТ-Нафта» газу від контрагента підтверджується наявними в матеріалах справи актами зливу. Позивач має необхідні модулі для заправки автомобіля газом зрідженим, про що свідчать накладні на закупівлю вказаних модулів та акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Крім того, в матеріалах справи наявні паспорта якості, які підтверджують той факт, що ПП «ТТ-Нафта» перевіряло якість скрапленого газу.

Отриманий в результаті виконання договору від 05 жовтня 2011 року №106/10-2011 газ реалізовано ПП «ТТ-Нафта» кінцевим споживачам через наявні у позивача АЗС, що знаходяться за адресами: м.Чернігів, вул.Борисенко, 60, м.Чернігів, вул.Малиновського, 30-А, м.Чернігів, вул.Ціолковського, 30, що підтверджується відомостями, звітами по касовим чекам за жовтень-листопад 2012 року, оформленими службовими чеками, книгами обліку розрахункових операцій

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті перевірки ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 29 березня 2013 року №1118/22-621/33108265 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 квітня 2012 року по 31 липня 2012 року та з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат за квітень-листопад 2012 року, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за квітень-листопад 2012 року, що вказує на нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентом.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги акт перевірки ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 29 березня 2013 року №1118/22-621/33108265 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2013 року №0003352200, №0003362200 та №0003372200, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.