Ухвала

від 05.11.2013 по справі 1570/637/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р.Справа № 1570/637/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Шляхтицького О.І. та Ступакової І.Г. ,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гипроплодоовощхоз" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гипроплодоовощхоз" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Гипроплодоовощхоз" звернулося до суду з адміністративним позов до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2011 року № 0002582350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15960,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-то відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності платника, з урахуванням того, що чинне в Україні законодавство не передбачає ні права, ні обов'язку покупця перевіряти технічні можливості контрагентів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ТОВ "Гипроплодоовощхоз" подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не були з'ясовані усі обставини, що мають значення у справі, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19 жовтня 2011 року по 20 жовтня 2011 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Гипроплодоовощхоз" з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ВСТК" за квітень 2011 року.

Під час перевірки податковим органом було використано акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03 серпня 2011 року № 1945 "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВСТК" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень 2011 року". Згідно висновків акту у ТОВ "ВСТК" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а вчинені у квітні 2011 року угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19 жовтня 2011 року №7433/23-513, за висновками якого ТОВ "Гипроплодоовощхоз" порушено положення пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2011 року на суму 15960,00 грн.

На підставі складеного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року № 0002582350, на підставі якого ТОВ "Гипроплодовощхоз" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15960,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Прийняте Рішення 18 листопада 2011 року було оскаржено до ДПА в Одеській області, однак скарга платника податків була залишена без розгляду, а оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатом розгляду повторної скарги ДПС України прийнято рішення від 05 січня 2012 року № 196/6/10-2115, яким також скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Гипроплодоовощхоз" (покупець) та ТОВ "ВСТК" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу пшениці фуражної від 18.04.2011 р. № 18.04/11. Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти і розвантажити пшеницю фуражну на умовах СРТ (Інкотермс 2000) Рівненська область, м. Рівне, вул. Коперника, 9.

По факту поставки постачальником позивача ТОВ "ВСТК" складена видаткова накладна від 18.04.2011 р. № РН-18 на загальну суму 95760 грн., у тому числі ПДВ -15960 грн. та податкова накладна від 18.04.2011 р. № 182 на загальну суму 95760 грн., у тому числі ПДВ - 15960 грн.

Надані до суду первинні документи ТОВ "ВСТК" по взаємовідносинам з позивачем були підписані від імені керівника підприємства іншою особою, що було підтверджено допитаною у судовому засіданні у якості свідка керівником ТОВ "ВСТК" ОСОБА_1

Отже, виписану позивачу ТОВ "ВСТК" податкову накладну від 18.04.2011 р. № 182 на загальну суму 95760,00 грн., у тому числі ПДВ - 15960,00 грн. не можна вважати належно оформленим та підписаним повноважними особами звітним документом, який посвідчує факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображеної у ній суми ПДВ є безпідставним.

Тому. вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому неможливо віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до абз. 1, 2, 8 п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Також, згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки, в судовому порядку було встановлено, що ТОВ "ВСТК", податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ "Гипроплодоовощхоз" податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Товариством не було надано до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, та на спростування обставин, викладених відповідачем. Не містяться вони і в апеляційній скарзі.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гипроплодоовощхоз" - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: