Ухвала

від 23.11.2015 по справі 803/2048/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015р. Справа № 876/15118/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Пивовара В.В.,

позивача у справі: Давидюка А.М., Дудар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник - Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2013р. у справі №803/2048/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Гарант"

до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник - Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013р. позивач: Приватне підприємство "Зевс-Гарант" звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001132200, №0001152200 від 30.09.2013р.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Ківерцівською ОДПІ були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46797,00грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) на суму 593,00грн. за порушення пп.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40965,00грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) на суму 1,00грн., всього 40966,00грн. за порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України. Однак, позивач не погоджується з висновками податкового органу про нереальність правочинів, укладених з контрагентами: ТзОВ "Об`єднання "Архітектура Відродження" та ТзОВ "Розетка УА", оскільки вони були зроблені на підставі актів за результатами перевірок контрагентів позивача, зроблених іншими податковими органами, при цьому реальність здійснення господарських операцій по даних правочинах підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались під час проведення перевірки.

За результатами розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей, зазначених у первинних та розрахункових документах, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем пп.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Ківерцівська ОДПІ оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 40964,59грн. та завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 204448,00грн. по взаємовідносинах з ТзОВ "Об`єднання Архітектура Відродження" та ТзОВ "Розетка УА". Під час перевірки підприємством не надано товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі товару.

На адресу Луцької ОДПІ надійшли акти перевірок контрагентів - постачальників, проведених іншими податковими органами, якими зроблено висновок, що встановлені операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків. Апелянт наголошує також на тому, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013р., відмовлено в задоволенні позову контрагента позивача ТзОВ "Обєднання "Архітектура відродження" про визнання протиправними дій ДПІ в Печерському районі м. Києва щодо проведення перевірки та складання акту "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Обєднання "Архітектура відродження" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.04.2010р. по 31.12.2011р."

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 23.11.2015р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Пивовар В.В., який доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задоволити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2013р. у справі №803/2048/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представники позивача у справі: Давидюк А.М. та Дудар О.М. проти доводів апеляційної скарги заперечили, зазначили, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №845241 позивач ПП "Зевс-Гарант" є юридичною особою, яка зареєстрована 10.12.2008р. за юридичною адресою: Волинська область, Рожищенський район, м.Рожище, вул.Селянська, 46. Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №442514 від 05.03.2012р. виданої Відділом статистики у Рожищенському районі видами діяльності за КВЕД визначено: будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи, діяльність у сфері архітектури, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, вантажний автомобільний транспорт, інша професійна, наукова та технічна діяльність. Підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №235991 від 08.07.2010р.

На підставі направлень на перевірку від 29.08.2013р. №0002327 та №0002326, виданих Ківерцівською ОДПІ, наказу №131 від 28.08.2013р. про проведення перевірки та наказу №141 від 04.09.2013р. про продовження термінів проведення позапланової перевірки працівниками даного податкового органу з 29.08.2013р. по 09.09.2013р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Зевс-Гарант" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт №778/2200/36177829 від 16.09.2013р. Перевіркою встановлені порушення пп.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - ПП "Зевс-Гарант" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 204448грн., в т.ч. за 2011р. на суму 193170грн. та за 2012р. на суму 11278грн.; п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України - ПП "Зевс-Гарант" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 40964,59грн., в т.ч. за січень 2011р. на суму 600,02грн., за березень 2011р. на суму 13893,00грн., та за квітень 2011р. на суму 26471,57грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ківерцівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013р.: №0001152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46797,00грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 593,00грн., та №001132200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40965,00грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1,00грн., всього 40966,00грн.

Висновок Ківерцівської ОДПІ про нереальність угод, укладених між ПП "Зевс-Гарант" та ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА" базується на висновках інших податкових органів, зроблених за результатами проведених перевірок даних контрагентів, зокрема: ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №43/23-10/37046674 від 03.02.2012р.; ТзОВ "Розетка УА" - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №517/23-7/37193071 від 16.05.2011р., якими встановлено відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків, а правочини, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Відносно правовідносин позивача з ТзОВ "Розетка УА", судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ "Розетка УА" (продавець) та ПП "Зевс-Гарант" (покупець) укладено усний договір купівлі-продажу щодо придбання у ТзОВ "Розетка УА" ноутбука Acer eMachines E630-322G32Mikk .

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданою копією видаткової накладної №18023 від 17.01.2011р., копією рахунка-фактури №СФ-0018023 від 17.01.2011р.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №131 від 17.01.2011р.

Формування податкового кредиту за фактом цієї покупки здійснювалось позивачем на підставі податкової накладної №17844 від 17.01.2011р. та підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року поданою 21.02.2011р.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" (продавець) та ПП "Зевс-Гарант" (покупець) укладено усні договори купівлі-продажу щодо придбання у ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" будівельних матеріалів, зокрема: грунтовки, фарби, шпаклівки, шурупів, дверей, піни монтажної, кахелю та ін.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими копіями рахунків-фактур від: 15.03.2011р., 28.03.2011р., 08.04.2011р., 15.04.2011р., копіями видаткових накладних: №15/03 від 15.03.2011р., №04/04 від 04.04.2011р., №08/04 від 08.04.2011р.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №179 від 15.03.2011р., №183 від 28.03.2011р., №187 від 08.04.2011р., №192 від 15.04.2011р.

Формування податкового кредиту за фактами цих поставок здійснювалось позивачем на підставі податкових накладних: №23 від 15.03.2011р., №53 від 28.03.2011р., №8 від 08.04.2011р., №22 від 15.04.2011р.

Доставка придбаного товару до покупця здійснювалась продавцем ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження".

Використання вищевказаних будівельних матеріалів підтверджується укладеними ПП "Зевс-Гарант" договорами підряду, а саме: договором №25 від 01.04.2011р. з Любомльським районним центром зайнятості; договором №56 від 30.03.2011р. з Волинським обласним центром зайнятості; договором від 30.03.2011р. з Луцьким міським центром зайнятості; договором №8/10 від 31.01.2011р. з Маневицьким районним центром зайнятості, предметом вказаних договорів є виконання капітального ремонту приміщень вказаних центрів зайнятості, тобто встановлено, що позивач використав вказані вище будівельні матеріали в ході своєї основної діяльності, проведення будівельних робіт.

Виконання вказаних договорів підряду підтверджується долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень та березень-липень 2011р., актами приймання виконаних будівельних робіт за січень та березень-липень 2011р., підсумковою відомістю ресурсів (витрат - по факту) за січень та березень-липень 2011р., банківськими виписками за березень-липень 2011р., якими підтверджується оплата проведених будівельних робіт вищевказаних центрів зайнятості за договорами підряду.

Формування податкового кредиту за фактом цих робіт здійснювалось позивачем на підставі податкових накладних №4 від 18.03.2011р., №4 від 15.04.2011р., №3 від 11.04.2011р., №1 від 07.04.2011р., №3 від 18.05.2011р., №2 від 05.05.2011р., №1 від 04.05.2011р., №6 від 27.05.2011р., №4 від 19.05.2011р., №1 від 08.06.2011р., №4 від 15.06.2011р., №2 від 09.06.2011р., №6 від 24.06.2011р., №2 від 11.07.2011р. та підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень, березень, квітень 2011р.

На підтвердження здійснення господарських операцій та діяльності підприємства позивачем подано розрахунково-платіжні відомості, відомості на виплату грошей та нарахування коштів, табелі обліку використання робочого часу, звіти для відрахувань у Фонди за період з січня по липень 2011р.

При прийнятті рішення по суті спору, суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права.

Відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі, при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Нормами пункту 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011р. регулювались Законом №283/97-ВР, а з 01.04.2011р. - ПК України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановленихстаттею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, прийшов до висновку про те, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. З врахуванням наведеного, доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА" договорів є невірними.

На підтвердження виконання спірних операцій з придбання ноутбука та будівельних матеріалів підприємством подано податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а, відтак, наявні дефекти форми, на яких акцентує увагу Ківерцівська ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що висновок про фіктивність спірних операцій не може ґрунтуватися на факті відсутності товарно-транспортних накладних, адже перевезення товару здійснювалося не ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", а ТзОВ "Розетка УА" через "Нову Пошту", які і були відповідальними за правильність їх складення. ПП "Зевс-Гарант" було позбавлено можливості впливу на порядок оформлення цих документів.

З матеріалав справи дійсно вбачається, що висновки Ківерцівської ОДПІ про відсутність реального характеру відносин із ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА", у всіх випадках не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Представниками відповідача не представлено доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ПП "Зевс-Гарант" і ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА" цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ПП "Зевс-Гарант" та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Основою висновків податкового органу про заниження платником податків податку на прибуток та податку на додану вартість стали Акти перевірки контрагентів позивача, яким встановлено порушення частини 1 статті 201, частин 1-6 статті 203, статтей 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Зевс-Гарант" з ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА".

Судом першої інстанції вірно зазначено, що висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, який зроблено лише на підставі актів перевірки контрагентів позивача, є передчасним, оскільки податковий орган не дослідив та не взяв до уваги первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірок.

Долучені до матеріалів справи позивачем докази свідчать про те, що внаслідок укладення ним договорів підряду з районними центрами зайнятості було використано будівельні матеріали придбані у ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" у своїй господарській діяльності під час проведення будівельних робіт, ПП "Зевс-Гарант" досягнено економічного ефекту у власній господарській діяльності та отримано прибуток від проведення робіт. Факт того, що позивачем реалізовано, використано в своїй діяльності придбані будівельні матеріали у ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" підтверджується наданими позивачем та приєднаними до матеріалів справи вказаними вище належним чином оформленими договорами підряду, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, банківськими виписками.

Щодо реальності господарських відносин позивача із ТзОВ "Розетка УА", то в судовому засіданні суду першої інстанції представники податкової інспекції підтвердили, що при проведенні перевірки у позивача бачили, що придбаний ноутбук знаходиться за юридичною адресою даного підприємства та використовується в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки факт поставки товарів та надання послуг підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару, а також сплату коштів продавцю товару, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.

Крім того, відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях та представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА" суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.

Відповідно до вимог статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА", вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до вимог статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству та дотримання постачальників товару вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.

Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА" укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, товари були поставлені та оплачені.

Посилання податкового органу в акті перевірки №778/2200/36177829 від 16.09.2013р. на відсутність товарно-транспортних накладних, як на відсутність факту отримання товарів від ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА" та на відсутність фінансово-господарських відносин позивача з вказаними контрагентами до уваги судом не береться та спростовується наступним.

Виходячи з положень п.198.6 ст.198 ПК України, документами, що підтверджують право на податковий кредит є податкова накладна та/або митна декларація.

Відповідно до п.201.11 ст.201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Тому суд приходить до висновку про те, що відсутність товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари не може бути підставою для прийняття податкового-повідомлення рішення, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на відсутність яких в Акті від 16.09.2013р. посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Посилання податкової інспекції, як на підставу нереальності операцій з контрагентом ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012р., постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 20.03.2013р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013р. у справах за позовом ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій де відмовлено у визнанні протиправними дій ДПІ щодо проведення перевірки, зазначення в акті перевірки №43/23-10/37046674 від 03.02.2012р. (том.1 а.с.198-202) нікчемними правочинів укладених даним позивачем, а також на протокол допиту в якості свідка директора підприємства ОСОБА_5, яка лише підтвердила, що реєструвала підприємство і згодом підписувала різні документи за проханням свого рідного брата, не може бути підставою для визнання нереальності наступних угод по придбанню позивачем у даній справі у ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідачем у даній справі будь-яких доказів про прийняття рішень податковою інспекцією на підставі акта перевірки №43/23-10/37046674 від 03.02.2012р. по ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" не надано, як і не надано будь-яких доказів підробки документів чи службового зловживання, а також притягнення до відповідальності винних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Крім того, відповідачем в судовому засіданні не додано будь-яких доказів про те, що за результатами перевірок контрагентів позивача відповідними податковими інспекціями приймалися податкові повідомлення-рішення по цих контрагентах. Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів, укладених позивачем з ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА", та в акті перевірки Ківерцівської ОДПІ не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА" до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", ТзОВ "Розетка УА" з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, актом перевірки ПП "Зевс-Гарант" не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складені акти за результатами перевірок контрагентів позивача, проведених іншими податковими. Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими, в розумінні приписів статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано суду жодних доказів порушення адміністративного чи кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в актах фактами діяльності контрагентів платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність встановлених Ківерцівскою ОДПІ в актах позапланової виїзної перевірки ПП "Зевс-Гарант" обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013р. №0001132200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40965,00грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1,00грн., всього 40966,00грн., №0001152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46797,00грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 593,00грн., всього 47390,00грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник - Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2013р. у справі №803/2048/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Гарант" до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник - Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2013р. у справі №803/2048/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.11.2015р.