Постанова

від 14.11.2013 по справі 916/1601/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 916/1601/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Молодов В.С.,

від позивача : Ремесло О.Ю., за довіреністю;

від відповідача : Корнишин О.О., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт"

на рішення господарського суду Одеської області від 29 серпня 2013 року

по справі № 916/1601/13

за позовом MEE A/S

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт"

про стягнення 76217,13 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

Компанія MEE A/S звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" 76217,13 доларів США, що еквівалентно 609 203,46 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату складання позовної заяви, за невиконання умов договору №38/12 від 08.02.2011 року про міжнародне морське інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів клієнтів замовника у контейнерах перевізника, з яких 586 846 грн. штрафу - додаткової плати за простій та понаднормове використання контейнерів на терміналі, та 22 357,46 грн. три відсотки річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2013 р. (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРКОНТ" на користь MEE A/S суму основного боргу у розмірі 73420 доларів США, що складає 586846 грн., 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 10978 грн.15коп. за рахунком №5608682840 від 10.03.2012р., та 11379 грн.31коп. за рахунком №5608682646 від 07.03.2012р., разом 2797 доларів США 13 центів, що складає 22357 грн.46коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 12184 грн.07коп.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 10978,15грн за рахунком №5608682840 від 10.03.12р., та 11739,31грн. за рахунком №5608682646 від 07.03.12р., разом 2797,13доларів США, що складає 22357,46грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарконт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29 серпня 2013 року та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд помилково вирішив, що господарські відносини щодо перевезення вантажу за коносаментами між позивачем та відповідачем здійснювались на підставі договору №38/12 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторговельних вантажів, оскільки відповідач не надавав позивачу письмових інструкцій щодо перевезення вантажу по вказаним коносаментам згідно п.3.1 договору.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно ст.133 КТМ України договір морського перевезення укладається між відправником та перевізником або фрахтівником, при цьому ТОВ „Фарконт" не є ані відправником, ані фрахтувальником спірного вантажу.

На думку скаржника, документи, надані позивачем в якості коносаментів, фактично не є коносаментами, а є необоротними накладними, отому що в них відсутні умови фрахту та інших платежів.

Також апелянт вважає, що вантажовідправником за вказаними коносаментами є іноземна фірма R.A.K. Ceramics P.S.C., вантажоодержувачем - резидент України ПІІ „Гассіб", а ТОВ „Фарконт" вказаний як сторона, яка повідомляється, та на підставі цього Maersk Line вказало вантажоодержувачем ТОВ "Фарконт", що діяв в Одеському морському торговельному порту від імені відправника RAK Logistics LLC.

Таким чином, апелянт вважає, що договір №38/12 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 08.02.2011 року між позивачем та відповідачем не має ніякого відношення до перевезення вантажу за коносаментами та необоротними накладними, тому що ТОВ „Фарконт" послуги не замовлялись та заявки не надавались Компанії МЕЕ A/S.

Наряд, на думку апелянта, не може бути доказом заборгованості, оскільки є внутрішнім портовим документом, який свідчить про рух вантажу в порту.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2011р. між компанією MEE A/S (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРКОНТ" (Замовник) було укладено Договір №38/12 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторговельних вантажів, про міжнародне морське інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів клієнтів Замовника у контейнерах Перевізника.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2 Договору, Перевізник приймає на себе зобов'язання здійснити на суднах лінії Maersk Line перевезення Вантажів Замовника в ISO-стандартних 20-ти, 40-а і/або 45-ти футових контейнерах відповідно до письмових інструкцій Замовника на взаємно погоджених ставках, термінах і умовах через порт Іллічівськ (або інші порти) на/з будь-який порт (місце) вивантаження (призначення) або навантаження відповідно до розкладу Лінії. Плата (фрахт) та інші належні ставки і збори за перевезення вантажів по кожному конкретному перевезенню встановлюються згідно з тарифами Лінії, діючими на момент початку перевезення, та фіксуються у відповідних рахунках Перевізника.

Згідно п.3.1 Договору, перевізник організує морське транспортування контейнерів за письмовою інструкцією "Замовника".

Пунктом 4.5. договору передбачено, що Замовник зобов'язаний сплатити фрахт, супутні перевезенню роботи по завантаженню та розвантаженню, стивідорні витрати тощо (якщо такі є), а також і інши взаємно погоджені платежі, що належать Перевізнику за виконані роботи та послуги по перевезенню і обробці вантажів згідно з тарифами Лінії .

У відповідності з п.5.1. Договору, що Замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, надані згідно п п.п.2.2, 4.5, 6.3.1 у доларах США в розмірі 100% від суми виставленого Перевізником рахунка. Замовник несе всі витрати, пов'язані з банківськім переказом та з будь-якими утриманнями на користь третьої сторони.

Згідно з п. 6.3.1. Договору, що Замовник несе відповідальність за правильне оформлення документів, своєчасне надання Перевізнику необхідної інформації. У випадку, якщо з вини Замовника відбувається простій контейнера в порту або деінде, він несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафу (демереджу) - додаткової плати за простій та понаднормове використання контейнерів у відповідності з тарифами "Maersk Line". У такому випадку, ця штрафна санкція вважається невід'ємною частиною єдиного міжнародного морського перевезення і збільшує загальну суму, що підлягає оплаті Перевізнику.

Так, на виконання умов вищезазначеного Договору, Перевізником був доставлений вантаж за коносаментами №862882509 та № 863859674 (Jebel Ali, U.A.E - порт Одеса).

Згідно коносаментів №862882509 та №863859674 вантаж було доставлено 23.11.2011 року та 30.11.2011 року, а вивезено з порту лише в березні 2012 року, про що свідчать штампи на видаткових ордерах №48329, 48332, 48328, 48330, 48331, 48307, 48312, 48316, 48624, 48319 та вантажними маніфестами.

Таким чином, згідно тарифів перевізника та умов договору, позивачем було нараховано відповідачу за коносаментом №862882509: рахунок №5608682277 на загальну суму 3380 доларів США (плата за зберігання контейнерів); рахунок №5608682482 на загальну суму 3282 доларів США (плата за зберігання контейнерів); рахунок №5608682840 на загальну суму 36170 доларів США (додаткова плата за простій), та за коносаментом № 863859674: рахунок №5608682481 на загальну суму 7239 доларів США (плата за зберігання контейнерів); рахунок №5608682646 на загальну суму 37250 доларів США (додаткова плата за простій).

В свою чергу, відповідач оплатив вказану заборгованість не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 17.06.13р., не сплаченими залишились рахунки на загальну суму 73420 доларів США, а саме: №5608682840 на загальну суму 36170 доларів США та №5608682646 на загальну суму 37250 доларів США., що й послугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.134 КТМ України, договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, зокрема є коносамент.

Згідно ст.167 КТМ України, якщо для перевезення вантажу було надано не все судно і в порту призначення одержувач не запитав цей вантаж, не розпорядився ним або відмовився від нього, перевізник вправі, повідомивши про це відправника, здати вантаж на зберігання на склад або в інше надійне місце за рахунок і на ризик відправника.

Згідно ст.162 КТМ, вантаж видається в порту призначення, зокрема, за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті , або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги.

Згідно ст.163 КТМ України, під час прийому вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у випадку загальної аварії - внести аварійний внесок або надати належне забезпечення.

Частиною 3 ст.170 КТМ України передбачено, що одержувач зобов'язаний при прийманні вантажу сплатити перевізнику, якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником (вантажоодержувачем), належний фрахт, внести плату за простій, відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов'язані з вантажем, а у випадку загальної аварії - зробити аварійний внесок або надати належне забезпечення.

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76217,13 доларів США, а саме: суми основного боргу у розмірі 73420 доларів США, що складає 586846 грн. в якості штрафу - додаткової плати за простій та понаднормове використання контейнерів на терміналі, та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 10978,15 грн. за рахунком №5608682840 від 10.03.12р., та 11739,31 грн. за рахунком №5608682646 від 07.03.12р., разом 2797,13 доларів США, що складає 22357,46грн.

Обґрунтованість стягнення зазначеної заборгованості підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором №38/12 від 08.02.2011 року, коносаментами №862882509 та №863859674, якими підтверджується, що вантажоотримувачем є експедитор - ТОВ „Фарконт", та нарядами, оформленими ТОВ "ФАРКОНТ" №5848 від 10.11.2011р. та №5899 від 18.11.2011р., згідно яких ТОВ „Фарконт" отримав вантаж у контейнерах, що прибули за вищевказаними коносаментами та являється перевізником для подальшої доставки вантажу кінцевому отримувачу ПІІ „Гассіб".

Доводи апеляційної скарги про те, що необоротна накладна не є доказом поставки товару спростовується, по-перше, тим, що номера контейнерів, дата завантаження, вага вантажу, порти завантаження та відвантаження, судно, рейс та інша інформація у накладних, наданих МEE A/S та коносаментах, наданих ТОВ „Фарконт", співпадають та є ідентичними, що свідчить про те, що вищевказані документи стосуються одного й того ж перевезення.

Крім того, судова колегія звертає увагу на приписи ст.19, 20 Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Згідно вищевказаних положень, коносамент виконує три важливі функції, такі як:

- доказ поставки товару на борт судна;

- доказ укладення договору перевезення;

- засіб передання прав на товар у дорозі іншій стороні шляхом передачі їй паперового документа.

Інші транспортні документи, крім коносаменту, вказуватимуть сторону, що має право на одержання товару в місці призначення . Той факт, що володіння коносаментом вимагається для одержання товарів від перевізника в місці призначення, особливо ускладнює його заміну електронними засобами зв'язку.

Коносаменти часто заміняються непередаваними документами, подібними до використовуваних в інших перевезеннях, ніж морські. Ці документи називаються "морськими накладними", "контейнерними накладними", "вантажними розписками" або варіантами таких виразів. Непередавані документи цілком придатні для використання, за винятком випадків, коли покупець хоче продати товар у дорозі шляхом передачі паперового документа новому покупцю.

Таким чином, судова колегія зазначає, що вищенаведені правила тлумачення торговельних термінів в сфері міжнародних перевезень передбачають використання необоротних накладних, на які посилається перевізник в даних спірних правовідносинах (а.с.14-17), в якості транспортного документу, який є належним та допустимим доказом перевезення вантажу.

Крім того, слід звернути увагу на те, що необоротні накладні №862882509 та №863859674 видані Maersk Line, а коносаменти №JEA/ODS/RAKL/8794/1 №JEA/ODS/RAKL/8706/1 видані RAK Logistics, тобто зазначені документи видані різними юридичними особами, що пояснює різні номери вказаних документів.

Посилання апелянта на ст.133 КТМ України, згідно якої скаржник вважає, що він не являється ані відправником, ані фрахтувальником за договором морського перевезення вантажу, відхиляються судовою колегією, оскільки між MEE A/S та ТОВ «Фарконт» укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторговельних вантажів, який регулює відносини саме між позивачем як перевізником та відповідачем як замовником, який в свою чергу є експедитором у відносинах з кінцевим отримувачем.

Судова колегія не приймає до уваги довід апеляційної скарги про відсутність письмових інструкцій на перевезення вантажу, як зазначено в договорі, оскільки в будь-якому разі доказом перевезення є не письмова інструкція, а первинний документ, що підтверджує фактичне виконання перевезення, яким в спірних правовідносинах є необоротна накладна Non-negotiable Waybill.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на приписи ст.526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено простою суден в порту, не приймаються до уваги апеляційним судом , оскільки з коносаментів (а.с.68-71) вбачається, що вантаж завантажено 23.10.2011 року та 30.10.2011 року, з нарядів №5848 від 10.11.2011р. та №5899 від 18.11.2011р., виданих ТОВ „Фарконт" (а.с.79-80), вбачається, що вантаж прибув 23.11.2011 року та 29.11.2011 року відповідно.

Також із вказаних нарядів вбачається, що вантажоотримувач ТОВ „Фарконт" отримав та вивіз вантаж з території порту 27 лютого 2012 року.

Виставленими Лінією Маерск рахунками на оплату простою суден (а.с.18-37) встановлено тарифи плати за простій суден, та саму плату з розрахунку за кожен день простою, починаючи з моменту прибуття вантажу до моменту вивезення вантажу з порту.

При цьому, листування ТОВ „Фарконт" та Maersk Ukraine LTD, в якому йде мова про виставлені рахунки за простій суден, зокрема, і суден з вантажем за спірними коносаментами, свідчить про визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем (а.с.39-60).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що наявними матеріалами справи підтверджується, а також судом першої інстанції вірно встановлено обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості в сумі 76217,13 доларів США за простій суден в порту

Окрім того, судом перевірено розрахунок 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 10978,15 грн. за рахунком №5608682840 від 10.03.12р., та 11739,31грн. за рахунком №5608682646 від 07.03.12р., разом 2797,13 доларів США, що складає 22357,46грн., задоволений судом першої інстанції, та вважає його вірним та обґрунтованим.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами своєї правової позиції, судова колегія дійшла висновків про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування або зміни рішення, у зв'язку з чим оскаржуване рішення господарського суду Одеської області області від 29 серпня 2013 року по справі №916/1601/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 29 серпня 2013 року по справі №916/1601/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 18.11.13 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді : Я.Ф.Савицький

О.О.Журавльов