Ухвала

від 05.11.2013 по справі 827/653/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року м. Київ К/800/41586/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємництва Севастопольської міської ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до окружного адміністративного суду міста Севастополь з позовом до Комунального підприємництва Севастопольської міської ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.04.2013 року позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволені повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року апеляційну скаргу Комунального підприємництва Севастопольської міської ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова було задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.04.2013 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою Севастопольському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року та постанову окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.04.2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За змістом статті 18 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємництво Севастопольської міської Ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова перебуває на обліку в Севастопольському міському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Відповідно до форми 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2012 рік, що надавався відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 912 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів має становити 36 особу, а фактично складала 30 осіб.

Із звітів відповідача, за формою статистичної звітності № 3-ПН, затвердженою наказом Державного комітету статистики від 19.12.2005 року № 420, поданих до Севастопольського міського центру зайнятості, вбачається, що Комунальне підприємництво Севастопольської міської Ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Як вбачається із листа Комунального підприємництва Севастопольської міської Ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова від 20.03.2012 року № 05/316, фактів відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів центром зайнятості не зафіксовано.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог про належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживалися заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Оскільки, доказів того, що Комунальне підприємництво Севастопольської міської ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова відмовило інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому порядку, позивачем не надано, суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємництва Севастопольської міської ради «Севелектротранс» ім. О.С. Круподьорова про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Донець

судді: Л.Я. Гончар

В.Ф. Мороз