Постанова

від 13.04.2009 по справі 7/661

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6, тел.

278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13.04.2009 р.                                                  

12:55                             

№ 7/661

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового

засідання  Поліщук О.А.  вирішив адміністративну справу

за позовом

 ОСОБА_1

до

 Головного управління соціального захисту

населення м.Києва   Головного

управління Пенсійного фонду України в м.Києві   Київського міського центру по нарахуванню

та здійсненню соціальних виплат

про

 зобов'язання вчинити певні дії

Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Представники:

від позивача

ОСОБА_1-представник за

довіреністю,

від відповідача-1

від відповідача-2 від відповідача-3

Не прибув,     ОСОБА_2,

представник за довіреністю,    ОСОБА_3,

представник за довіреністю.

Позивач - звернувся до Окружного

адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача на його

бездіяльність щодо виплати щорічної разової грошової допомоги за 2004-2008 рр.

Позовні вимоги вцілому мотивовані

тим, що Позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу в неповному

розмірі, виходячи з вимог Закону України про Державний бюджет України на

відповідний рік, чим порушено Закон України „Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі -Закон 3551) та

Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року №20-рп/2004 та від

09.07.2007  №6-рп/2007.

Відповідачі проти позовних вимог

заперечує, посилаючись на те, що вимоги позивача є незаконними та

необґрунтованими. Відповідач зазначає, що діяв лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім

того, як вказав відповідач, позивачем пропущено строк на звернення до

адміністративного суду.

Розглянувши подані сторонами

документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно

з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив -

Позивач є ветераном війни

-учасником бойових дій, що підтверджується наданими поясненнями представника

позивача. 

Згідно до ст. 13 Закону України

3551 -щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога

у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних

призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Законом України від 25.12.1998 №

№367-ХІУ„Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту” (далі - закон 367) - статтю 14 доповнено

частиною четвертою такого змісту: - "Щорічно до 5 травня учасникам війни,

нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та

бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни,

виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за

віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за

віком".

Згідно з ч. 1 ст. 17-1 Закону

України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  - щорічну виплату разової грошової допомоги

до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють

органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або

через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача)

пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за

місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Тобто, як передбачено вищевказаним

Законом, в редакції до 01.01.2007, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій

виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за

віком (ч.5 ст.12).

Як свідчать фактичні обставини

справи, Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних

виплат Позивачу здійснювалася виплата щорічної разової грошової допомоги до 5

травня за 2004-2008 роки. А саме, в 2005 році Позивач отримав грошову допомогу

в розмірі 120,00 грн. -у 2004 році, в розмірі по 250 грн. за 2005-2006

роки,  в розмірі 280 грн. -  в 2007 році, 

в розмірі 310 грн. -у 2008 році.

Таким чином відповідачем фактично

виплачено одноразову грошову допомогу позивачу за вказаний період в сумі 1210

грн.

Зазначені розміри разової грошової

допомоги визначалися, виходячи з положень, визначених законами України про

Державний бюджет України на відповідний рік, яким  встановлювалися інші, значно нижчі, ніж

встановлені Законом України „Про статус ветеранів війни” гарантії їх соціального

захисту”, розміри щорічної одноразової грошової допомоги.

Згідно з рішенням Конституційного

Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 №6-рп/2007 (далі

-Рішення) передбачено, що стаття 29 Закону України „Про Державний бюджет

України на 2007 рік”, якою встановлювалася щорічна разова грошова допомога,

зокрема, інвалідам війни 1-ої групи в розмірі 450 гривень, невідповідає

Конституції України, тобто є неконституційною. В пункті 4 Рішення,

Конституційний Суд України визнав, що це його рішення має преюдиціальне

значення, тобто таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку, що визнанні

неконституційними.

Неправомірність дій відповідача

також підтверджується наступним.

Правовідносини, що виникають в

процесі реалізації права на отримання щорічної разової грошової допомоги (в

даному випадку це стосується можливості реалізації встановленої державою

гарантії для інвалідів І групи, ветеранів Великої Вітчизняної війни,  як складової їхнього правового статусу),

будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє

державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає

механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та

інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home

Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності

означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання,

взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті,

який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу

пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що

держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання

відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган

публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання учасникам

бойових дій певних гарантій, а саме забезпечення їх щорічною разовою грошовою

допомогою, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно,

якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних

осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці,

оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення

обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом

публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Конституції

України (далі - Конституції) - права і свободи людини та їх гарантії визначають

зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за

свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним

обов'язком держави.

Відповідно до ст.8 Конституції -в

Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має

найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на

основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України

є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і

свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України

гарантується.

Відповідно до ст.21 Конституції -

усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є

невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 1 Конституції України

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Відповідно до ст.22 Конституції

України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно, вищевказане суперечить

нормам конституції України про визнання України соціальною державою. При

прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд

погоджується з позицією позивача щодо порушення його права на отримання

грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 92

Кодексу адміністративного судочинства 

-для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та

інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше,

обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про

порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки позивачу було виплачено у

2004-2007 роках допомогу, а відповідно до п.4 ст.17-1 Закону 3551 -він мав

право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому

здійснювалась виплата допомоги, таким чином з цього моменту позивач повинен був

дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, в цій частині суд

погоджується з відповідачем про пропуск позивачем  строку на звернення до суду та необхідність

застосування передбачених ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України

наслідків пропуску строку, встановленого ст.99 цього Кодексу.

Враховуючи, те що Відповідачем не

обґрунтовано правомірності виплати не в повному обсязі разової грошової

допомоги Позивачу в 2008 році, суд вважає заявлені в цій частині позовні вимоги

обґрунтованими. 

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи

заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами

обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89,

90, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов  ОСОБА_1 

задовольнити частково.

          2. Визнати неправомірними дії

Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, щодо

неповної виплати у 2008 році, ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги до 5

травня.

3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню

соціальних виплат виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену у 2008 році щорічну

разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій

за віком -2095 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими

ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви

про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів

апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання

заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений

для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та

підписано -23 квітня 2009 року.

Суддя                                                                                               

Арсірій Р.О.