Ухвала

від 14.11.2013 по справі 825/3004/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3004/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.,

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сервіс-Автотранс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Прилуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано неправомірними податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0000822207, № 0000832207 та № 0000842207 від 26 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Прилуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Прилуцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин позивача з ТОВ «Авроратрейд» за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 49/22-30614925 від 15 липня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п .3.1 ст. 3, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22 травня 1997 -ВР, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2010 рік на загальну суму 117 708, 34 грн., в тому числі за 3 кв. 2010 року на 35 416, 67 грн.; п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 60 833, 33 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 28 333, 33 грн., листопад 2010 року - 10 833, 33 грн., грудень 2010 року - 21 666, 67 грн.; п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 33 333, 33 грн. за грудень 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 26 липня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000822207, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 60 833, 33 грн. ;

№ 0000832207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 33 333, 33 грн.;

№ 0000842207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 176 562, 51 грн., в тому числі 117 708, 34 грн. за основним платежем та 58 854, 17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Авроратрейд» (Продавець) 01 вересня 2010 року укладено договір поставки № 01/09-10.

Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є паливно-мастильні матеріали. Постачання здійснюється власним транспортом продавця/покупця, за згодою сторін.

Протягом вересня - грудня 2010 року ТОВ «Авроратрейд» надано позивачу товар (паливно-мастильні матеріали), а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Авроратрейд» суму за придбаний товар. Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що не заперечується сторонами.

Реальність виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними № РН-0000263 від 22 вересня 2010 року на суму з ПДВ 102 000, 00 грн., № РН-0000307 від 29 вересня 2010 року на суму з ПДВ 68 000, 00 грн., № Рн-0000542 від 27 жовтня 2010 року на суму з ПДВ 65 000, 00 грн., № РН-0000629 від 10 листопада 2010 року на суму з ПДВ 130 000, 00 грн., № РН-0000943 від 23 грудня 2010 року на суму з ПДВ 200 000, 00 грн.; податковими накладними від 22 вересня 2010 року № 263 на суму з ПДВ 102 000, 00 грн., від 29 вересня 2010 року № 307 на суму з ПДВ 68 000, 00 грн., від 27 жовтня 2010 року № 542 на суму з ПДВ 65 000, 00 грн., від 10 листопада 2010 року № 629 на суму з ПДВ 130 000, 00 грн., від 23 грудня 2010 року № 943 на суму з ПДВ 200 000, 00 грн.; рахунками-фактури № СФ-0000263 від 22 вересня 2010 року на суму з ПДВ 102 000, 00 грн., № СФ-0000307 від 29 вересня 2010 року на суму з ПДВ 68 000, 00 грн., № СФ-0000542 від 27 жовтня 2010 року на суму з ПДВ 65 000, 00 грн., № СФ-0000629 від 10 листопада 2010 року на суму з ПДВ 130 000, 00 грн., № СФ-0000943 від 23 грудня 2010 року на суму з ПДВ 200 000, 00 грн., платіжними дорученнями № 419 від 23 вересня 2010 на суму 102 000, 00 грн., № 426 від 29 вересня 2010 року на суму 68 000, 00 грн., № 507 від 27 жовтня 2010 року на суму 65 000, 00 грн., № 547 від 10 листопада 2010 року на суму 130 000, 00 грн., № 635 від 23 грудня 2010 року на суму 200 000, 00 грн. та виписками банку.

04 січня 2010 року між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір зберігання паливно-мастильних матеріалів.

Згідно умов даного договору Виконавець зобов'язується прийняти, зберігати, забезпечувати збереження в кількості і якості, відпускати передані йому на зберігання паливно-мастильні матеріали, що належить Замовнику або знаходиться у його господарському підпорядкуванні. Зберігання товару проводиться на приватній території, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Виконання умов даного договору підтверджується актами приймання-передачі мана № 1/22-09-10 від 22 вересня 2010 року, № 1/29-09-10 від 29 вересня 2010 року, № 1/27-10-10 від 27 жовтня 2010 року, № 1/10-11-10 від 10 листопада 2010 року, № 1/23-12-10 від 23 грудня 2010 року.

Вказані операції належними чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з журналу-ордеру і відомістю по рахунку 203.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем придбавалось дизельне пальне для автомобілів, які перебувають у власності позивача, що використовуються у господарській діяльності та підтверджується матеріалами справи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів, що підтверджується довідкою АБ № 490827 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України

Після використання дизельного пального на власних транспортних засобах, позивачем списано ПММ згідно актів списання.

Крім того, у договірних відносинах з ТОВ «Авроратрейд» за договором поставки від 01 вересня 2010 року позивач виступав як Покупець паливно-мастильних матеріалів, а не як учасник транспортного процесу, що не передбачає обов'язку оформлення товарно-транспортної

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з ТОВ «Авроратрейд» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями, про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договору поставки, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Авроратрейд» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були чинні. Крім того, ТОВ «Авроратрейд» та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем вимог ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Авроратрейд» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція мала реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарською угодою з ТОВ «Авроратрейд» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Як на підставу нікчемності вищезазначених правочинів укладених позивачем відповідач посилається на акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 130/1520/37231609 від 08 лютого 2013 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Авроратрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень-грудень 2010 року та січень-грудень 2011 року, яким встановлено порушення Господарського кодексу України, Закону України № 996-ХІУ від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Авроратрейд», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до вигодо набувача.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені доводи, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 листопада 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 15 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.