Рішення

від 31.10.2013 по справі 910/17718/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17718/13 31.10.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/17718/13

за позовом Верес Ольги Дмитрівни;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Діана»;

про стягнення 648278,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лавренко А.І., довіреність № 4814 від 09.09.2013р.;

від відповідача: Тоцька А.О., довіреність б/н від 27.03.2013р..

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась Верес Ольга Дмитрівна (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» (надалі - відповідач) про стягнення 848278,85.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Діана» від 11 вересня 2012 року, оформлене протоколом № 4, Верес О.Д. виключено зі складу його учасників та затверджено нову редакцію статуту зі змінами в частині складу учасників Товариства та розподілу часток між ними. Відповідно до зазначеного рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом № 4 від 11.09.2012р., відповідач зобов'язався виплатити у встановлені законодавством строки вартість частини майна товариства пропорційно частки позивача у статутному капіталі, тобто у строк до 11 вересня 2013 року. Проте, відповідач своїх зобов'язань не виконав та не виплатив позивачу вартість частини майна товариства пропорційно частки у статутному капіталі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17718/13 та призначено її розгляд на 10.10.2013р.

Присутні в судовому засіданні 10.10.2013р. представники позивача підтримали позовні вимоги, з підстав наведених у позові, та частково надали витребувані судом докази

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на обставини, наведені у клопотанні, поданому через загальний відділ господарського суду 10.10.2013р., проте витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 13.09.2013р. докази не надав.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання представника позивача щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи неподання відповідачем всіх витребуваних судом доказів та необхідність витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи на 31.10.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 31.10.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, та подано витребувані судом пояснення.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив задовольнити клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК. Також, через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли витребувані судом докази та додаткові заперечення на позовну заяву.

Суд, розглянувши клопотання відповідача та дослідивши матеріали справи, відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, тобто у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо) та якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Проте, на день розгляду справи судом встановлено, що між сторонами існує спір, пов'язаний з правом позивача на виплату їй частини вартості майна товариства пропорційно частки у статутному капіталі, що унеможливлє припинення провадження у справі.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана» зареєстровано Шевченківською районною в місті Києві адміністрацією 29.04.1994 р., ідентифікаційний код 19017612.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Частиною першою ст. 50 зазначеного Закону встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України, установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», передбачено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до Договору про подальшу діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» та нової редакції Статуту Товариства, зареєстрованих 12.11.2001р. за № 12250, учасниками Товариства були: Верес Ольга Дмитрівна, Пономарьов Михайло Іванович, Пономарьов Сергій Іванович, Петренко Лариса Юріївна, Цимбал Лідія Іванівна, Сопельникова Нінень Миколаївна.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно із ст.59 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Як свідчать матеріали справи, 11.09.2012р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана», оформлені протоколом № 4 від 11.09.2012р., на яких вирішено: звільнити Верес О.Д. з посади генерального директора за власним бажанням; визнати роботу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» задовільною; призначити на посаду генерального директора Петренко Л.Ю. з 12.09.2012р.; виключити зі складу учасників товариства Верес Ольгу Дмитрівну, виплатити належну їй частку прибутку, зменшити розмір статутного капіталу товариства до 105294 грн., перерозподілити частки у статутному капіталі товариства між такими учасниками: Пономарьовим М.І. (частка 44,64%), Пономарьовим С.І. (частка 44,64%), Петренко Л.Ю. (частка 8,7%), Цимбал Л.І. (частка 1,9%), Сопельниковою Н.М. (частка 0,12%); привести статут товариства у відповідність до чинного законодавства та прийнятих загальними зборами рішень.

За твердженням позивача, відповідач, в порушення вимог статті 54 Закону України «Про господарські товариства», в строк до 12 місяців з дня її виходу зі складу учасників товариства не виплатив вартість частки позивача в майні товариства, пропорційно розміру її частки в статутному капіталі, що і стало приводом для звернення Верес О.Д. до господарського суду.

Частиною першою ст. 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості частки майна Товариства, яка їй належить, у зв'язку із виходом зі складу учасників товариства.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства (частина 2 статті 148 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Аналогічні вимоги викладені в пункту 8.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана».

Президія Вищого господарського суду України в Рекомендаціях від 28.12.2007 № 04-5/11 «Про практику застосування законодавства у розгляді справи, що виникають з корпоративних відносин» зазначила, що подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Таким чином, виходячи з положень вище наведених правових норм, підставою для стягнення з товариства частини вартості майна, що відповідає частці учасника у статутному капіталі, є рішення загальних зборів, або заява учасника про вихід зі складу учасників або його виключення.

Рішення про виключення позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» було прийнято 11.09.2012р. та оформлене протоколом № 4.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-62/15217-2012 за позовом Верес Ольги Дмитрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана», оформленого протоколом № 4 від 11.09.2012р., про виключення із складу учасників товариства Верес Ольги Дмитрівни, про зменшення розміру статутного капіталу товариства до 105294 грн., про перерозподіл часток у статутному капіталі товариства між такими учасниками: Пономарьовим М.І. (частка 44,64%), Пономарьовим С.І. (частка 44,64%), Петренко Л.Ю. (частка 8,7%), Цимбал Л.І. (частка 1,9%), Сопельниковою Н.М. (частка 0,12%) (питання № 4 порядку денного); про викладення у новій редакції та затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» (питання № 5 порядку денного), позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-62/15217-2012 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р.

При цьому, підставою для визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана», оформленого протоколом № 4 від 11.09.2012р., стало порушення приписів ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» під час прийняття вказаного рішення.

Таким чином, Верес Ольга Дмитрівна на підставі рішення суду, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, на даний час вважається такою, що входить до складу учасників ТОВ «Діана».

Доаказів звернення Верес О.Д. з заявою про вихід зі складу учасників товариства матеріали справи не містять.

Отже визнання недійсним рішення загальних зборів учасників про виключення

зі складу учасників ТОВ "Діана" пані Верес О.Д., свідчить про те, що юридичний факт

щодо виключення позивача зі складу учасників товариства не настав, що унеможливлює їй виплату частини вартості майна товариства пропорційно частки у статутному капіталі.

Також, суд відзначає, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не містить положень відносно того, що статус учасника товариства набувається саме з моменту державної реєстрації в якості учасника, оскільки державній реєстрації підлягає не участь у товаристві, а юридична особа, відомості про яку вносяться в реєстр на підставі достовірних даних (ст.ст.16, 17 наведеного Закону).

Таким чином, діючим законодавством України набуття статусу учасника товариства з обмеженою відповідальністю пов'язується з набуттям права власності на частку у статутному капіталі товариства, а не з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, матеріали справи містять докази, які свідчать про вчинення відповідачем дій, направлених на оформлення Статуту в редакції з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-62/15217-2012 та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, у данному випадку, обов'язок доведення порушення прав та необхідність їх захисту в судовому опрядку покладається законом на позивача.

Проте, позивачем не довідено належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачем.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не грутуються на вимогах чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов