Ухвала

від 06.11.2013 по справі 816/4849/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 р.Справа № 816/4849/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4849/13-а

за позовом Малого приватного підприємства "ОЛВІ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Мале приватне підприємство "ОЛВІ" (далі по тексту - МПП «ОЛВІ», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просило суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року № 0002721502/751.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4849/13-а позовні вимоги Малого приватного підприємства "ОЛВІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 11 квітня 2013 року № 0002721502/751.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Малого приватного підприємства "ОЛВІ" (ідентифікаційний код 21057760) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4849/13-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства "ОЛВІ" відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт позапланової документальної невиїзної перевірки МПП «ОЛВІ» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Діан» стверджує про порушення позивачем норм пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.1.7 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, пп.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості придбаних товарів та робіт у контрагента ТОВ "Діан", господарська діяльність якого має ряд ознак фіктивності, що підтверджено висновками акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Діан» № 971/15-222/37282522 від 25.04.2012 року по питанню взаємовідносин з ПП ФО ОСОБА_1 та ТОВ «Еспекар», та призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 9 980,62 грн. Вищенаведене, на думку апелянта, не було взято до уваги судом першої інстанції при прийнятті рішення, внаслідок чого відбулося невірне вирішення судом спірних відносин та прийнято рішення, яке підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Позивач в надісланих до суду письмових поясненнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує про те, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту та витрат на підставі первинних документів, складених ТОВ "Діан", зазначаючи, що первинні документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод із зазначеним суб'єктом господарювання, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту МПП "ОЛВІ". Враховуючи вищевикладене, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 11 квітня 2013 року № 0002721502/751 правомірно скасовано судом першої інстанції.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що МПП "ОЛВІ" 21 вересня 2007 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 21057760) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 683228 (том І а.с. 23). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість ( том І а.с. 21-22).

Відповідачем у період з 09 листопада 2012 року по 15 листопада 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Діан" (ідентифікаційний код 37282522) за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки 22 листопада 2012 року складено акт № 4926/15-222/21057760 (том ІІ а.с. 8-18), в якому, зокрема, зафіксовані порушення частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 79908,01 грн., в тому числі: за листопад 2010 року на суму ПДВ 18954,00 грн., за грудень 2010 року на суму ПДВ 26146,50 грн., за лютий 2011 року на суму ПДВ 4057,67 грн., за березень 2011 року на суму ПДВ 4737,00 грн., за квітень 2011 року на суму ПДВ 10017,67 грн., за травень 2011 року на суму ПДВ 12215 грн., за червень 2011 року на суму ПДВ 3780,17 грн.; завищення податкового зобов'язання на суму ПДВ 67184,91 грн., в тому числі: за листопад 2010 року на суму ПДВ 18954,00 грн., за грудень 2010 року на суму ПДВ 26146,50 грн., за лютий 2011 року на суму ПДВ 719,14 грн., за березень 2011 року на суму ПДВ 4737,00 грн., за квітень 2011 року на суму ПДВ 10017,67 грн., за травень 2011 року на суму ПДВ 5572,91 грн., за червень 2011 року на суму ПДВ 3780,17 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 9980,62 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму ПДВ 3338,53 грн., за травень 2011 року на суму ПДВ 6642,09 грн.

На підставі акта перевірки від 22 листопада 2012 року № 4926/15-222/21057760 податковим органом (з урахуванням процедури апеляційного узгодження) прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року № 0002721502/751 (том І а.с. 50), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9980,62 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) 01,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 22 листопада 2012 року № 4926/15-222/21057760 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року № 0002721502/751.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи спростовані доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Діан», та неправомірності ведення позивачем бухгалтерського обліку та заниження МПП «ОЛВІ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, охоплений перевіркою. Отже. за висновком суду першої інстанції, відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі висновку відповідача про завищення податкового кредиту в розмірі 79908,01 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 67 184,91 грн., Кременчуцькою ОДПІ на різницю в розмірі 9980,62 грн. за період лютий та травень 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем по справі, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував саме висновок Кремнчуцької ОДПІ про порушення МПП «ОЛВІ» вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу кодексу України - заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 9980,62 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму ПДВ 3338,53 грн., за травень 2011 року на суму ПДВ 6642,09 грн. по правочинах з ТОВ «Діан», які відповідач вважає такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Судом встановлено, що між позивачем (Підрядник) та Червонознам'янською сільською радою (Замовник) було укладено договір підряду від 15.11.2010р. № 87/11 на поточний ремонт Вільно Терешківського будинку культури.

На виконання взятих на себе за вищевказаним правочином зобов'язань ПП "ОЛВІ" (Підрядник) укладено договір субпідряду з ТОВ "Діан" (Субпідрядник) від 01 листопада 2010 року № 35/11С (а.с. 52-53) згідно умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати власними силами та на власний ризик монтажні, будівельно-монтажні та електроремонтні роботи з монтажу, капітальному ремонту, поточному ремонту та реконструкції установок.

На підставі вищевказаного договору субпідряду контрагентом позивача ТОВ "Діан" здійснено субпідрядні роботи, а позивачем їх оплачено.

Роботи виконувались на Червонознам'янській сільській раді, де в актовому залі було замінено 5 вікон.

Крім того, між ПП "ОЛВІ" (Покупець) та ТОВ "Діан" (Постачальник) 01 листопада 2010 року укладено договори поставки № 34/11Т (а.с. 56) та від 03 січня 2011 року № 02/1Т (а.с. 57) згідно умов яких Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця товар відповідно до Заявки, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. Номенклатура, кількість товару. ціна окремих видів товару визначаються сторонами у специфікації.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу TOB «Діан» надано заявку від 05.05.2011р. на постачання товарно-матеріальних цінностей, а саме: підножник в кількості 3 шт (1 комплект), а також фундаменти ФН6 та ФН5.

17.05.2011р. надано Специфікацію до договору постачання ТМЦ від 03.01.2011р. №02/1Т, який є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вищезазначених договорів субпідряду та поставки позивачем придбано матеріали/запчастини у ТОВ "Діан", що частково використовувався для здійснення субпідрядних робіт, а частково були реалізовані в межах власної господарської діяльності позивача третім особам, що підтверджується належними первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

Згідно податкової накладної №88 від 17.05.2011р. МПП «ОЛВІ» було отримано від TOB «Діан» підножник ПЖД-1 по ціні без ПДВ 4239,17грн. (бетонна конструкція в комплекті), яка була реалізована в подальшому на ПАТ «КСП 410» (м.Кременчук) на суму без ПДВ 4325,88грн., тобто з економічною вигодою.

Фундамент ФН-5 було придбано у TOB «Діан» по ціні 3756,07 грн., а реалізовано по ціні 6302,50 грн., фундамент ФН6 було придбано по ціні 7572грн., а реалізовано по ціні 7726,67 грн. на TOB «Електромонтаж-410» (м.Кременчук), тобто, товар було реалізовано з націнкою.

Відповідно до податкової накладної №82 від 06.05.2011р. у TOB «Діан» було отримано цемент, поребрик бетонний, щебінь, пісок природний, плитку тротуарну. Товарно-матеріальні цінності в травні були використані на мощення майданчика Комунального закладу культури «Міський парк культури та відпочинку Придніпровський». ТМЦ було придбано на загальну суму 18263,72грн. в т.ч. ПДВ 3043,95грн., а роботи по парку культури були виконані (податкова накладна на реалізацію від 16.05.2011р. №13) на загальну суму 28246,37грн. в т.ч. ПДВ 4707,73грн., тобто фінансово-господарська операція була проведена з економічною вигодою для МПП «Олві».

Копіями виписок банка з розрахункового рахунка позивача, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунків позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця/Субідрядника, а на підставі накладних, видаткових накладних та актів приймання-передачі належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента.

Для документального оформлення угод ТОВ "Діан" складено податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність проведених позивачем господарських операцій з ТОВ «Діан» за лютий, травень 2011 року повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а виконані роботи та ТМЦ замовлялись та придбавалися позивачем з метою використання їх у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем при визначенні позивачу за спірним рішенням податкового зобов'язання з ПДВ за період лютий, травень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Діан» кількісний показник з податкових накладних без відповідного обґрунтування взято вибірково.

Так, колегією суддів встановлено, що в лютому 2011р. з TOB «Діан» була тільки одна фінансово-господарська операція, за наслідками якої до складу податкового кредиту з податку на додану вартість МПП «ОЛВІ» віднесена податкова накладна № 4 від 19.01.2011р. по попередній оплаті (перша подія) на загальну суму 24346,0 грн. в т.ч. ПДВ за виконані підрядні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ з вказаної в податковій накладній суми ПДВ 4057,67 грн. була взята лише сума 3338,53грн. (різниця склала 719,14грн.).

В травні 2011р. позивачем до складу податкового кредиту було віднесено тільки дві податкові накладні : №82 від 06.05.2011р. на загальну суму 18263,72грн. в т.ч. ПДВ - 3043,72грн. з приводу придбання цементу, поребрику бетонного, щебеню, піску, тощо; та №88 від 17.05.2011р. на загальну суму 55026,28рн. в т.ч. ПДВ - 9171,04грн. щодо придбання підножника, фундаменту ФН.

Слід відмітити, що в висновках акту перевірки сума ПДВ (яка ввійшла в податкове повідомлення-рішення за травень 2011р.) відображена сума в розмірі 6642,09грн.

При цьому, з якої податкової накладної взята дана сума невідомо, оскільки в Акті перевірки взагалі не описано склад порушення з посиланням на відповідні податкові накладні, суми ПДВ з яких віднесені до складу сум грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні.

Посилання відповідача на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Діан» № 971/15-222/37282522 від 25.04.2012 року по питанню взаємовідносин з ПП ФО ОСОБА_1 та ТОВ «Еспекар», як на підставу для висновку про безтоварність операцій по ланцюгу постачання та заниження МПП «ОЛВІ» суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 9 980,62 грн., на думку колегії суддів є помилковими, оскільки обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Зазначена обставина у розумінні Податкового кодексу України не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України).

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Нормами п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Оцінивши вищенаведені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано, а судами, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від свого контрагента на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача та беручи до уваги вимоги підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу свого податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Діан".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на момент укладення договорів та складення податкових накладних як позивач, так і його контрагент ТОВ "Діан" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, право- і дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Посилання відповідача на той факт, що ТОВ "Діан" скасовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, внаслідок чого останній на мав правових підстав складати податкові накладні, колегія суддів відхиляє, оскільки скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Діан" відбулось вже після завершення господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Діан". Даний факт відповідачем не спростовано.

Доводи податкового органа про відсутність у ТОВ "Діан" ліцензії на право здійснення будівельно-монтажних та електроремонтних робіт суд оцінює як безпідставні та необґрунтовані, оскільки для здійснення робіт поточного ремонту, передбачених договором субпідряду від 01 листопада 2010 року № 35/11С наявність ліцензії, у розумінні Закону України «Про архітектурну діяльність», не є обов'язковою.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає спростованими доводи відповідача щодо неправомірності ведення позивачем бухгалтерського обліку та заниження підприємством позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, охоплений перевіркою.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ "Діан" послуг та ТМЦ, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичного надання вказаним контрагентом послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, вказана обставина не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Також, в акті перевірки зазначено, що контрагент позивача не знаходяться за юридичною адресою, що стало підставою для висновків податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, з чим суд не погоджується, з огляду на наступне.

Так, належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Однак, таких доказів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений, ні предмет цього правочину, ні зміст прав та обов'язків його сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу кодексу України зроблені за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не можуть слугувати підставою для зменшення позивачу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти викладених в акті перевірки від 22 листопада 2012 року № 4926/15-222/21057760 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року № 0002721502/751 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14970,94 грн., у т.ч. за основним платежем - 9980,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 990,32 грн. прийняте Кременчуцькою ОДПІ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4849/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.