Постанова

від 08.11.2013 по справі 803/2048/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Справа № 803/2048/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представників позивача Дудар О.М., Флішаровської Н.Р.,

представників відповідача Зуєва А.А., Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Зевс-Гарант» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2013 року Приватне підприємство «Зевс-Гарант» (далі - ПП «Зевс-Гарант») звернулося з адміністративним позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області (далі - Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001132200, № 0001152200 від 30.09.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ківерцівською ОДПІ з 29.08.2013 року по 04.09.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Зевс-Гарант» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, термін перевірки було продовжено з 05.09.2013 року по 09.09.2013 року. За результатами перевірки був складений акт № 778/2200/36177829 від 16.09.2013 року. На підставі акта перевірки Ківерцівською ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 30.09.2013 року № 0001152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46 797 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 593 грн. за порушення пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; а також податкове повідомлення - рішення № 0001132200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 965 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1 грн., всього 40 966 грн. за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

ПП «Зевс-Гарант», не погодившись із актом позапланової виїзної документальної перевірки від 16.09.2013 року №778/2200/36177829, скористалося правом адміністративного оскарження, проте, рішенням Ківерцівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області № 615/2200 від 25.09.2013 року про розгляд заперечення висновок акту документальної позапланової виїзної перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нереальність правочинів, укладених з контрагентами: ТзОВ «Об`єднання Архітектура Відродження» та ТзОВ «Розетка УА», оскільки вони були зроблені на підставі актів за результатами перевірок контрагентів позивача, зроблених іншими податковими органами, при цьому реальність здійснення господарських операцій по даних правочинах підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались під час проведення перевірки. Переконаний, що господарські операції між ПП «Зевс-Гарант» та ТзОВ «Об`єднання Архітектура Відродження» та ТзОВ «Розетка УА» були проведені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, додатково суду пояснили, що на підприємстві станом на 2011 рік було зареєстровано 10 працівників і яке згідно статуту займається будівельними роботами. Зазначили, що під час перевірки проведеної Ківерцівською ОДПІ на ПП «Зевс-Гарант» підставою виявлених порушень стали отримані податковим органом акти перевірок контрагентів позивача, а саме ТзОВ «Об`єднання Архітектура Відродження» та ТзОВ «Розетка УА», при цьому податковою не зроблено жодних досліджень по ланцюгу поставок. Висновки про відсутність реального характеру відносин позивача із вказаними контрагентами є надуманими та не підтверджуються належними доказами, зокрема у позивача наявні всі видаткові та податкові накладні на придбаний товар та інші передбачені документи. Придбаний у даних постачальників товар був використаний позивачем в ході своєї основної господарської діяльності, що підтверджується наданими в судовому засіданні доказами. В зв'язку з наведеним просять позов задовольнити, визнавши протиправними і скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнали. Суду пояснили, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 40 964,59 грн. та завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 204 448 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Об`єднання Архітектура Відродження» та ТзОВ «Розетка УА». Під час перевірки підприємством не надано товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі товару. Також вказали, що на адресу Луцької ОДПІ надійшли акти перевірок контрагентів - постачальників, проведених іншими податковими органами, якими зроблено висновок, що встановлені операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків. Підтвердили, що доказів про прийняття податкових повідомлень-рішень відносно контрагентів позивача немає, як і доказів про порушення податкового законодавства, підробку документів чи інші службові зловживання. З врахуванням цього вважають, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 845241 позивач ПП «Зевс-Гарант» є юридичною особою, яка зареєстрована 10.12.2008 року за юридичною адресою: Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Селянська, 46. Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 442514 від 05.03.2012 року виданої Відділом статистики у Рожищенському районі видами діяльності за КВЕД визначено: будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи, діяльність у сфері архітектури, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, вантажний автомобільний транспорт, інша професійна, наукова та технічна діяльність. Підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 235991 від 08.07.2010 року.

Судом встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 29.08.2013 року № 0002327 та № 0002326, виданих Ківерцівською ОДПІ, наказу № 131 від 28.08.2013 року про проведення перевірки та наказу № 141 від 04.09.2013 року про продовження термінів проведення позапланової перевірки працівниками даного податкового органу з 29.08.2013 року по 09.09.2013 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Зевс-Гарант» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт № 778/2200/36177829 від 16.09.2013 року. Перевіркою встановлені порушення пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України - ПП «Зевс-Гарант» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 204 448 грн., в т.ч. за 2011 рік на суму 193 170 грн. та за 2012 рік на суму 11 278 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України - ПП «Зевс-Гарант» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 40 964,59 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 600,02 грн., за березень 2011 року на суму 13 893 грн., та за квітень 2011 року на суму 26 471,57 грн.

На акт перевірки позивачем було подано заперечення до Ківерцівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області, однак, рішенням про розгляд заперечення №615/2200 від 25.09.2013 року висновок акту документальної позапланової виїзної перевірки від 16.0.2013 року №778/2200/36177829 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ківерцівської ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 року: № 0001152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46 797 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 593 грн., та № 001132200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 965 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1 грн., всього 40 966 грн.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України та спростовується наступним.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

При цьому щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток підприємств слід зазначити наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року регулювались Законом № 283/97-ВР, а з 01.04.2011 року - ПК України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Висновок Ківерцівської ОДПІ про нереальність угод, укладених між ПП «Зевс-Гарант» та ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» базується на висновках інших податкових органів, зроблених за результатами проведених перевірок даних контрагентів, зокрема: ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №43/23-10/37046674 від 03.02.2012 року; ТзОВ «Розетка УА» - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №517/23-7/37193071 від 16.05.2011 року, якими встановлено відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків, а правочини, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, що усі операції з ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини вищеназваний висновок про нікчемність укладених між позивачем та ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» договорів вважає неправомірним та спростовується наступним.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Розетка УА» суд зазначає наступне .

Судом встановлено, що між ТзОВ «Розетка УА» (продавець) та ПП «Зевс-Гарант» (покупець) укладено усний договір купівлі-продажу щодо придбання у ТзОВ «Розетка УА» ноутбука Acer eMachines E630-322G32Mikk .

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданою копією видаткової накладної №18023 від 17.01.2011 р., копією рахунка-фактури № СФ-0018023 від 17.01.2011 року

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №131 від 17.01.2011 року

Формування податкового кредиту за фактом цієї покупки здійснювалось позивачем на підставі податкової накладної №17844 від 17.01.2011 року та підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року поданою 21.02.2011 року.

В судовому засіданні представники податкової інспекції підтвердили, що при проведенні перевірки у позивача бачили, що придбаний ноутбук знаходиться за юридичною адресою даного підприємства та використовується в господарській діяльності.

За таких обставин висновок податкової інспекції про нереальність укладення угоди з ТзОВ «Розетка УА» є надуманим.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» суд зазначає наступне .

Судом встановлено, що між ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» (продавець) та ПП «Зевс-Гарант» (покупець) укладено усні договори купівлі-продажу щодо придбання у ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» будівельних матеріалів, зокрема: ґрунтовки, фарби, шпаклівки, шурупів, дверей, піни монтажної, кахелю та ін.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими копіями рахунків-фактур від: 15.03.2011 року, 28.03.2011 року, 08.04.2011 року, 15.04.2011 року, копіями видаткових накладних: №15/03 від 15.03.2011 року, №04/04 від 04.04.2011 року, №08/04 від 08.04.2011 року.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №179 від 15.03.2011 року, №183 від 28.03.2011 року, №187 від 08.04.2011 року, №192 від 15.04.2011 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих поставок здійснювалось позивачем на підставі податкових накладних: №23 від 15.03.2011 року, №53 від 28.03.2011 року, №8 від 08.04.2011 року, №22 від 15.04.2011 року.

Доставка придбаного товару до покупця здійснювалась продавцем ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження».

Придбаний товар у ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» був використаний позивачем в ході своєї основної господарської діяльності під час проведення будівельних робіт, що підтверджується наступним.

Судом встановлено, що використання вищевказаних будівельних матеріалів підтверджується укладеними ПП «Зевс-Гарант» договорами підряду, а саме: договором №25 від 01.04.2011 року з Любомльським районним центром зайнятості; договором №56 від 30.03.2011 року з Волинським обласним центром зайнятості; договором від 30.03.2011 року з Луцьким міським центром зайнятості; договором №8/10 від 31.01.2011 року з Маневицьким районним центром зайнятості, предметом вказаних договорів є виконання капітального ремонту приміщень вказаних центрів зайнятості, тобто встановлено, що позивач використав вказані вище будівельні матеріали в ході своєї основної діяльності, проведення будівельних робіт.

Виконання вказаних договорів підряду підтверджується долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень та березень-липень 2011 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за січень та березень-липень 2011 року, підсумковою відомістю ресурсів (витрат - по факту) за січень та березень-липень 2011 року (том.1 а.с.71-184), банківськими виписками за березень-липень 2011 року (том.2 а.с.118-131), якими підтверджується оплата проведених будівельних робіт вищевказаних центрів зайнятості за договорами підряду.

Формування податкового кредиту за фактом цих робіт здійснювалось позивачем на підставі податкових накладних №4 від 18.03.2011 року, №4 від 15.04.2011 року, №3 від 11.04.2011 року, №1 від 07.04.2011 року, №3 від 18.05.2011 року, №2 від 05.05.2011 року, №1 від 04.05.2011 року, №6 від 27.05.2011 року, №4 від 19.05.2011 року, №1 від 08.06.2011 року, №4 від 15.06.2011 року, №2 від 09.06.2011 року, №6 від 24.06.2011 року, №2 від 11.07.2011 року та підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень, березень, квітень 2011 року (том.2 а.с.27-45).

Також на підтвердження здійснення господарських операцій та діяльності підприємства позивачем подано розрахунково-платіжні відомості, відомості на виплату грошей та нарахування коштів, табелі обліку використання робочого часу, звіти для відрахувань у Фонди за період з січня по липень 2011 року (том.2 а.с.54-103).

Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок укладення ним договорів підряду з районними центрами зайнятості було використано будівельні матеріали придбані у ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» у своїй господарській діяльності під час проведення будівельних робіт, ПП «Зевс-Гарант» досягнено економічного ефекту у власній господарській діяльності та отримано прибуток від проведення робіт. Факт того, що позивачем реалізовано, використано в своїй діяльності придбані будівельні матеріали у ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» підтверджується наданими позивачем та приєднаними до матеріалів справи вказаними вище належним чином оформленими договорами підряду, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, банківськими виписками.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження виконання спірних операцій з придбання ноутбука та будівельних матеріалів підприємством подано податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Ківерцівська ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено.

Висновок про фіктивність спірних операцій не може ґрунтуватися на факті відсутності товарно-транспортних накладних, адже перевезення товару здійснювалося не ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», а ТзОВ «Розетка УА» через «Нову Пошту», які і були відповідальними за правильність їх складення. ПП «Зевс-Гарант» було позбавлено можливості впливу на порядок оформлення цих документів.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

Висновки Ківерцівської ОДПІ про відсутність реального характеру відносин із ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА», у всіх випадках не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Ні в Акті перевірки Ківерцівської ОДПІ, ні в судовому засіданні представниками відповідача не представлено доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ПП «Зевс-Гарант» і ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ПП «Зевс-Гарант» та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також з актів перевірки та заперечень поданих представником позивача слідує, що основою висновків податкового органу про заниження платником податків податку на прибуток та податку на додану вартість стали Акти перевірки контрагентів позивача, яким встановлено порушення частини 1 статті 201, частин 1-6 статті 203, статтей 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Зевс-Гарант» з ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА».

Суд вважає такий висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, який зроблений лише на підставі актів перевірки контрагентів позивача, передчасним, оскільки податковий орган не дослідив та не взяв до уваги первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірок. Окрім того, в ході судового розгляду даної справи підприємством належними первинними документами підтверджено реальність вчинення господарських операцій між ПП «Зевс-Гарант» та ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА», які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт поставки товарів та надання послуг підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару, а також сплату коштів продавцю товару, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.

Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА», вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству та дотримання постачальників товару вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.

Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, товари були поставлені та оплачені.

Посилання податкового органу в акті перевірки №778/2200/36177829 від 16.09.2013 року на відсутність товарно-транспортних накладних, як на відсутність факту отримання товарів від ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» та на відсутність фінансово-господарських відносин позивача з вказаними контрагентами до уваги судом не береться та спростовується наступним.

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 ПК України документами, що підтверджують право на податковий кредит є податкова накладна та/або митна декларація.

Відповідно до п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Тому, суд приходить до висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари не може бути підставою для прийняття податкового-повідомлення рішення, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на відсутність яких в Акті від 16.09.2013 року посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Посилання податкової інспекції, як на підставу нереальності операцій з контрагентом ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у справах за позовом ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій де відмовлено у визнанні протиправними дій ДПІ щодо проведення перевірки, зазначення в акті перевірки №43/23-10/37046674 від 03.02.2012 року (том.1 а.с.198-202) нікчемними правочинів укладених даним позивачем, а також на протокол допиту в якості свідка директора підприємства ОСОБА_5, яка лише підтвердила що реєструвала підприємство і згодом підписувала різні документи за проханням свого рідного брата не може бути підставою для визнання нереальності наступних угод по придбанню позивачем у даній справі у ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідачем у даній справі будь-яких доказів про прийняття рішень податковою інспекцією на підставі акта перевірки №43/23-10/37046674 від 03.02.2012 року по ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» не надано, як і не надано будь-яких доказів підробки документів чи службового зловживання, а також притягнення до відповідальності винних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Крім того, відповідачем в судовому засіданні не додано будь-яких доказів, що за результатами перевірок контрагентів позивача відповідними податковими інспекціями приймалися податкові повідомлення-рішення по цих контрагентах. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА», та в акті перевірки Ківерцівської ОДПІ не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Об'єднання Архітектура Відродження», ТзОВ «Розетка УА» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, актом перевірки ПП «Зевс-Гарант» не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складені акти за результатами перевірок контрагентів позивача, проведених іншими податковими. Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано суду жодних доказів порушення адміністративного чи кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в актах фактами діяльності контрагентів платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представниками в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Ківерцівскою ОДПІ в актах позапланової виїзної перевірки ПП «Зевс-Гарант» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 30.09.2013 року № 0001132200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 965 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1 грн., всього 40 966 грн., № 0001152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46 797 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 593 грн., всього 47 390 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням частини 1 статті 94 КАС України суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України 883 гривні 56 копійок сплаченого судового збору, сплату якого підтверджено платіжним дорученням № 226403 від 07.10.2013 року.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статтей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статтей 134, 135, 138, 139, 185, 198, 201 Податкового кодексу України, статтей 216, 228, 639 Цивільного кодексу, статті 207 Господарського кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 30.09.2013 року № 0001132200 та № 0001152200 скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Зевс-Гарант» (код 36177829, Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Селянська, будинок 46) документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 883 (вісімсот вісімдесят три) гривні 56 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 13 листопада 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич