Ухвала

від 12.11.2013 по справі 2а-4070/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 9104/18615/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

при секретарі: Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, прокуратури Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

04.12.2006 року позивач - ТзОВ «Серін» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.11.2006 року №000001212301/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач у порушення вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» помилково зробив висновок про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та безпідставно виніс податкове повідомлення-рішення від 17.11.2006 року №000001212301/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області №000001212301/0 від 17.11.2006 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та прокуратура Івано-Франківської області оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають, що постанова прийнята з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянти посилаються на те, що ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на підставі акту перевірки від 13.11.2006 року за №581/23-32472639 правомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 17.11.2006 року №000001212301/0. У ході перевірки податковою інспекцією встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168), внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2004 року, лютий, травень та липень 2005 року в розмірі 421675,13 грн., тому, у відповідності до пункту 1.8 вказаного Закону у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування. Крім того, законодавством чітко передбачено, що однією з обов»язкових підстав для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто, системним аналізом норм Закону №168 встановлений прямий взаємозв»язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.11.2006 року ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області проведена додаткова невиїзна документальна перевірка правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування позивачем за вересень 2004, лютий, травень та липень 2005 року. У ході перевірки встановлені порушення TзOB «Серін» вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2004 року, лютий, травень та липень 2005 року в розмірі 421675,13 грн. та вказано, що у відповідності до пункту 1.8 вказаного Закону, у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування (а.с. 7 - 17 т. 1).

У вказаному акті перевірки зроблено висновок про те, що оскільки постачальники (по ланцюгу) не сплатили або не повністю сплатили відповідну суму ПДВ до бюджету, то податкові накладні, отримані позивачем, виписані всупереч Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивач не має права на відшкодування цього податку за вересень 2004 року, лютий, травень та липень 2005 року.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що постачальниками позивача по першому ланцюгу в окремих податкових періодах було ПП «Галзбудсервіс», яке у вересні 2004 року реалізувало йому продукцію на загальну суму 344680,26 грн. (в тому числі ПДВ 57446,71 грн.), а у лютому 2005 року - продукцію на загальну суму 1299276,00 грн. (в тому числі ПДВ 216546,00 грн.). Провести зустрічну перевірку з вказаним постачальником не представилося можливим через крадіжку документів, що підтверджується копією довідки Галицького РВ УМВС України в місті Львові за №67/3683 від 10.05.2005 року. Разом з тим, згідно довідки ДПІ у Франківському районі міста Львова ПП «Галзбудсервіс» у вересні 2004 року задекларувало та сплатило до бюджету ПДВ в сумі 1364,00 грн., у лютому 2005 року - 1004,00 грн.

Дані обставини свідчать про те, що поставщик не сплатив до бюджету податок на додану вартість по відвантаженій позивачу продукції.

У травні 2005 року позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість по отриманій від ПП «Техніка-Захід» продукції на суму 626790,00 грн. (в тому числі ПДВ - 104465,00 грн.). Постачальниками продукції приватному підприємству, яка в подальшому була реалізована позивачу, стали ПП «Техпостачзбут» та ПП «Постачкомплект». Перевіркою встановлено, що вони не сплатили до бюджету податок на додану вартість при реалізації продукції, яка по ланцюгу постачання в подальшому була придбана позивачем.

У червні 2005 року позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість по отриманій від ПП «Техніка-Захід» продукції на суму 259304,52 грн. (в тому числі ПДВ - 43217,42 грн.). Постачальниками продукції приватному підприємству, яка в подальшому була реалізована позивачу, стали ПП «Техпостачзбут» та ПП «Леокос». Перевіркою встановлено, що вони не сплатили до бюджету податок на додану вартість при реалізації продукції, яка по ланцюгу постачання в подальшому була придбана позивачем.

Крім того, постачальниками продукції позивачу протягом періодів, що перевірялися податковим органом, були Надвірнянський держлісгосп, ЗАТ «Прогрестехбуд», ПП Технополіс», TOB «Інжкомплект», ПП «Алекс», ПП «Автоінвестстрой», ПП «ОСОБА_2.», ПП «ОСОБА_3», будівельна компанія «Стрийбудмонтаж», МНВАП «Авіаконпроект».

На підставі акту перевірки від 13.11.2006 року за №581/23-32472639 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 17.11.2006 року №000001212301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 421675,13 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 9000,37 грн. (а.с. 19 т. 1).

Відповідно до актів перевірки від 21.04.2005 року за №137/23/32472639, від 20.07.2005 року за №186-23/32472639 та від 21.10.2005 року за №405/23/32472639 щодо правильності визначення сум ПДВ, задекларованих до відшкодування позивачем, в тому числі, у лютому, травні та липні 2005 року, TзOB «Серін» вірно визначені та підтверджені документально суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України (а.с. 160 - 191 т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року частково задоволена касаційна скарга Надвірнянської державної податкової інспекції Івано-Франківської області в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Серін», яке є правонаступником дочірнього підприємства «Серін» товариства з обмеженою відповідальністю «Серін ЮКей лімітед» до державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.11.2006 року за №000001212301/0 та справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В згаданій ухвалі суд зазначив, що відповідно до акту перевірки, у перевіряємих періодах, підприємство здійснювало діяльність з переробки та реалізації лісоматеріалів, виготовлення виробів з дерева, гуртова торгівля лісоматеріалами, здійснення експортно-імпортних операцій. Однак, при розгляді справи судами попрередніх інстанцій та податковим органом під час перевірки, поставка товару позивачу належним чином не перевірялась. Тобто відсутні документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, акти виконаних робіт, товаро-транспортні накладні, тощо) щодо підтвердження реалізації та зберігання товару за період проведення позивачем господарських операцій у перевіряємому періоді. За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу відповідачем. Крім того з акту перевірки не вбачається, а судами попередніх інстанцій не було досліджено кількість працюючих та чи достатньо її для здійснення підприємством відповідної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції.

Також, судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду, який перевірявся податковим органом, на TзOB «Серін» працювало від 202 до 342 робітників та інженерно-технічного персоналу, що є достатнім для здійснення підприємством господарської діяльності, зафіксованої в документах бухгалтерського обліку, постачальники позивача: ПП «Галзбудсервіс», ПП «Техпостачзбут», ПП «Постачкомплект», ПП «Техніка-Захід» та ПП «Леокос», Надвірнянський держлісгосп, ЗАТ «Прогрестехбуд», ПП Технополіс», TOB «Інжкомплект», ПП «Алекс», ПП «Автоінвестстрой», ПП «ОСОБА_2.», ПП «ОСОБА_3», будівельна компанія «Стрийбудмонтаж», МНВАП «Авіаконпроект» в установленому законом порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивачем ТзОВ «Серін» правомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ у розмірі 421675,13 грн. Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій представлено відповідні первинні документи, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагента.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов»язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов»язань.

Відповідно до п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому такі суми повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, визначеними цим Законом).

Виходячи зі змісту положень п.п. 7.4.4. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», законом передбачено два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначені для їх використання в господарській діяльності платника податку, та відсутність податкової накладної.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов»язку або права одного платника податків контролювати господарські операції чи показники податкової звітності іншого платника податків.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що проведення позивачем господарських операцій протягом періоду, що перевірявся податковим органом, підтверджується договорами поставки лісопродукції від 01.11.2004 року, 25.03.2005 року, 05.05.2005 року та накладними на придбання лісопродукції (а.с. 77 - 89, 90 - 105, 118 - 119 т. 2).

Окрім вказаного, поставка товарів позивачу, переробка сировини і реалізація позивачем продукції підтверджені Книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг), складськими відомостями приходу сировини від постачальників та руху лісопродукції на складі підприємтсва, реєстром прихідних накладних позивача за вересень 2004 року, лютий, травень і липень 2005 року (а.с. 130 - 158, 160 - 175 т. 2).

Суми податкового кредиту позивача, сформовані за вересень 2004 року, лютий, травень і липень 2005 року підтверджуються податковими накладними і відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість та актах взаємозвірок позивача з ДПІ (а.с. 61 - 123 т. 1).

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами мають реальний характер, оскільки факт поставки товарів підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на не сплату або не повну сплату постачальниками (по ланцюгу) відповідної суми ПДВ до бюджету.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї господарської операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб»єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року №21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов»язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень податкового законодавства, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, прокуратури Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року у справі №2а-4070/10/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.