Рішення

від 12.11.2013 по справі 909/1042/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р. Справа № 909/1042/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", вул.Кременецька,38, м.Луцьк, Волинська область,43010

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан", вул.Миру,29, с.Томашівці,Калуський район, Івано-Франківська область,77327

про стягнення 97099,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Єфтемій Н.Й., (довіреність № 2277 від 04.09.13 )

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан" про стягнення 97099,56 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору купівлі-продажу №С05010 від 01.04.11 та обґрунтовано положеннями статей 551, 549, 611, 617, 625 , 692 Цивільного та 193, 229 Господарського кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 31000,00грн. у зв"язку з частковою сплатою заборгованості (вх.№17708/13 від 12.11.13), в решті позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, однак направив суду клопотання №45 від 11.11.13 (вх. № 175751/13 від 11.11.13) щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням юрисконсульта підприємства на екзаменаційно-заліковій сесії, що підтверджується довідкою-викликом Львівського державного університету внутрішніх справ №587 від 07.11.13.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі. Крім цього, в клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача не визначає, чому саме його участь є обов"язковою і причини, з яких не може з"явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа товариства.

З огляду на приписи ст.69 ГПК України щодо строку вирішення спору, зважаючи на неподання відповідачем клопотання про продовження строку вирішення спору, враховуючи заперечення представника позивача, клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.04.11 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №С05010. За умовами даного договору продавець (позивач) зобов"язався передавати у власність покупця (відповідача) через АЗС, розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець, у свою чергу, - приймати їх у власність та оплачувати їх вартість. Термін дії договору - до 31.12.13, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань по даному договору (п.12.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 25.03.13). Доповненням №1 до договору №С05010 сторони внесли зміни до розділу 2 та доповнили договір розділом 6-А, що стосувалися смарт-карт.

Згідно п.3.1 договору №С05010 продавець постачає покупцю паливно-мастильні матеріали частинами на умовах EHW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС шляхом вибірки покупцем або його довіреною особою паливно-мастильних матеріалів з АЗС. Датою поставки матеріалів вважається дата, що вказана в чеку з POS-терміналу або спеціальній відомості. Підтвердженням фактичного отримання покупцем паливно-мастильних матеріалів на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з POS-терміналу, що видається покупцю, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів.

Розділом 4 договору купівлі-продажу №С05010 від 01.04.11 сторони погодили ціну та умови оплати: ціна паливно-мастильних матеріалів визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку паливно-мастильних матеріалів; ціна є узгодженою, коли покупець або його довірена особа здійснили вибірку паливно-мастильних матеріалів з АЗС на умовах даного договору та отримали документ, що визначений у п.3.5; в ціну включено ПДВ; розрахунки здійснюються в національній валюті, оплата покупцем вартості відпущених паливно-мастильних матеріалів здійснюється періодично протягом 10 календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем або його довіреною особою паливно-мастильних матеріалів на АЗС.

На виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань, згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних №45661 від 10.07.13, №42724 від 30.06.13 та актів приймання - передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 01.06.13 по 30.06.13, з 01.07.13 по 10.07.13, позивачем здійснено поставку паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 188148,17грн.

В порушення визначеного п.5.1.1 договору №С05010 обов"язку вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманих паливно-мастильних матеріалів, відповідачем сплачено позивачу 132181,52грн. ( з яких 101181,52 грн.- до подання позову, 30000,00 грн. - після порушення провадження у справі). Таким чином, залишок заборгованості відповідача на час винесення рішення судом становить 55966,65грн.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.п. 4.4 та 5.1 спірного договору, граничний строк оплати відповідачем товару, згідно видаткових накладних та актів приймання-передачі паливно- мастильних матеріалів, наявних у матеріалах справи - відповідно 10.07.13 та 20.07.13.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога щодо стягнення з відповідача 55966,65грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення. В частині стягнення 31000,00грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 9.2. спірного договору сторони погодили, що у випадку непроведення розрахунків покупцем згідно умов розділу 4 даного договору, покупець зобов"язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов"язаний додатково сплатити на користь продавця штраф у розмірі 5% від суми заборгованості. Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та штрафом та погодили строк їх нарахування.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).

Керуючись нормами чинного законодавства та п.9.2, 9.3 договору №С05010 позивачем за порушення зобов"язання нараховано відповідачу 1657,89грн. пені, 4126,72грн. річних та 4348,30грн. штрафу за період з 11.07.13 по 04.09.13 .

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок пені у відповідності до вищенаведеної правової норми та задоволено її частково, на суму 1617,11грн., оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично невірним. Вимогу щодо стягнення 4126,72грн. річних та 4348,30грн. штрафу за період з 11.07.13 по 04.09.13 задоволено у повному обсязі з огляду на правильність їх нарахування.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, п.1-1ст.80, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан" про стягнення 97099,56 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан"(с.Томашівці Калуського району, вул.Миру, 29, код ЄДРПОУ 30848271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"(м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37485075) 55966,65(п"ятдесят п"ять тисяч дев"ятсот шістдесят шість гривень шістдесят п"ять копійок) основного боргу, 4126,72(чотири тисячі сто двадцять шість гривень сімдесят дві копійки) річних, 4348,30(чотири тисячі триста сорок вісім гривень тридцять копійок) штрафу, 1617,11(одну тисячу шістсот сімнадцять гривень одинадцять копійок) пені та 1941,18(одну тисячу дев"ятсот сорок одну гривню вісімнадцять копійок) судового збору.

В частині стягнення 31000,00грн. провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"