Постанова

від 07.11.2013 по справі 806/4944/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4944/13-a

категорія 8.2

07 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Попової О. Г. ,

при секретарі - Барібан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" до Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень №000013222, №000011222, №000014222, №000012222 від 01.07.2013 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 01.07.2013 року №000013222, №000011222, №000014222, №000012222. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що підприємством у спірних періодах правомірно віднесено до складу витрат витрати на придбання товарів і послуг у ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Медіа-Трейд», ТОВ «Вавілон - 777», ПАТ «СК «Мост», оскільки дані товари і послуги прямо пов'язані з його господарською діяльністю, а їх придбання підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, що відповідають вимогам, встановленим для первинних документів. Зазначило, що врахування підприємством податкових накладних 2008-2009 р.р. у складі податкового кредиту за липень та жовтень 2010 року повністю відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних првавідносин.

В судовому засіданні відповідача замінено на належного, а саме: Державну податкову інспекцію у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, замінено на Житомирську об"єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №2988/22-2/34584784/0110 (а.с.29 - 49).

В акті перевірки зазначені наступні порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.22.4.п.22 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, 139.1.9 п. 139.1 ст.139, ст.150 Податкового кодексу України та п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток в розмірі 180407 грн., в тому числі: ІІ-І1І кв. 2011 р. - 71902 грн., ІІ-ІУ кв. 2011р. - 106713 грн., І півр. 2012р. - 67961 грн., 9 міс. 2012р. - 70320 грн., 2012р. - 73694 та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 9 міс. 2010р. і сумі 601 грн., за 2010 р. в сумі 156099 грн., за І кв. 2011р. в сумі 2165 грн., за II кв. 2011р. в сумі 309768 грн. та за І кв. 2012р. в сумі 193107 грн.

- ст. 3, пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) та пп. 198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 81437 грн., в т.ч. липень 2010 р. - 8259 грн., вересень 2010р. - 12500 грн., жовтень 2010 р. - 39448 грн., листопад 2010р. - 1714 грн., грудень 2010р. - 66 грн., лютий 2011р. - 867 грн., березень 2011р. - 1190 грн., травень 2011р. - 28 грн., вересень 2011р. - 986 грн., жовтень 2011р. - 176 грн., листопад 2011р. - 1179 грн., грудень 2011р. - 813 грн., січень 2012 р. -1714 грн., лютий 2012р. - 2427 грн., березень 2012р. - 2447 грн., квітень 2012р. - 1131 грн., травень 2012р. - 701 грн., червень 2012р. - 1171 грн., липень 2012р. - 541 грн., серпень 2012р. - 1248 грн., вересень 2012р. - 411 грн., жовтень 2012р. - 660 грн., листопад 2012р. - 647 грн., грудень 2012р. - 1113 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ (р. 26, р. 24) за липень 2010р. в сумі 30813 грн., серпень 2010р. в сумі 20813 грн., вересень 2010р. в сумі 8341 грн., січень 2011р. в сумі 867 грн., серпень 2011р. в сумі 303 грн.

На підставі вказаного акту Житомирською об"єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено податкові повідомлення - рішення від 01.07.2013 року:

- № 000013222 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, за основним платежем в сумі - 180407 грн. та за штрафними санкціями в сумі 18424 грн. (а.с.23);

- № 000011222 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі - 661139 грн. (а.с.24);

- № 000014222 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі - 81437 грн. та за штрафними санкціями в сумі 19842 грн. (а.с.25);

- № 000012222 про зменшення залишку від'ємного значення ПДВ (р. 26, р. 24) за липень 2010р. в сумі 20813 грн., серпень 2010 р. в сумі 20813 грн., вересень 2010 р. в сумі 8341 грн., січень 2011 р. в сумі 867 грн., серпень 2011 р. в сумі 303 грн. (а.с.26);

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкових повідомлень - рішень Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 01.07.2013 року №000013222, яким підприємству донараховано грошові зобов"язання з податку на прибуток та №000011222 зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та в порушення 138.1, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, підприємством до складу валових витрат включено витрати по організації просування товарів по мережі супермаркетів ТОВ «Епіцентр К» та надання консультацій по забезпеченню продажу товарів (відображено у бухгалтерському обліку підприємства проводкою Дт.93 Кт.631) в загальній сумі 73643 грн., у тому числі 2010р. в сумі 58333 грн. та за І пів. 2011р. в сумі 15310 грн., що на момент перевірки не підтверджені відповідними розрахунковими та первинними бухгалтерськими документами, які б засвідчували, що дані послуги пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Судом встановлено, що між ТОВ «Акваформ Україна» (Постачальник) та ТОВ «Епіцентр К» (Покупець) укладено договір поставки №3821/70/10 від 21.08.2010 року (а.с.56-62, т.1).

