Постанова

від 12.11.2013 по справі 910/13197/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа№ 910/13197/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Варуха А.В. - представник за довіреністю від 08.07.2013 року;

від відповідача: Чайковський О.М. - представник за довіреністю від 30.08.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року

у справі № 910/13197/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскон-КР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення»

про стягнення 921 580, 45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскон-КР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» про стягнення основного боргу у сумі 434 638, 42 грн. та 486 942, 03 неустойки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги за договором № Кр-12-0185 на поставку програмного забезпечення від 27.06.2012 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року у справі № 910/13197/13 (суддя Удалова О.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 434 638, 42 грн. основного боргу та 434 638, 42 грн. пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що розмір пені розраховується з урахуванням подвійної ставки НБУ.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» по справі № 910/13197/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/13197/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 29.10.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.10.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2013 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні 29.10.2013 оголошена перерва до 12.11.2013 року.

Представники сторін у судовому засіданні 12.11.2013 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскон-КР" (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення" (надалі - замовник) було укладено договір № Кр-12-0185 на поставку програмного забезпечення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 предметом договору є передача виконавцем замовнику програмного забезпечення (ліцензій на програмне забезпечення) для його поставки на ПАТ "Полтавський горно-збагачувальний комбінат" (далі - користувач). Перелік програмного забезпечення (ліцензій на програмне забезпечення), та їх вартість зазначені в додатку № 1 до договору.

Згідно із п. 2.1 вартість договору становить 713 769, 18 грн. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30% суми договору, зазначеної в п. 2.1, що становить 214 130, 76 грн. в строк, не більше 20 робочих днів після підписання обома сторонами договору (п. 2.2.1 договору). Замовник здійснює доплату в розмірі 70% суми договору, зазначеної в п. 2.1, що становить 499 638, 42 грн. в строк, не більше 14 календарних днів після поставки програмного забезпечення замовнику та підписання обома сторонами акта прийому-передачі ліцензій.

Відповідно до п. 5.1 договору замовник зобов'язується своєчасно оплатити договір відповідно до виставленого виконавцем рахунку.

04.10.2012 року виконавець виставив замовнику рахунок-фактуру на суму 713 769,18 грн.

Замовником було сплачено 30% вартості договору на суму 214 130, 76 грн., що підтверджується банківськими виписками наданими в матеріали справи.

08.10.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв ліцензії на право використання програмного забезпечення на загальну суму 713 769, 18 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття ліцензій № ОУ-0000115, наявним в матеріалах справи.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначалося вище, відповідач повинен сплатити 70% суми договору, зазначеної в п. 2.1, що становить 499 638, 42 грн. в строк, не більше 14 календарних днів після поставки програмного забезпечення замовнику та підписання обома сторонами акта прийому-передачі ліцензій.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у строк до 22.10.2012 року.

Натомість, відповідач розрахувався частково здійснивши оплату у сумі 35 000, 00 грн. - 26.03.2013 року, та 30 000, 00 грн. - 29.05.2013 року, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 434 638, 42 грн.

Крім того, позивач нарахована до стягнення із відповідача неустойка у сумі 486 942, 03 грн. за період з 23.10.2012 року по 08.05.2013 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Отже, вищевказаною нормою права чинним законодавством України передбачено три види штрафних санкцій: штраф, пеня та неустойка.

При цьому, визнання поняття неустойки чинним законодавством не передбачено.

Однак, ч. 4 т. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 3 т. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, вищевказаними нормами права передбачена можливість сторін встановлювати розмір штрафної санкції на власний розсуд.

Згідно із п. 6.2 договору у випадку порушення з вини замовника строків оплати програмного забезпечення, замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі 0,5 % від договірної ціни за кожен день прострочення до фактичного виконання зобов'язання по даному договору. Сплата неустойки не звільняє замовника від зобов'язань по договору.

Отже, сторони умовами договору передбачили, що за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару відповідач повинен сплатити такий вид штрафної санкції як неустойка, яка розраховується у розмірі 0,5 % від договірної ціни за кожен день прострочення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що вказана сторонами в п. 6.2 договору штрафна санкція є пенею.

Так, за перерахунком апеляційного суду розмір неустойки за прострочення виконання зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару становить 706631, 49 грн.

Водночас, згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Беручи до уваги, що позивач не заявляв про вихід за межі позовних вимог обґрунтованою є до стягнення пеня у сумі 486 942, 03 грн.

Крім того, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 24.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»).

Беручи до уваги невідповідність розміру неустойки наслідкам порушеного зобов'язання, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір неустойки до 434 638,42 грн.

До того ж колегія суддів зазначає, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року № 3 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України")

Враховуючи, що резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року у справі № 910/13197/13 є правильною, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для його скасування відсутні.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року у справі № 910/13197/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/13197/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко