Ухвала

від 31.10.2013 по справі 826/10372/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10372/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Бабенко Д.В.

за участю:

представника відповідача Мисливого І.Ю.

представника позивача Антощук Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00000762290, № 0000772290 від 18 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000762290, № 0000772290 від 18 червня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» (код ЄДРПОУ 32553602) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.07.2003 року, перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 13.12.2005 р. за № 172, є платником податку на додану вартість.

У період з 15.05.2013 року по 17.05.2013 року відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ «Вакат» (код ЄДРПОУ 37868692) та ТОВ «Рубан» (код за ЄДРПОУ 37868598) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2013 року № 1467/2290/32553602.

Згідно висновків акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем всупереч п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит за березень 2012 року у розмірі 230 510,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі у розмірі 1 738 528,00 грн. за наслідками операцій з контрагентами - ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан».

Крім того, в акті зазначено, що господарські операції між позивачем, ТОВ «Вакат» і ТОВ «Рубан» реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаним операціям та формування валових витрат, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за березень 2012 року на суму 230 510,00 грн. та заниження податку на прибуток в розмірі 365 090,00 грн. Вказаний висновок зроблено на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вакат» від 13.08.2012 № 1210/22-01/37868692 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентом, яким сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р., та акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рубан» від 13.08.2013 №1209/22-01/37868598 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентом, яким сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р.

18 червня 2013 року на підставі Акту від 20.05.2013 року № 1467/2290/32553602 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762290 , яким позивачу за порушення п.139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 456 362,50 грн., з яких 365 090,00 грн. - основного платежу та 91 272,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000772290 , яким позивачу, у зв'язку із порушенням п. 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 288 137,50 грн., з яких основного платежу - 230 510,00 грн. та 57 627,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позв повністю, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, що стосуються господарських операцій позивача із ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» фактично підтверджується реальне здійснення укладених правочинів, тому висновки відповідача про безтоварність зазначених господарських операцій є необґрунтованими, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за березень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС податкові повідомлення-рішення № 0000772290, № 0000762290 від 18 червня 2013 року є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач з вказаним висновком суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувана постанова ухвалена судом з порушенням норм матеріального і процесуального права і викладені в ній висновки не відповідають обставинам справи, тому вказане рішення, на думку відповідача, підлягає скасуванню. В основу обґрунтувань апеляційної скарги покладено отримані відповідачем від ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рубан» від 13.08.2012 р. № 1209/22-01/37868598 та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вакат» від 13.08.2012 р. № 1210/22-01/37868692, згідно яких не встановлено факту реального здійснення господарських операцій вказаними підприємствами, а отже, на думку податкового органу, позивачем всупереч п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит за березень 2012 року у розмірі 230 510,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі у розмірі 1 738 528,00 грн. за наслідками операцій з вищезазначеними контрагентами.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку із реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вказані вище положення норм ПК України, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Вакат» було укладено договір № ДГ-000027 про надання послуг від 24.02.2012 р. згідно умов якого ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» (замовник) доручає, а ТОВ «Вакат» (виконавець) зобов'язується надавати у відповідності до умов даного договору послуги по організації та проведенню заходів, обслуговування супроводження робіт пов'язаних з цим (п. 1.1). За послуги надані виконавцем, замовник виплачує винагороду, яка розрахована за фактично виконану роботу виконавцем згідно встановлених тарифів та оформлена відповідним актом на надання послуг, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1). Розрахунок здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.2). Прийом передача виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі робіт (п. 6.1.).

Так, позивач стверджує, що ТОВ «Вакат» було виконано послуги по організації та проведенню заходів, послуги з організації конференцій у м. Києві, м. Сімферополі, м. Дніпропетровську, м. Харкові, м. Запоріжжі та інших містах, послуги з організації тренінгів, організації трансферів по Україні, послуги з організації обслуговування заходів, тощо.

На підтвердження виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копія вказаного договору (том 1, а.с. 67-68), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (том 1, а.с. 72-113), копії виписаних ТОВ «Вакат» було виписано на користь ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» податкових накладних на загальну суму 1 383 058,48 грн. (том 1, а.с. 128 -169)

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2012 року, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за березень 2012 року у розмірі 230 509,74 грн.

Оплата виконаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача в АТ «УкрСиббанк» від 30.03.2012 року, 26.04.2012 року та (том 2, а.с. 20-23).

Крім того, з наявної в матеріалах справи декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вакат» за березень 2012 року вбачається, що останнім у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 ) було відображено податкові зобов'язання за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» у загальному розмірі 1 383 058,48 грн., в тому числі ПДВ - 230 509,74 грн., що відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період (том 1, а.с.197).

Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив щодо відсутності розбіжностей в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» та ТОВ «Вакат».

Також, позивачем 09.02.2012 року було укладено договір із ТОВ «Рубан» № ДГ-00018 про надання послуг, згідно умов якого ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» (замовник) доручає, а ТОВ «Рубан» (виконавець) зобов'язується надавати у відповідності до умов даного договору послуги по організації та проведенню заходів, обслуговування супроводження робіт пов'язаних з цим (пункт 1.1). За послуги надані виконавцем, замовник виплачує винагороду, яка розрахована за фактично виконану роботу виконавцем згідно встановлених тарифів та оформлена відповідним актом на надання послуг, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1). Розрахунок здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.2). Прийом передача виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі робіт (п. 6.1.).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Рубан» було виконано послуги по організації та проведенню заходів: циклової наради в м. Ялті, організації конференцій у м. Миргороді, м. Харкові, м. Святогорську, м. Києві та інших містах, надання послуг з організації сувенірної продукції, послуги з організації обслуговування заходів.

На підтвердження виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копія вказаного договору, акти здачі-приймання робіт (том 1, а.с. 114-127). Факт здійснення оплати за договором підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача (том 2, а.с. 20-23).

Як встановлено перевіркою, податковий кредит з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Рубан» позивачем не формувався.

Також, надаючи оцінку реальності виконання умов вказаних вище договорів, колегія суддів враховує факт використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності. Зокрема, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, послуги по організації та проведенню заходів, конференцій, тренінгів, організації трансферів по Україні, послуги з організації обслуговування заходів, надання яких здійснювали ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан», використовувалися позивачем для виконання своїх зобов'язань перед третіми особами - компанією «Новартіс Консьюмер Хелт Сервісез С.А.», ТОВ «Байєр», ТОВ «АстраЗенека Україна», договори з якими містяться в матеріалах.

Крім іншого колегія суддів акцентує увагу на тому, що на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Вакат» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 200030309 від 21 лютого 2012 року (том 1, а.с. 227).

Відповідачем небезпідставно зауважено, що вказане свідоцтво було анульовано 16 липня 2012 року, проте з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні на користь позивача були видані у березні 2012 року .

Тобто, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Вакат» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наявних в матеріалах справи документів, в тому числі копій первинних документів, а також зважаючи на подальше використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності, видається можливим зробити висновок щодо реальності господарських операцій ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» з ТОВ «Вакат» за договором № ДГ-000027 від 24.02.2012 р. та ТОВ «Рубан» за договором № ДГ-00018 від 09.02.2012 року.

Стосовно посилань апелянта на отримані відповідачем від ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС довідку про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рубан» від 13.08.2012 р. № 1209/22-01/37868598 (а.с. 257-261) та довідку про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вакат» від 13.08.2012 р. № 1210/22-01/37868692, згідно яких не встановлено факту реального здійснення господарських операцій вказаними підприємствами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При цьому, враховуючи положення додатку 3 до Методичних рекомендацій наголошує на тому, що в зразку «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки» взагалі не передбачено викладення інформації про реальність господарських операцій та укладених угод. Крім того, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення такої звірки (довідка), не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не доведено, що ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за березень 2012 року, таким чином, прийняті ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС податкові повідомлення-рішення № 0000772290, № 0000762290 від 18 червня 2013 року є неправомірними та підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 , 197 , 198 , 200 , 205 , 206 , 254 КАС України , суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00000762290, № 0000772290 від 18 червня 2013 року - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 4 листопада 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.