Відповідно до умов зазначеного договору, поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP.

Пунктом 2.5. розділу 2 вказаного договору передбачено, що з метою просування товарів (торгової марки) Постачальника, Покупець може надавати Постачальнику рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги згідно з умовами, визначеними в додаткових договорах, угодах, додатках.

Встановлено, що на виконання умов зазначеного договору між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) №3822/70/10 від 21.08.2010 року (а.с.65-67, т.1) та договір про надання консультацій від №616670 від 30.12.2010 року (а.с.68-70, т.1).

Предметом зазначених договорів є надання Виконавцем (ТОВ «Епіцентр К») послуг щодо просування товару (торгової марки) Замовника (ТОВ «Акваформ Україна») в регіонах України на умовах передбачених Договорами.

Пунктом 1.3. Договору надання послуг по організації просування товарів передбачено, що послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації:

- розміщення товару на окремих стелажах та площадках Виконавця;

- формування Виконавцем споживчого кошику покупця поденно;

- проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником, та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних;

- інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; ,

- надання інформації Замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються Замовником;

- проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції;

- проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Пунктом 1.4 вказаного Договору встановлено, що вся консультаційна інформація надається Виконавцем Замовнику в усній формі.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що надання послуг за цим Договором підтверджується актом прийому-передачі послуг, який оформляється Виконавцем та підписується сторонами протягом 5 робочих днів від дати оформлення.

Судом встановлено, що ТОВ «Епіцентр К» на виконання наданих послуг, передбачених договором №3822/70/10 від 21.08.2010 року, виписувались податкові накладні: №003316001 від 28.10.10р. на загальну суму 60 000 грн., в т.ч. ПДВ 10 000 грн. (а.с.11, т.2); №003813001 від 30.11.10р. на загальну суму 10 000 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (а.с.12, т.2).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Факти здійснення оплати ТОВ «Акваформ Україна» за отримані послуги підтверджуються банківським виписками (а.с.217-219).

За результатами виконання робіт, передбачених договорами №3822/70/10 від 21.08.2010 року та №616670 від 30.12.2010 року, сторонами складено та підписано акти виконання робіт: № Ком/01-0009043 від 28.10.10р. на загальну суму 60 000 грн.(а.с.88); № Ком/01-0011255 від 30.11.10р. на загальну суму 10 000 грн.(а.с.89); № Ком/01-0005606 від 23.05.11р. на загальну суму 15 310, 00 грн.(а.с.90).

За таких обставин, судом встановлено, що отримані послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності, оскільки виконавцем надавались послуги по організації просування продукції шляхом здійснення заходів, які формують думку споживача щодо віддання переваги перед товарами інших постачальників товарам позивача.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих до перевірки документів щодо взаємовідносин ТОВ «Акваформ Україна» з ТОВ «Епіцентр К» перевіркою встановлено, що ТОВ «Епіцентр К» є основним покупцем підприємства. Товарообіг між підприємствами за 2011 р. зріс на 5453502 грн. в порівнянні з 2010 р., за 2012 р. зріс на 1023686 грн. в порівнянні з 2011р., в результаті чого можливо зробити висновок, що взаємовідносини між підприємствами є стабільними та взаємовигідними. Порушень умов договору поставки №3821/70/10 від 21.08.2010 р. перевіркою, згідно наданих до перевірки документів, не встановлено (а.с.35, т.1).

Отже, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що товарообіг між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» постійно зростає, що прямо підтверджує позитивний економічний ефект від просування товарів по мережі гіпермаркетів ТОВ «Епіцентр К».

Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 № 123, затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, відповідно до якого рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб - організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут.

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обгрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах оптових продажів. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених вище підстав, судом встановлено, що підприємством правомірно віднесено до складу витрат витрати на маркетингові послуги, отримані від ТОВ «Епіцентр К», щодо просування торговельної марки та стимулювання збуту товару ТОВ «Акваформ Україна».

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 сг.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.44.1 ст.44, ст.13 пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України підприємством безпідставно включено до складу валових витрат та витрат операційної діяльності придбання ТМЦ на загальну суму 5315 грн., в тому числі: II пів. 2010 р. в сумі 991 грн., 2011р. в сумі 1892 грн., 2012р. в сумі 2432 грн., які отримано у перевіреному періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності в ланцюгах поставок та взаємовідносини якими можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди треті: особами - вигодонабувачами (а.с.33, т.1).

Судом встановлено, що зазначені порушення виникли у зв"язку з неврахуванням у складі валових витрат позивача витрат по придбанню ТМЦ у ТОВ «Медіа-Трейд» .

Встановлено, що між ТОВ «Акваформ Україна» (Замовник) та ТОВ «Медіа-Трейд» (Виконавець) укладено договір "Про співпрацю" №МТ002 від 04.01.2011 року (а.с.72, т.1).

За умовами вказаного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по поставках комп"ютерної техніки, ремонту комп"ютерної та орг. техніки, ремонту принтерів та заправки картриджів згідно окремих домовленостей.

На виконання умов вказаного договору між ТОВ «Акваформ Україна» (Покупець) та ТОВ «Медіа-Трейд» (Продавець) укладено договір поставки №МТ471 від 01.05.2012 року (а.с.71, т.1).

Виконання зобов"язань передбачених договорами підтверджується податковими накладними (а.с.13-50, т.2), видатковими накладними (а.с.208-218,т.2), рахунками фактури (а.с.109-144, т.2), актами здачі - прийняття робіт (а.с.92-117, т.1).

Згідно актів приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, ТМЦ придбані у ТОВ «Медіа-Трейд» були введені в експлуатацію (а.с.160-171,т.3).

Зобов'язання перед ТОВ «Медіа-Трейд» були погашені позивачем шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками щодо здійснення оплати за отримані ТМЦ (а.с.181-216, т.1).

Встановлено, що всі первинні документи за спірною господарською операцією складені у повній відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже містять повну інформацію про назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що підтверджується результатами перевірки.

Щодо посилань контролюючого органу на лист від 15.08.2012 р. №22569/7, який надійшов від ВПЗБГЕ ГВПМ ДПІ у м. Житомирі згідно якого фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Медіа-Трейд» та контрагентами, зокрема: ТОВ «Комп плюс», ТОВ «Інтерпроцесор», ТОВ «ЕКТ-Сервіс», ТОВ «Еверест Комп'ютерні технології», ТОВ консалтингова компанія «Технології ІТ-Бізнесу», та ТОВ «Армстронг Електронік» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що старшим слідчим з ОВС ГСУ ДПС України Борисенком В.М., винесено постанову від 11.06.2012 року по кримінальній справі №69-116 щодо діяльності ТОВ «Медіа-Трейд» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2012 року.

В судовому засіданні представник контролюючого органу зазначив, що кримінальну справу №69-116 закрито.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Неправомірність покладання відповідальності на покупця підтверджує і Міністерство доходів і зборів України в листі від 27.05.2013 р. №3642/6/99-99-19-04-01-15 де зазначено, що суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента, а тим паче за зобов'язаннями його контрагентів.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент винекнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент винекнення спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем на підставі первинних документів по даним господарським операціям правомірно оприбутковано в бухгалтерському обліку послуги та ТМЦ, отримані від ТОВ «Медіа-Трейд».

В акті перевірки зазначено, що на порушення п.138.1, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України завищено склад витрат в результаті віднесення до витрат підприємства послуг по перевезенню вантажів, як ті що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 60733 грн. (відображено у бухгалтерському обліку підприємства проводкою Дт.93 Кт.631) по контрагенту ТОВ «Вавілон-777», код 34780191, м. Буча Київської обл. в загальній сумі 60733 гри., у тому числі: за 9 міс. 2011р. в сумі 2850 грн.; за 2011р. в сумі 9990 грн., І кв. 2012р. в сумі 14717 грн., за І пів. 2012 р. в сумі 25873 грн.; за 9 міс. 2012 р. в сумі 37107 грн.; за 2012 р. в сумі 50743 грн., що на момент перевірки не підтверджені відповідними розрахунковими та первинними/ бухгалтерськими документами, які б засвідчували що дані послуги пов'язані з підготовкою/ організацією, веденням виробництва (а.с.35, т.1).

Судом встановлено, що між ТОВ «Акваформ Україна» (Замовник) та ТОВ «Вавілон-777» (Перевізник) укладено договір перевезення вантажів №09/09-2011 від 09.09.2011 року (а.с.73, т.1).

На виконання умов зазначеного договору сторонами складались замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.219-250,т.2, а.с.1-27, т.3).

Також, ТОВ «Вавілон-777» виписувались податкові накладні (а.с.51-108, т.2), рахунки - фактури (а.с.145-206,т.2).

Фактичне отримання позивачем послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.118-177,т.1).

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.28-159, т.3).

Зобов'язання перед ТОВ «Вавілон-777» погашені позивачем шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками щодо здійснення оплати за отримані ТМЦ (а.с.220-250, т.1, а.с.1-10, т.2).

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі первинні документи за спірною господарською операцією складені у повній відповідності до вимог ст..9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже містять повну інформацію про назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що підтверджується результатами перевірки.

Первинні документи, що досліджувались під час проведення перевірки, у їх сукупності підтверджують реальний економічний зміст здійснених господарських операцій.

На підставі первинних документів по даним господарським операціям товариство - позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку послуги, отримані від ТОВ «Вавілон-777» визнавши їх активом, та відобразив збільшення зобов'язань перед виконавцем (продавцем) на таку ж суму. Зобов'язання перед ТОВ «Вавілон-777» були погашені шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Отже, спірні господарські операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, а отже є реальними.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) Виконавцем не конкретизований зміст наданих послуг, що унеможливлює встановлення пов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, за текстом актів неможливо встановити які саме послуги і в якому обсязі були надані, та як самі послуги чи їх результати і яким чином використані підприємством у межах власної господарської діяльності, то такі висновки відповідача є безпідставними, оскільки позивачем у зазначених актах вказано фактичне визначення наданої послуги - «транспортні послуги». Крім того, представник контролюючого органу необгрунтував яким чином можливо конкретизувати визначення транспортних послуг.

Щодо посилань відповідача, як на підставу не зарахування витрат по господарських операціях з ТОВ «Вавілон-777», що згідно баз даних ДПС ТОВ «Вавілон-777» має інші основні види діяльності, ніж надання транспортних послуг, не має в своїй власності транспортних засобів, що всі первинні документи підписувались директором товариства, у товариства відсутні відповідні дозволи, ліцензії, суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем отримані послуги від ТОВ «Вавілон - 777» щодо перевезення товару, використовувались в господарський діяльності підприємства шляхом поставки такого товару ТОВ "Епіцентр К", яке являється основним покупцем підприємства, що в тому числі підтверджується висновками акту перевірки.

За приписами ст. 67 Конституції України, відповідно до яких податкова відповідальність є персональною і не може бути покладена будь-яким чином, в тому числі і за рішенням податкового органу, на іншого платника податку. Таким чином позивач не може нести відповідальності за порушення, які могли бути допущені його контрагентом.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

Ні Податковим кодексом України, ні іншими законодавчими актами, позивачу, як господарюючому суб'єкту, не надано права вимагати від своїх контрагентів, а ці контрагенти в свою чергу не зобов'язані надавати на його вимогу будь-які інші додаткові відомості, в тому числі і відомості щодо правильності декларування ними та їхніми контрагентами податкових зобов'язань.

З огляду на наведене судом встановлено, що товариством правомірно в оскаржуваному періоді задекларовано склад валових витрат щодо послуг по перевезенню вантажу отриманих від ТОВ «Вавілон-777».

Також, в акті перевірки зазначено, що на порушення п.138.1, п.138.2 пп. 138.10.2 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України позивачем завищено склад витрат в результаті віднесення до витрат підприємства послуг по добровільному страхуванню фінансових ризиків, як ті що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та не пов'язані з господарського діяльністю підприємства на загальну суму 440068 грн., в тому числі: за 2011 рік в с умі 142317 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 178390 грн.,1 півріччя 2012 року в сумі 297751 грн. (а.с. 34, т.1).

Встановлено, що між ПАТ "Страхова компанія "МОСТ" (Страховик) та ТОВ «Акваформ Україна» (Страхувальник) укладено договори страхування фінансових ризиків: №ФР-ЕК/70S0004 від 03.05.2011 року (а.с.75,76, т.1), №ФР_ЕК/е70.12-0002 від 02.04.2012 року (а.с.85,86,т.1), за договором поставки №3821/70/10 від 21.08.2010 р. з ТОВ «Епіцентр К».

На виконання умов договорів страхування сторонами підписано заяви на страхування ризиків (а.с.74,80,84, т.1)

На підтвердження факту надання послуг по страхуванню сторонами вищевказаних договорів було складено відповідні акти: №ФР_ЕК/е70.12-0002 від 30.06.12р., №ФР_ЕК/70Е- 007 від 30.03.12р., №ФР_ЕК/70з-0004 від 01.10.11 р.(а.с.178-180,т.1)

Позивачем в повному обсязі здійснено оплату страхових платежів, що підтверджується відповідними банківськими виписками та листами ПАТ «СК «Мост» (а.с.78,79, т.1).

Підпунктом 140.1.6. пункту 140.1 статті 140 ПКУ прямо встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідачем підтверджено в акті перевірки, що ТОВ «Епіцентр К» є основним покупцем позивача. Відтак основні фінансові ризики для позивача полягають у можливому невиконанні зобов'язань основним покупцем, а саме невиконання зобов'язань за договором поставки №3821/70/10 від 21.08.2010 р. з ТОВ «Епіцентр К» .

Статтею 19-1 ПКУ встановлені функції органів державної податкової служби. Жоден із підпунктів даної норми не передбачає такої функції податкового органу, як здійснення контролю за економічною доцільністю здійснюваних платниками податків господарських операцій .

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПКУ, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи зазначене, позивачем були укладені із ПАТ «СК «Мост» відповідні угоди по страхуванню фінансових ризиків за договором поставки №3821/70/10 від 21.08.2010 р., а понесені витрати на страхування правомірно у відповідності із пп. 140.1.6 ст.140 ПКУ враховані при визначенні об'єкта оподаткування.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 22.4.п.22 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, Закону України Ш83/97-ВР від 22.05.97) та з урахуванням акту перевірки від 27.09.2010р. №7414/23-1/34584784/0110, підприємством невірно визначено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року на загальну суму 96775 грн., в т.ч. за 2010р. в сумі 96775 грн. (а.с.34,т.1).

Судом встановлено, що результати перевірки від 27.09.2010р. №7414/23-1/34584784/0110 оскаржувались позивачем у судовому порядку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 р. по справі № 2а-8431/10/0670 позов задоволено частково. Залишено без задоволення лише вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010 р. № 0000472201/0 про донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 32259,00 грн. (в тому числі основний платіж - 10753,00 грн.; штрафна санкція - 21506,00 грн.).

Ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.11р. та Вищого адміністративного суду від 07.03.13р. вищевказане рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахування того, що податковим законодавством, яке діяло на момент винесення рішень за актом перевірки від 27.09.2010р. №7414/23-1/34584784/0110 не передбачалось право податкового органу на прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення, позивач не міг у судовому порядку оскаржити такий висновок відповідача, так як він, згідно позицій ВАСУ, не мав для нього жодних правових наслідків.

Тому твердження відповідача, що позивачем допущено порушення в результаті зайвого віднесення ним до складу валових витрат 2010 року від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік, в результаті невірного визначення валових витрат за І пів. 2010 року у сумі 96775 грн., яке в судовому порядку не оскаржувалось, а тому є узгодженим, є протиправним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право на віднесення до складу валових витрат витрати на придбання товарів і послуг у ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Медіа-Трейд», ТОВ «Вавілон-777», ПАТ «СК «Мост», а тому контролюючим органом протиправно зменшено підприємству суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток. З наведених вище підстав податкові повідомлення - рішення від 01.07.2013 року №000013222 та №000011222 є безпідставними та підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року № 000014222 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі - 81437 грн. та за штрафними санкціями в сумі 19842 грн. та №000012222 про зменшення залишку від'ємного значення ПДВ (р. 26, р. 24) за липень 2010р. в сумі 20813 грн., серпень 2010 р. в сумі 20813 грн., вересень 2010р. в сумі 8341 грн., січень 2011р. в сумі 867 грн., серпень 2011 р. в сумі 303 грн., то суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до викладеного в р.3.1.2 акту та враховуючі вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбання або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності платника податку; відповідно до ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. 56-УІ (із змінами та доповненнями) встановлено, що при формуванні податкового кредиту вчинено порушення ТОВ «Акваформ Україна» зазначених законодавчих вимог в частині формування податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 8393 грн., в т.ч.: липень 2010р. - 918 грн., вересень 2010р. - 28 грн., жовтень 2010р. - 789 грн., листопад 2010 р. - 47 грн., грудень 2010р. - 66 грн., січень 2011р. - 867 грн., березень 2011р. - 1190 грн., травень 2011р. - 28 грн., липень 2011р. - 37 грн., серпень 2011р. - 266 грн., вересень 2011р. - 113 . жовтень 2011р. - 56 грн., листопад 2011р. - 27 грн., грудень 2011р. - 29 грн., січень 2012. - 809 грн.. лютий 2012р. - 1965 грн., березень 2012р. - 870 грн., травень 2012р. - 75 грн., червень 2012 р. - 71 грн., серпень 2012 р. - 28 грн., вересень 2012р. - 92 грн., жовтень 2012р. - 22 грн.

Питання взаємовідносин позивача з контрагентами: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Медіа-Трейд», ТОВ «Вавілон-777», реальність здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді досліджувалось судом вище в даній постанові.

Акт перевірки не містить застережень щодо відсутності чи неправильного заповнення податкових накладних.

Контрагенти позивача на дату складання податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ і перебували у Державному реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців, а тому мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Беручи до уваги висновки суду викладені вище в даній постанові, суд прийшов до висновку, що підприємством правомірно у спірному періоді сформовано податковий кредит по податку на додану вартість щодо господаських операцій з ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Медіа-Трейд», ТОВ «Вавілон-777».

В акті перевірки зазначено, що на порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами доповненнями) підприємством завищено податковий кредит в результаті включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, що не підтверджені перевіркою, всього на суму 48472 грн., в тому числі: липень 2010 р. - 28154 грн., жовтень 2010р. - 20318 грн. відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди. (а.с.40,т.1).

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Акваформ Україна» не мало права на податковий кредит по отриманим податковим накладним від постачальників минулих періодів, а саме 2008-2009 роки на загальну суму 48472 грн., в тому числі: липень 2010р. - 28154 грн., жовтень 2010 р. - 20318 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що податкові накладні за 2008 - 2009 р.р. підприємством отримано лише у липні та жовтні 2010 року, що не позбавляє права позивача на формування податкового кредиту за такими податковими накладними за датою їх отримання.

Встановлено, що ТОВ «Акваформ Україна» до складу податкового кредиту спірного періоду включено податкові накладні по господарським операціям 2008-2009 р.р. на загальну суму 48472, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за липень, жовтень 2010 року (а.с.208-210, 221-224 т.3).

Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за 2008-2009 р.р., встановлено, що підприємством у вказаному періоді не включалися до податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 48472 грн.(а.с.247-250 т.3, а.с.1-26 т.4), що свідчить про відсутність подвійного врахування одних і тих же податкових накладних як у 2008-2009 роках так і в липні, жовтні 2010 року.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбаний товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів. Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачалось втрату подальшого права на податковий кредит через невикористання платником податку свого права, встановленого пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону. Крім того, змістом акту перевірки не спростовується ні реальність операцій із отримання товарів, робіт (послуг), ні факт їх використання в господарській діяльності підприємства та сплати податку до бюджету постачальниками таких товарів, робіт (послуг), ні наявність податкових накладних та всіх обов'язкових реквізитів в них, що підтверджує правомірність формування позивачем податкового кредиту та неправомірність висновків відповідача.

За таких обставин, невизнання податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт (послуг), здійснено відповідачем із порушенням вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

З наведених вище підстав податкові повідомлення - рішення від 01.07.2013 року №000014222 та №000012222 є неправомірними.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні складу валових вират та сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем надані всі належні документи, які підтверджують правомірність формування підприємством складу валових витрат та сум податкового кредиту в спірних періодах, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 01.07.2013 року №000013222, №000011222, №000014222, №000012222 в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 12 листопада 2013 р.