Постанова

від 18.11.2013 по справі 905/5002/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.11.2013 р. справа №905/5002/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:Коломієць К.В. - свідоцтво від 23.11.1998 року №1130 від відповідача:Пеліхос Є.М. - довіреність від 23.09.2013 року №601 від третьої особи:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко», м. Донецьк; 2.Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м.Донецк на рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року у справі№ 905/5002/13 (Суддя: Фурсова С.М.) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко», м. Донецьк доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміскгаз», м/ Донецьк третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс», м. Донецьк прозобов'язання виконати умови договору на розподіл природного газу від 02.12.2012 року №2013/Т-ПР-1098 щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу та стягнення 5731 грн. 55 коп. вартості недотранспортованого природного газу. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (далі - ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко», - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про зобов'язання Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміскгаз» (далі - ПАТ по газопостачанню та газовідведенню «Донецькміскгаз», - відповідач) виконати умови договору на розподіл природного газу від 02.12.2012 року №2013/Т-ПР-1098 щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу та стягнення 5731 грн. 55 коп. вартості недотранспортованого природного газу.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач надав доповнення до позовної заяви (а.с. 153-155, 163-165, 178-180).

Доповнення до позовної заяви стосувались збільшення розміру майнових вимог.

Місцевий господарський суд, з посиланням на положення пункту 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального Кодексу України судом першої інстанції», вказані доповнення до позовної заяви д розгляду не прийняв та вирішив спір по суті за первісними позовними вимогами.

Позивачем за платіжним дорученням від 10.07.2013 року №381 (а.с. 14) сплачено за позовом судовий збір в розмірі 2867 грн. 50 коп. та за платіжним дорученням від 10.07.2013 року №385 (а.с. 31) оплачені послуги адвоката в розмірі 3500 грн. 00 коп.

Господарський суд Донецької області 06.09.2013 року по даній справі прийняв рішення, згідно резолютивної частини якого позов задоволено частково, зобов'язано відповідача (ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз») поновити газопостачання позивачу (ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко») відповідно до умов договору на розподіл природного газу №2013/Т-ПР-1098 від 02.12.2012 року, стягнуто з відповідача на користь позивача вартість транспортування природного газу в розмірі 237 грн. 54 коп., в решті позовних вимог відмовлено; з відповідача на користь позивача стягнуто також судовий збір у розмірі 1218 грн. 23 коп. та вартість послуг адвоката 1500 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» подали до Донецького апеляційного господарського суду апеляційні скарги.

ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України в частині неприйняття доповнень до позовної заяви щодо збільшення розміру позовних вимог, та просить рішення суду першої інстанції від 06.09.2013 року по даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості транспортування природного газу в розмірі 237 грн. 54 коп., витрат на послуги адвоката в розмірі 1500 грн. 00 коп. - скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко», з урахуванням доповнень до позовної заяви, в частині стягнення з відповідача вартості транспортування природного газу в розмірі 18385 грн. 91 коп. та стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 3500 грн. 00 коп., в решті рішення суду першої інстанції позивач просить залишити без змін.

Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що оскільки позивачем у травні 2013 року спожито на 256 м 3 природного газу більше, ніж передбачено плановим обсягом, та відповідно такий об'єм спожитого природного газу позивачем не оплачений, у відповідача існували всі правові підстави для припинення постачання природного газу позивачу.

Відповідач також зазначає, що з відповідача неправомірно в порушення норм чинного законодавства та приписів ст. 183 Господарського процесуального Кодексу України стягнуто 237грн. 54 коп. вартості транспортування природного газу, тоді як заявлено позивачем до стягнення вартість недотранспортованого природного газу в розмірі 5731 грн. 55 коп.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, надав пояснення, аналогічні викладеним в цій апеляційній скарзі, просив відповідну апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заявлених сум транспортованого природного газу, з урахуванням доповнень до позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній сказі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання 13.11.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлений позов на підставі договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02.12.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (Газорозподільне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (Замовник) (далі - договір) (а.с. 15-20).

За умовами п. 2.1. договору Газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільним мережами до мережі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі -пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання (далі -комерційні вузли обліку) визначаються сторонами в додатку до договору за формою, наведеною в додатку №1 до цього типового договору.

Згідно п. 2.2. договору Замовник зобов'язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуг транспортування природного газу ГРМ в розмірі, строки та порядку, передбачені умовами цього договору.

Умовами п.п. 6.1.2. договору №2 сторони визначили, що Газорозподільне підприємство зобов'язується забезпечувати транспортування природного газу ГРМ до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором та погоджених Оператором, за умови дотримання дисципліни відбору природного газу та розрахунків Замовника за надані Газотранспортні послуги.

Згідно п.п. 6.2.3. договору Газорозподільне підприємство має право обмежувати або припиняти транспортування природного газу на об'єкти Замовника або його споживачів згідно з умовами розділу VIII цього договору відповідно до порядку встановленого законодавством.

17.06.2013 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на об'єкті позивача припинило транспортування природного газу шляхом закриття ввідної засувки та встановлення пломби, про що складено відповідний акт (а.с.25).

За умовами п. 7.3.1. договору у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів транспортування природного газу ГРМ Газорозподільне підприємство зобов'язане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого природного газу.

Відповідно до п. 11.1. договору останній набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2013 року.

Позивач за немайновими вимогами просить зобов'язати відповідача виконати умови договору від 02.12.2012 року №2013/Т-ПР-1098 щодо транспортування природного газу, шляхом поновлення постачання природного газу .

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному Законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Договір, на підставі якого заявлений позов, не містить умов щодо обов'язку відповідача з постачання та поновлення постачання позивачу природного газу, а також з поновлення надання послуги з транспортування природного газу, тому, з урахуванням умов п. 7.3.1. договору, вимоги позивача про зобов'язання виконати умови відповідного договору щодо транспортування природного газу, шляхом поновлення постачання природного газу є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів відзначає, що одночасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, визначених п.п.2.1. та 7.3.1. договору є неможливим, оскільки вони є взаємовиключними.

До того ж, посилання позивача та суду першої інстанції на п. 5.2.4. Правил користування природним газом для юридичних осіб, за умовами якого, у разі невиконання зобов'язань з поставки газу постачальником за нерегульованим тарифом постачання природного газу споживачу гарантованим постачальником відновлюється у повному обсязі з першого дня, наступного після дня припинення виконання зобов'язань постачальником природного газу за нерегульованим тарифом, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки в даному випадку між сторонами у справі відсутні правовідносини з постачання природного газу.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості недотранспортованого природного газу в розмірі 5731 грн. 55 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Умовами договору, на підставі якого заявлений позов, сторони не визначили вартість природного газу, послугу з транспортування якого зобов'язався надати відповідач на користь позивача.

Пунктом 3.2. договору сторони встановили підстави для транспортування природного газу ГРМ, а саме:

- підтверджені в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі-Оператор) місячні обсяги природного газу в постачальника, виділені для забезпечення об'єктів споживачів (далі - підтверджені обсяги) (п.п. 3.2.1. договору).

- наявність договору на постачання природного газу або договору на закупівлю імпортованого природного газу у нерезидентів для використання як технологічної сировини без права реалізації такого газу відповідно до вимог законодавства (п.п. 3.2.2. договору).

Згідно абзацу 2 п.п. 3.2.2. договору газорозподільному підприємству надається Замовником витяг з договору на постачання природного газу щодо договірних обсягів природного газу, завірений в установленому законодавством порядку.

Позивач вказує на те, що обумовлений п.п. 3.2.2. договору був укладений договір між позивачем та ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс» (третя особа у справі), а саме, договір від 12.11.2012 року про постачання природного газу №ЕРО1-0098ДО, предметом якого є зобов'язання третьої особи передати позивачу за плату природний газ.

Як вказує далі позивач, 17.06.2013 року відповідач в порушення договірних зобов'язань припинив послугу з транспортування природного газу позивачу, шляхом закриття засувки на газопроводі. Про ці дії був складений Акт про припинення газопостачання від 17.06.2013 року. Підставою для вчинення таких дій, на думку відповідача, є наявність заборгованості позивача за травень 2013 року.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко», як «Покупець», та ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс», як «Постачальник», 12.11.2012 року уклали договір №ЕРО1-0098ДО про постачання природного газу, (далі - договір про постачання природного газу), (а.с. 22-23).

За умовами п.2.1. договору про постачання природного газу встановлено обсяг та періоди постачання третьою особою позивачу природного газу, а п. 3.1. - вартість природного газу.

Позивачем не надано доказів надання відповідачу витягу з договору про постачання природного газу щодо вартості природного газу, яка встановлена третьою особою та позивачем у п. 3.1. договору про постачання природного газу.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що після припинення відповідачем надання послуг з транспортування природного газу за договором третя особа продовжувала постачати позивачу природний газ за договором про постачання природного газу

Крім того, умовами договору сторони не передбачили порядок та строки оплати недотранспортованого природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги щодо сплати вартості недодтранспортованого природного газу матеріали справи не містять та додатково суду апеляційної інстанції не надані.

Тобто, вимога про стягнення вартості недотранспортованого природного газу в сумі 5731грн. 55 коп. є передчасною та недведеною.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського процесуального Кодексу України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального Кодексу України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Колегія суддів вважає, що резолютивна частина оскаржуваного рішення не відповідає вимогам ст. 84 Господарського процесуального Кодексу України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Судові витрати за позовом та апеляційними скаргами покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 84, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетпнг, ЛТД Ко» на рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року по справі №905/5002/13 залишити без задоволення.

2) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року по справі №905/5002/13 - задовольнити.

3)Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року по справі №905/5002/13 - скасувати.

4) Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» про зобов'язання Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» виконати умови договору на розподіл природного газу від 02.12.2012 року №2013/Т-ПР-1098 щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу, стягнення 5731 грн. 55 коп. вартості недотранспортованого природного газу.

5) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (83001, м.Донецьк, пр.25-річчя РККА, б. 1-В, код ЄДРПОУ - 01200534) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83001, м.Донецьк, пр. Театральний, б. 1, код ЄДРПОУ 03361081) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1433 грн. 75 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова