Постанова

від 04.11.2013 по справі 817/3379/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3379/13-а

04 листопада 2013 року 10год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Красько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003731742 та №0003721742 від 21.08.2013 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує з підстав, визначених у позовні заяві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що податковим органом було проведено перевірку у позивача внаслідок якої виявлені порушення податкового законодавства. На підставі висновків акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення, які, на думку відповідача, є правомірними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_1 за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

За наслідками проведеної перевірки складений акт №176/2959910172/17-100 від 07.08.2013р. та винесенні податкові повідомлення-рішення №0003731742 від 21.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12669,71 грн. - основного платежу та 6334,86 грн. штрафної (фінансової) санкції, та №0003721742 від 21.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 43555,55 грн. - основного платежу та 21777,78 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

В акті перевірки податковий орган вказує на те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 порушено вимоги ч. ч. 1, 5 ст.203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в результаті чого укладені правочини мають ознаки нікчемності. Податковим органом встановлено відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди порушують: - п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено порушення:

- у відповідності до ст. 164, п.167.1 ст. 167, ст. 176, пп. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України №2755- ІV від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями донараховано за результатами перевірки суму податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності за 2012 рік в сумі 43555,55 грн.;

- в порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України №2755- ІV від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями встановлено завищення податкового кредиту на суму 4872,00 грн., а саме: за грудень 2012 року - 4872,00 грн., та заниження податкового зобов'язання на суму 7797,71 грн., а саме: за січень 2012 року - 366,67 грн., за лютий 2012р. - 301,00 грн., за березень 2012р. - 300,00 грн., за квітень 2012р. - 246,87грн., за травень 2012р. - 291,40 грн., за червень 2012р. - 160,77 грн., за липень 2012р. - 117,20 грн., за серпень 2012р. - 323,20 грн., за вересень 2012р. - 322,00 грн., за листопад 2012р. - 2269,49 грн., за грудень 2011 року - 2769,11 грн. в результаті чого ФОП ОСОБА_3 в порушення п.200.1 та п.200. ст.200 Податкового кодексу України №2755- ІV від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями занижено суми ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 12669,71 грн. в т.ч.: за січень 2012р. - 366,67 грн., за лютий 2012р. - 301,00 грн., за березень 2012р. - 300,00 грн., за квітень 2012р. - 246,87 грн., за травень 2012р. - 291,40 грн., за червень 2012р. - 160,77 грн., за липень 2012р. - 117,20 грн., за серпень 2012р. - 323,20 грн., за вересень 2012р. - 322,00 грн., за листопад 2012р. - 2269,49 грн., за грудень 2012р. - 7641,11 грн.

Позивач не погоджується з порушеннями, викладеними в акті перевірки, вважає, що висновки податкового органу ґрунтуються не на фактичних показниках податкового та бухгалтерського обліку, а на суб'єктивних висновках перевіряючого, що зроблені лише з формальних міркувань, також прямо суперечать приписам ст.ст.3,4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює оптову торгівлю товарами (овочі та фрукти).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупець), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що законодавець не забороняє продавцеві доставити товар за місцем його призначення, та надає право покупцю скористатися послугами орендованого (найманого) транспортного засобу.

Податковий орган вказує, що для проведення перевірки приватним підприємцем не надано належно чином оформлені товарно-транспортні накладні. Тому, підприємцем не підтверджено здійснення господарської операції.

Відповідач вказує, що ТОВ «Сімба Дніпро» код ЄДРПОУ 3829953, Жовтневий район м. Дніпропетровськ вул. Панікахи, д.2/е та ПП "Рейтар" код ЄДРПОУ 36860524, Скадовський район м. Скадовськ, вул. Гайдара,26 не було надано до перевірки первинних документів (товарно-транспортні накладні), що підтверджують транспортування товару до контрагентів-покупців, не було надано договори з контрагентами-покупцями. Тому, підприємцем не підтверджено здійснення господарської операції.

В свою чергу, відмічаючи в тому ж акті, що відповідно бази даних «Картка платника податків», а саме «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» з використанням АРМу «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» за жовтень-листопад 2012 року встановлено, що ТОВ «Сімба Дніпро» перебувало у взаємовідносинах з наступними контрагентами п/п ОСОБА_3 та відповідно ПП "Рейтар" в період листопад 2011р. та січень 2012 року перебувало у взаємовідносинах з контрагентом п/п ОСОБА_3

З даного приводу суд звертає увагу на те, що згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому, відсутність товарно-транспортних накладних, але наявність інших документів - видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, договори, банківські виписки, не може спростувати факту придбання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 товару.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст..201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже визначено, що нарахування податкового кредиту може здійснюватись лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В акті перевірки податковий орган не вказує на порушення щодо порядку складання податкових накладних, які могли б свідчити про відсутність права у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на формування податкового кредиту.

Таким чином, податковим органом безпідставно та необґрунтовано до складу валових витрат не прийнято витрати в сумі 556767,25 грн., як такі, що не підтверджені документально, не пов'язані з господарською діяльністю та не приймали участь в оподаткованих операціях звітного періоду.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а вразі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником.

Наданими для перевірками накладними, банківськими виписками, підтверджується подія (зарахування коштів, відвантаження товару), що дає право фізичній особі-підприємцю на формування податкових зобов'язань.

Тому, хибним є висновок податкового органу, що податкові зобов'язання сформовані за рахунок сум ПДВ у вартості товарів, походження, оприбуткування, транспортування та зберігання, яких документально не підтверджено.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Факт придбання та подальша реалізація овочів та фруктів підтверджується належними чином оформленими первинного бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, договорами.

Твердження відповідача про те, що позивачем помилково, не в повному обсязі враховано відвантаження товару для контрагентів, судом до уваги не беруться, оскільки первинними бухгалтерськими документами, наявними в матеріалах справи такі послання спростовуються. Тобто, позивач правильно формував суми податкового кредиту відповідно до документів. Посилання відповідача, як на доказ заниження ПДВ позивачем на систему автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів не може слугувати єдиним та безумовним доказом на підтвердження такого порушення.

Крім того, судом не беруться до уваги також висновки відповідача щодо порушення позивачем зобов'язань по ПДВ в частині не включення до його складу виручки в готівковій формі, отриманої від грального бізнесу (більярду).

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачем отримана сума від грального бізнесу не включалась до складу валового доходу. Крім цього, в судовому засіданні встановлено на підставі бухгалтерських документів, що позивачем понесені значні витрати на утримання такого грального бізнесу, які також не включались і до складу витрат.

Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки вказані факти не досліджені, не проаналізовані, не враховані при визначенні грошових зобов'язань, а відтак, вказані висновки щодо такого порушення є неправомірними.

Суд не погоджується також із висновками відповідача щодо безпідставного формування витрат позивачем, до складу якого останнім були віднесені кошти за розробку і обслуговування сайту в Інтернеті при цьому суд зазначає, що розробка вказаного сайту здійснювалась позивачем з метою використання в господарській діяльності для отримання доходу. Даний сайт є свого роду рекламою. Реальність господарської операції щодо розробки та обслуговування підтверджується первинними бухгалтерськими документами та не заперечується відповідачем, а відтак суми коштів за надання послуг реклами включаються платниками податків у витрати відповідно до податкового законодавства.

Також на сторінці 6 акту перевірки податковий орган наводить перелік основних контрагентів-постачальників та контрагентів-покупців, з якими в період, що перевірявся позивач перебував у господарських відносинах.

Необхідно зазначити, що контрагенти фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в період перевірки перебували в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.16,18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні.

Також контрагенти фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перебували на податковому обліку та належним чином зареєстровані, як платники податку на додану вартість.

Податковий орган для перевірки достовірності здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, керуючись ст.73 Податкового кодексу України, не позбавлений був права звернутися з письмовим запитом до контрагентів підприємця.

Таким правом Податковий орган під час проведення перевірки не скористався.

Тому, хибним та необґрунтованим є висновок Податкового органу про здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 господарської діяльності, що не створює юридичних наслідків.

Відсутність виробничих потужностей, основних засобів та трудових ресурсів, не може свідчити про відсутність факту придбання та купівлі овочів та фруктів, адже чинне законодавство не позбавляє права фізичній особі-підприємця ОСОБА_3 залучити виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання.

Зокрема, ч.3 ст.128 ГК України передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність із залученнями найманої праці.

Відповідно до ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Підпунктом 14.1.231 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результат господарської діяльності.

В перевіряємий період фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримував дохід, що не заперечується Податковим органом.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вважає, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях особи, що проводила перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Наданими для перевірки первинними документами підтверджується реальність господарських операцій щодо придбання та подальшої реалізації товару.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Відповідач вказує на відсутність інших документів, які підтверджують реальність вказаних операцій, при цьому, не вказуючи конкретний перелік необхідних документів. Крім того, відповідач вказує на недоліки при заповненні окремих документів.

В даному випадку суд вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки реальність вказаних операцій підтверджується вказаними вище документами, недоліки окремих документів не спростовують товарності господарських операцій.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції,посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні бухгалтерські документи та податкові накладні відповідають за змістом вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати, податкові зобов'язання та податковий кредит сформовані фізичною особою-підприємцем, є документально підтвердженими належним первинними документами та податковими накладними. За наведених обставин податкові повідомлення-рішення належать до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0003731742 та №0003721742 від 21 серпня 2013 року визнати протиправними та скасувати у повному обсязі.

Присудити на користь позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 843,38 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.