Постанова

від 16.01.2014 по справі 909/1042/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. Справа № 909/1042/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Авто-Бан» (надалі ТзОВ «Євро-Авто-Бан») б/н від 22.11.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2013року

у справі № 909/1042/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (надалі ТзОВ «Золотий екватор»), м. Луцьк

до відповідача: ТзОВ «Євро-Авто-Бан», с. Томашівці, Калуський р-н, Івано-Франківська область

про стягнення 97 099, 56грн.,

з участю представників:

від позивача: Єфтемій Н.Й. - представник (довіреність від 08.01.2014р. № 75);

від відповідача: не з`явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2013р. у

справі № 909/1042/13 (суддя Максимів Т.В.) позовні вимоги ТзОВ «Золотий екватор» до ТзОВ «Євро-Авто-Бан» про стягнення 97 099, 56грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 55 966,65грн. основного боргу, 4 126,72грн. річних, 4 348,30грн. штрафу, 1 617,11грн. пені та 1 941,18грн. судового збору. В частині стягнення 31 000,00грн. провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає необґрунтованим, оскільки останнє прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить його скасувати. Скаржник зазначає, що у зв`язку з відмовою суду у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи ТзОВ «Євро-Авто-Бан» було позбавлене права і можливості довести відсутність свої вини у порушенні зобов`язання.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.01.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, проте відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав повідомлення б/н та б/д, в якому зазначає, що основний борг станом на 15.01.2014р. ТзОВ «Євро-Авто-Бан» погашено повністю. Також останнім долучено Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р - 15.01.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт сплати боржником суми основного боргу в розмірі 55 966,65грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про залишення без змін рішення місцевого господарського суду з огляду на наступне:

Між ТзОВ «Золотий екватор» (Продавець) та ТзОВ «Євро-Авто-Бан» (Покупець) 01.04.2011 р. укладено договір купівлі - продажу № С05010, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням старт-карт паливно-мастильні матеріали (надалі ПММ), а Покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. 01 квітня 2011 та 25 березня 2013 між сторонами укладено додаткові угоди, відповідно № 1 та № 2, якими було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2013року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п.12.1 додаткової угоди № 2 від 25.03.2013 року).

Згідно з п. 3.1 договору № С05010 Продавець постачає Покупцю ПММ частинами на умовах ЕХW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС шляхом вибірки Покупцем ПММ на АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з РОS-терміналу, або спеціальній відомості. Підтвердженням фактичного отримання покупцем на ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з РОS - терміналу, що видається Покупцю, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт-приймання - передачі ПММ (п.3.5).

Розділом 4 договору купівлі-продажу сторони погодили ціну та умови оплати. Ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ в інформаційному табло АЗС. Розрахунки за ПММ здійснюються Покупцем в українській національній валюті-гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, або внесення грошових коштів в касу Продавця.

Відповідно до п.4.4 оплата Покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту фактичного отримання Покупцем ПММ на АЗС.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку ПММ на загальну суму 188 148 грн. 17 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №42724 від 30.06.2013 року, № 45661 від 10.07.2013 року та актами приймання-передачі ПММ за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р., з 01.07.2013 по 10.07.2013р. (а.с. 26-29)

Проте, як встановлено судом та як видно з матеріалів справи, в порушення договірних зобов'язань своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманих паливно - мастильних матеріалів, відповідачем сплачено позивачу 132 181 грн. 52 коп. (з яких 101 181 грн. 52 коп. - до подання позову, 30 000 грн. 00 коп. - після провадження у справі), Таким чином, станом на час винесення рішення судом першої інстанції борг відповідача перед позивачем за отримані ПММ становив 55 966 грн. 65 коп.

Пунктами 9.2 та п. 9.3 договору сторони передбачили, що у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 4 Договору, Покупець зобов'язується на користь Продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості. Покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Продавця штраф в розмірі 5% від суми заборгованості. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

У заявлених вимогах позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію: основний борг - 55 966 грн. 65 коп., пеня - 1 657 грн. 89 коп., штраф - 4 348 грн. 30 коп., проценти річних - 4 126 грн. 72 коп.

При прийнятті постанови Львівський апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання між сторонами у даній справі виникли з договору поставки паливно-мастильних матеріалів № С05010 від 01.04.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як зазначалося вище, відповідач в порушення умов договору поставки паливно-мастильних матеріалів № С05010 від 01.04.2011 року зобов`язання по оплаті за отриманий від позивача товар в строки, визначені договором, не виконав, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які б підтвердили сплату боргу відповідачем до прийняття судом першої інстанції рішення по даній справі, відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 55 966,65 грн. , а в частині позовних вимог щодо стягнення 31 000,00грн провадження у справі припинено в зв»язку з відсутністю предмета позову.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором ( ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, п. 9.2. спірного договору поставки сторони передбачили, що у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 4 Договору, Покупець зобов'язується на користь Продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості. Покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Продавця штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Згідно розрахунку, долученого позивачем до матеріалів справи, пеня нарахована за період з 11.07.2013р. по 04.09.2013р. складає 1 005,23 грн. та пеня нарахована за період з 21.07.2013р. по 04.09.2013р. складає 652,66 грн. разом 1 657,89 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом правомірно здійснено перерахунок пені у відповідності до вищенаведеної правової норми та задоволено її частково, на суму 1617,11грн. , оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично невірним.

Згідно поданого позивачем розрахунку позивачем нараховано відповідачу 35 % річних за період з 11.07.2013 по 04.09.2013р. від простроченої суми в розмірі 2 513,08грн. та за період з 08.07.2013 по 04.09.2013 року в розмірі 1 613,64 грн., разом 4 126,72 грн . та 5% штрафу в сумі 4348,30 грн . які підлягають до задоволення.

Щодо повідомлення відповідача б/н б/д, яке надіслано на адресу суду 16.01.2013 року, про погашення заборгованості перед ТзОВ «Золотий екватор» в повному обсязі, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки така проплата відповідачем була здійснена після прийняття рішення судом першої інстанції, даний факт не впливає на законність рішення суду першої інстанції.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення господарського суду Івано-Франківської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2013р. у справі № 909/1042/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 ГПК України.

3. Справу передати в місцевий господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.