Постанова

від 24.02.2011 по справі 2а-4070/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2011 р. Справа № 2a-4070/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Галімурка Т.Є.,

прокурора Савчук Л.Є.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін»

до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.11.2006 року за № 000001212301/0,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року частково задоволена касаційна скарга Надвірнянської державної податкової інспекції Івано-Франківської області в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін», яке є правонаступником дочірнього підприємства «Серін» товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 лімітед» (надалі - ТОВ «Серін», позивач) до державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.11.2006 року за № 000001212301/0 та справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»помилково зробив висновок про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та безпідставно виніс податкове повідомлення-рішення від 17.11.2009 року № 000001212301/0.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві і доповненнях до позову та пояснила суду, що Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР встановлено підставу для відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість, а саме -подання до державної податкової інспекції податкових декларацій з цього податку за відповідні звітні періоди. Крім того, у актах перевірок за вересень 2004 року, лютий, травень, липень 2005 року ДПІ вказує на правомірність вимог позивача щодо відшкодування ПДВ з бюджету і з незрозумілих причин податковим органом в акті перевірки від 13.11.2006 року зроблений висновок про неправомірність позивача щодо відшкодування цього податку.

Також, відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону платник податку виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат по сплаті ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду і, виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за звітний період.

У зв'язку з тим, що позивачем були подані до податкового органу належним чином оформлені відповідні бухгалтерські документи вважає податкове повідомлення-рішення від 17.11.2009 року № 000001212301/0 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов та пояснила суду, що ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на підставі акту перевірки від 13.11.2006 року за № 581/23-32472639 правомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 17.11.2009 року № 000001212301/0. У ході перевірки податковою інспекцією встановлені порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168), внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2004 року, лютий, травень та липень 2005 року в розмірі 421675,13 грн., тому, у відповідності до пункту 1.8 вказаного Закону у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування. Крім того, законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто, системним аналізом норм Закону № 168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. У зв'язку з цим, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача та прокуратури Івано-Франківської області, дослідивши докази, установив наступне.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 000001212301/0 від 17.11.2006 року (а.с. 194 - 197, 226 - 229 т.1).

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року підставами для повернення справи на новий судовий розгляд стали порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог частин 2, 3 статті 159 КАС України, згідно якої законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні. Зокрема, при розгляді справи судами попередніх інстанцій та податковим органом під час перевірки неповно встановлені обставини справи щодо поставки товару позивачу, підтвердження реалізації та зберігання товару за період проведення позивачем господарських операцій. Крім того, з акту перевірки не вбачається, а судами попередніх інстанцій не було досліджено кількість працюючих та чи було достатньо її для здійснення підприємством відповідної господарської діяльності.

13.11.2006 року ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області проведена додаткова невиїзна документальна перевірка правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування позивачем за вересень 2004, лютий, травень та липень 2005 року. У ході перевірки встановлені порушення ТОВ «Серін»вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2004 року, лютий, травень та липень 2005 року в розмірі 421675,13 грн. та вказано, що у відповідності до пункту 1.8 вказаного Закону, у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування (а.с. 7- 17 т.1).

У вказаному акті перевірки зроблено висновок про те, що оскільки постачальники (по ланцюгу) не сплатили або не повністю сплатили відповідну суму ПДВ до бюджету, то податкові накладні, отримані позивачем, виписані всупереч Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивач не має права на відшкодування цього податку за вересень 2004 року, лютий, травень та липень 2005 року.

Так, зокрема, у ході перевірки податковим органом встановлено, що постачальниками позивача по першому ланцюгу в окремих податкових періодах було ПП «Галзбудсервіс», яке у вересні 2004 року реалізувало йому продукцію на загальну суму 344680,26 грн. (в тому числі ПДВ 57446,71 грн.), а у лютому 2005 року - продукцію на загальну суму 1299276,00 грн. (в тому числі ПДВ 216546,00 грн.). Провести зустрічну перевірку з вказаним постачальником не представилося можливим через крадіжку документів, що підтверджується копією довідки Галицького РВ УМВС України в місті Львові за № 67/3683 від 10.05.2005 року. Разом з тим, згідно довідки ДПІ у Франківському районі міста Львова ПП «Галзбудсервіс» у вересні 2004 року задекларувало та сплатило до бюджету ПДВ в сумі 1364,00 грн., у лютому 2005 року - 1004,00 грн.

Дані обставини свідчать про те, що поставщик не сплатив до бюджету податок на додану вартість по відвантаженій позивачу продукції.

У травні 2005 року позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість по отриманій від ПП «Техніка-Захід» продукції на суму 626790,00 грн. (в тому числі ПДВ - 104465,00 грн.). Постачальниками продукції приватному підприємству, яка в подальшому була реалізована позивачу, стали ПП «Техпостачзбут» та ПП «Постачкомплект». Перевіркою встановлено, що вони не сплатили до бюджету податок на додану вартість при реалізації продукції, яка по ланцюгу постачання в подальшому була придбана позивачем.

У червні 2005 року позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість по отриманій від ПП «Техніка-Захід» продукції на суму 259304,52 грн. (в тому числі ПДВ - 43217,42 грн.). Постачальниками продукції приватному підприємству, яка в подальшому була реалізована позивачу, стали ПП «Техпостачзбут» та ПП «Леокос». Перевіркою встановлено, що вони не сплатили до бюджету податок на додану вартість при реалізації продукції, яка по ланцюгу постачання в подальшому була придбана позивачем.

Крім того, постачальниками продукції позивачу протягом періодів, що перевірялися податковим органом, були Надвірнянський держлісгосп, ЗАТ «Прогрестехбуд», ПП Технополіс», ТОВ «Інжкомплект», ПП «Алекс», ПП «Автоінвестстрой», ПП «ОСОБА_5Ф.», ПП «ОСОБА_6В.», будівельна компанія «Стрийбудмонтаж», МНВАП «Авіаконпроект».

У зв'язку із вказаним, на підставі акту перевірки від 13.11.2006 року за № 581/23-32472639 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 17.11.2009 року № 000001212301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 421675,13 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 9000,37 грн. (а.с.19 т.1).

Разом з тим, відповідно до оглянутих у судовому засіданні актів перевірки від 21.04.2005 року за № 137/23/32472639, від 20.07.2005 року за № 186-23/32472639 та від 21.10.2005 року за № 405/23/32472639 щодо правильності визначення сум ПДВ, задекларованих до відшкодування позивачем, в тому числі, у лютому, травні та липні 2005 року, ТОВ «Серін» вірно визначені та підтверджені документально суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (а.с. 160 - 191 т.1).

Проведення позивачем господарських операцій протягом періоду, що перевірявся податковим органом, підтверджується оглянутими та перевіреними судом письмовими доказами, зокрема, договорами поставки лісопродукції від 01.11.2004 року, 25.03.2005 року, 05.05.2005 року та накладними на придбання лісопродукції (а.с. 77 - 89, 90 - 104, 117 - 118 т.2).

Окрім вказаного, поставка товарів позивачу, переробка сировини і реалізація позивачем продукції підтверджені оглянутими в судовому засіданні Книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг), складськими відомостями приходу сировини від постачальників та руху лісопродукції на складі підприємтсва, реєстром прихідних накладних позивача за вересень 2004 року, лютий, травень і липень 2005 року (а.с. 129 - 174).

Суми податкового кредиту позивача, сформовані за вересень 2004 року, лютий, травень і липень 2005 року підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належним чином оформленими податковими накладними і відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість та актах взаємозвірок позивача з ДПІ (а.с. 61 - 123 т.1).

Також, судом установлено, що протягом періоду, який перевірявся податковим органом, на ТОВ «Серін»працювало від 202 до 342 робітників та інженерно-технічного персоналу, що є достатнім для здійснення підприємством господарської діяльності, зафіксованої в документах бухгалтерського обліку.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що постачальники позивача: ПП «Галзбудсервіс», ПП «Техпостачзбут», ПП «Постачкомплект», ПП «Техніка-Захід»та ПП «Леокос», Надвірнянський держлісгосп, ЗАТ «Прогрестехбуд», ПП Технополіс», ТОВ «Інжкомплект», ПП «Алекс», ПП «Автоінвестстрой», ПП «ОСОБА_5Ф.», ПП «ОСОБА_6В.», будівельна компанія «Стрийбудмонтаж», МНВАП «Авіаконпроект»в установленому законом порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі -Закон № 2181) установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача, регламентовані нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР як в редакції Закону до 25.03.2005 року, так і в редакції, що діяла після 25.03.2005 року.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 (в редакції до 25.03.2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних ю

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 (в редакції Закону від 25.03.2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування відповідно до статті 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 (в редакції до 25.03.2005 року) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 (в редакції від 25.03.2005 року) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168 визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій позивачем обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту вказані у позовній заяві суми податку на додану вартість за вересень 2004 року, лютий, травень та липень 2005 року. Крім того, ним не спростовані обставини того, що покупець не несе відповідальності як за несплату продавцями податку на додану вартість, так і за внесення недостовірних відомостей про ПДВ до бухгалтерських документів.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що висновки акту перевірки ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 13.11.2006 року за № 581/23-32472639 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення від 17.11.2009 року за № 000001212301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 421675,13 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 9000,37 грн., слід визнати протиправним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «Серін»до ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, на користь ТОВ «Серін»слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 3,40 грн. та повернути зайво сплачене державне мито в сумі 81,60 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 17.11.2006 року за № 000001212301/0.

Стягнути з Державного бюджету України з користь ТОВ «Серін» (код ЄДРПОУ 32472639) зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати в сумі 3,40 грн. та повернути зайво сплачене державне мито в сумі 81,60 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Бобров Ю.О.

Постанова складена в повному обсязі 01.03.2011 року.