Постанова

від 14.11.2013 по справі 925/1224/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа№ 925/1224/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Жук Г.А.

Зеленіна В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Давиденко С.А. - дов. б/н від 10.07.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика» на рішення господарського суду Черкаської області від 20.08.2013р. (повний текст підписано 23.08.2013р.)

у справі № 925/1224/13 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Житомирський картонний комбінат»

до Приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика»

про стягнення 184 451, 77 грн.

В судовому засіданні 14.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика» про стягнення 184 451, 77 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 29/Р від 08.05.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 184 451, 77 грн., з яких 180 949, 40 грн. - сума основного боргу, 616, 13 грн. - 3% річних, 2 886, 24 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.08.2013р. у справі № 925/1224/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Житомирський картонний комбінат» 180 949, 40 грн. основного боргу, 616, 13 грн. 3% річних, 2 886, 24 грн. пені та 3 689, 04 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у стягненні 2 886, 24 грн. пені.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, оскільки повідомлення про розгляд справи було отримано з запізненням, а рішення прийнято без його участі, без зменшення розміру штрафних санкцій.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. для розгляду справи № 925/1224/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. на лікарняному та перебуванням судді Остапенко О.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Жук Г.А., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 14.11.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 76), про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» (позивач, постачальник за договором) та Приватним підприємством «Золотоніська птахофабрика» (відповідач, покупець за договором) укладеного договір поставки № 26/Р, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві прокладку горбкувату для пакування яєць та ящики з гофрокартону (надалі по тексту - продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її.

Згідно п. 1.2. договору найменування, асортимент продукції вказуються в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід'ємною частиною даного договору.

Кількість продукції зазначається в видаткових накладних, які супроводжують товар. Загальна кількість продукції визначається підсумком фактично поставленої кількості продукції згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід'ємною частиною даного договору та може бути переглянуто постачальником в разі зміни цін на сировину, енергоносії, нафтопродукти та на неоплачену покупцем продукцію. Переглянута постачальником ціна узгоджується між сторонами шляхом підписання нового протоколу узгодження ціни на продукцію.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну окрему партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником безготівково шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у п. 9 договору, у терміни: 100 % вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури шляхом попередньої оплати. В окремих випадках, за письмовою домовленістю сторін, 50 % вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури шляхом попередньої оплати, а залишок 50 % вартості кожної партії продукції згідно видаткової накладної у строк не пізніше 5 календарних днів з дня її отримання. В разі поставки продукції без попередньої оплати (при умові погодження між сторонами) розрахунки покупцем проводяться в строк не пізніше 5 календарних днів з дня її отримання на підставі видаткових накладних. Ціна може погоджуватись, як на кожну поставку продукції, так і одночасно на декілька поставок.

Продукція передається покупцеві згідно видаткової накладної. Право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на партію продукції (п. п. 5.1., 5.2. договору).

Згідно п. 5.4. договору покупець зобов'язується при отриманні продукції надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання продукції. У випадку відсутності довіреності підтвердженням отримання продукції може слугувати (за наявності згоди постачальника) поставлення печатки покупця на видатковій накладній.

Відповідно до п. 6.5. договору покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

Цей договір, згідно п. 8.5., вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним: в частині поставки продукції - до 31.12.2012р., в частині розрахунків - до повного проведення покупцем розрахунків з постачальником за отриману продукцію.

Відповідно до умов вищевказаного договору сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни від 08.01.2012р., згідно якого сторони визначили ціну на одиницю продукції, прокладки горбкуватої № 20, у розмірі 0,56 грн. та протокол узгодження договірної ціни № 1 від 28.09.2012р., згідно якого вартість прокладки горбкуватої для яєць № 20 складає 0,56 грн./шт., ящиків з гофрокартону (630*320*340) Т-23 - 5,32 грн./шт., ящиків з гофрокартону (630*320*355) Т-22 - 5,004 грн./шт.

Вказані протоколи є невід'ємною частиною договору поставки № 26/Р від 08.05.2012р.

Додатком № 2 до договору сторони п. 8 доповнили підпунктом 8.14, у якому визначили, що у разі відсутності до дати закінчення дії договору офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично пролонгований до 31 грудня наступного року включно.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 29/Р від 08.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» поставило, а Приватне підприємство «Золотоніська птахофабрика» прийняло товар на загальну суму 245 229, 40 грн.

Даний факт підтверджується видатковими накладними:

- № 506 від 29.05.2013р. на суму 69 630, 00 грн.;

- № 508 від 29.05.2013р. на суму 22 503, 60 грн.;

- № 509 від 29.05.2013р. на суму 39 105, 00 грн.;

- № 530 від 06.06.2013р. на суму 24 950, 80 грн.;

- № 531 від 06.06.2013р. на суму 41 360, 00 грн.;

- № 546 від 27.06.2013р. на суму 21 280, 00 грн.;

- № 547 від 27.06.2013р. на суму 26 400, 00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреністю № 167 від 06.06.2013р.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 64 280, 00 грн., що підтверджується даними з підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013р. та банківськими виписками щодо здійснених проплат 03.07.2013р. та 04.07.2013р. після підписання акту звірки.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 180 949, 40 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 29/Р від 08.05.2012р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну окрему партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником безготівково шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у п. 9 договору, у терміни: 100 % вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури шляхом попередньої оплати. В окремих випадках, за письмовою домовленістю сторін, 50 % вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури шляхом попередньої оплати, а залишок 50 % вартості кожної партії продукції згідно видаткової накладної у строк не пізніше 5 календарних днів з дня її отримання. В разі поставки продукції без попередньої оплати (при умові погодження між сторонами) розрахунки покупцем проводяться в строк не пізніше 5 календарних днів з дня її отримання на підставі видаткових накладних. Ціна може погоджуватись, як на кожну поставку продукції, так і одночасно на декілька поставок.

Таким чином, виходячи із обставин справи, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 29/Р від 08.05.2012р. у розмірі 180 949, 40 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 886, 24 грн. пені та 616, 13 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 6.5. договору покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних (за період з 04.06.2013р. по 25.07.2013р.), за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 2 886, 24 грн. пені та 616, 13 грн. 3% річних є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача, як на підставу скасування рішення, на необхідність зменшення розміру пені у зв'язку із скрутним фінансовим становищем останнього, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд, приймаючи рішення, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Згідно пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідач із клопотанням про зменшення розміру стягуваної з нього суми пені до суду першої інстанції не звертався, а апеляційному суду не надав жодних належних та допустимих доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Одне лише посилання на тяжке майнове та фінансове становище підприємства не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Доводи відповідача щодо скасування рішення суду від 20.08.2013р. у зв'язку з його прийняттям без участі представника відповідача, оскільки повідомлення про розгляд справи отримано відповідачем із запізненням, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвалою суду від 05.08.2013р. розгляд справи було призначено на 20.08.2013р., про дату, час та місце розгляду справи 20.08.2013р. відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано відповідачем 09.08.2013р. (а. с. 31).

Оскільки відповідач не надав суду відзив на позов з документальними запереченнями та 20.08.2013р. не направив свого представника в судове засідання, будь-яких обґрунтованих клопотань щодо поважності причин неявки не надав, місцевий господарський суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень, а також користуватися наданими йому процесуальними правами, тому посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 20.08.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика» на рішення господарського суду від 20.08.2013р. у справі № 925/1224/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013р. у справі № 925/1224/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1224/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 15.11.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Г.А. Жук

В.О. Зеленін