Постанова

від 14.11.2013 по справі 916/2028/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 916/2028/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

(склад судової колегії змінено згідно розпорядження в.о. голови суду №975 від 13.11.2013р.)

при секретарі судового засідання Молодов В.С.,

Представники сторін не з'явились в судове засідання. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми „Сезам ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2013 року

по справі № 916/2028/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія" в особі ліквідатора Хайло М.В.

до Фірми „Сезам ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства „Банк Форум"

про визнання договору оренди недійсним, зобов'язання звільнити приміщення

та за зустрічним позовом Фірми „Сезам ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства „Банк Форум"

про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Надія" в особі ліквідатора Хайло М.В. звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фірми „Сезам ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства „Банк Форум" про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 05.05.2011 року, зобов'язання відповідача звільнити приміщення ТОВ „Надія", що знаходяться за адресою м. Одеса, вул.Балківська,120А.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що колишнім керівництвом ТОВ „Надія" не було передано майно та обладнання ліквідатору на об'єкті за адресою м. Одеса, вул.Балківська,120А, що належить ТОВ „Надія", де на теперешній час знаходиться Фірма „Сезам ЛТД" у формі ТОВ, яка провадить діяльність незаконно, оскільки строк дії договору оренди від 05.05.2011 року сплив 31.12.2011 року. Таким чином, позивач вважав, що підставами для визнання недійсним вказаного договору є порушення вимог діючого законодавства, зокрема, ст.23 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надання майна в оренду без згоди іпотекодержателя, а також завдання збитків боржнику та створення негативних умов для проведення процедури ліквідації.

Фірма „Сезам ЛТД" у формі ТОВ звернулась до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ТОВ „Надія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства „Банк Форум" про зобов'язання ТОВ „Надія" не перешкоджати Фірмі „Сезам ЛТД" у формі ТОВ користуватися будівлею автосервісу, загальною площею 335 кв.м. та прилеглою територією, яка розташована за адресою м.Одеса, вул.Балківська,120А, та майном відповідно до договору оренди від 05.05.2011 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 вересня 2013 року (суддя Зайцев Ю.О.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" до відповідача Фірми "СЕЗАМ ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання договору оренди недійсним, зобов'язання звільнити приміщення - задоволено. Визнано недійсним договір оренди будівлі автосервісу, загальною площею 335 кв.м., укладений 05.05.2011 р. між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" та Фірмою "СЕЗАМ ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Зобов'язано Фірму "СЕЗАМ ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звільнити приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 120А. Стягнуто з Фірми "СЕЗАМ ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" суму судових витрат в розмірі 2294 грн. .

В задоволенні зустрічного позову відповідача Фірми "СЕЗАМ ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що назва та характеристики предмета оренди не відповідають майну, договір оренди від 05.05.2011 р. укладено без належних повноважень, а тому дійшов висновків про недійсність правочину у відповідності до ст. 227 ЦК України.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що обставини, наведені відповідачем фірмою "СЕЗАМ ЛТД" у зустрічній позовній заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому відмовив в задоволенні зустрічного позовну Фірми "СЕЗАМ ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фірма „Сезам ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову повністю, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду не оскаржувалось.

При цьому, апелянт посилається на те, що ст.23 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Також скаржник вважає, що відповідно до ч.11 ст.17 вказаного закону, розгляд заяви про визнання договору недійсним повинен розглядатись господарським судом в процедурі провадження у справі про банкрутство, а не в порядку позовного провадження.

Водночас, на думку апелянта, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків укладанням оскаржуваного договору, клопотання апелянта про призначення експертизи для вирішення та перевірки зазначеного питання було залишено без задоволення в суді першої інстанції.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення ухвал суду, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" та фірмою "Сезам ЛТД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю був укладений договір оренди.

Згідно пункту 1.1. договору, ТОВ "Надія" передало, а фірма "Сезам ЛТД" прийняла у строкове платне користування будівлю автосервісу загальною площею 335 кв.м. та прилеглу до нього територію за адресою вул. Балківська, 120А в м. Одесі, та майно в належному технічному стані.

05 травня 2011 року сторонами укладено протокол розбіжностей до договору, при погодженні його умов.

Відповідно до пункту 2 вказаного Протоколу розбіжностей, він набирає чинності з моменту підписання договору оренди від 05 травня 2011 року.

Також, пунктом 3 Протоколу передбачено, що він є невід'ємною частиною Договору оренди.

У Протоколі розбіжностей сторони погодили викласти пункт 10.1. Договору оренди у наступній редакції - "цей договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами тексту Договору та діє до 04 травня 2014 року".

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 іпотечного договору від 31.07.2008 року, укладеного між АКБ «Форум» та ТОВ «Надія», виконання іпотекодавцем (ТОВ "Надія") зобов'язань що випливають з укладеного з іпотекодержателем (АКБ "ФОРУМ") кредитного договору №0023/08/08-КІ від 31.07.2008 р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, забезпечено предметом іпотеки:

- нежилою будівлею - приміщенням станції технічного обслуговування автомобілів з офісом, що знаходиться в м. Одесі, вул. Балківська, 120а;

- нежитлові будівлі спеціалізованої станції технічного обслуговування легкових автомобілів на чотири пости, що знаходяться в місті Одесі по вул. Дальницькій, буд. №43/12 та №43/13.

Відповідно до п. 1.2.1 зазначеного договору, предмет іпотеки - нежила будівля - приміщення станції технічного обслуговування автомобілів з офісом - складається з нежилої літери "М", загальною площею 1167,5 кв.м., та предмет іпотеки - нежитлові будівлі спеціалізованої станції технічного обслуговування легкових автомобілів на чотири пости - складається з нежитлових будівель, загальною площею 1167,5 кв.м.

Пунктом 3.1.6 договору іпотеки передбачено обмеження не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в найм (оренду), в користування іншим особам, наступну іпотеку тощо) без отримання попередньої письмової згоди на це іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, третя особа - ПАТ "БАНК ФОРУМ" не була обізнана щодо передачі в оренду заставного майна, та не погоджувала зазначений договір та, відповідно, передачу майна в оренду.

Відповідно до постанови Господарського суду Одеської області від 04.10.2012 року по справі №1/17-2182-2011, товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Господарського суду Одеської області від 04.10.2012 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Хайло Миколу Володимировича.

Оскільки за наслідками виїзду на об'єкт ТОВ "Надія", що знаходиться за адресою вул. Балківська, 120А, м. Одеса 07.06.2013 року було встановлено перебування незнайомих осіб, які знаходились на час прибуття на об'єкт в приміщеннях, а також з підстав того, що на думку ліквідатора, зазначений договір грубо порушує вимоги діючого законодавства, та є недійсним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 14 травня 1992 року N 2343-ХІІ), ліквідатор з дня його призначення здійснює такі повноваження: пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є одержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до положень статей 759-760 ЦК України предметом оренди може бути лише майно, визначене індивідуальними ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оренди за спірним договором є "строение Автосервиса, общей площадью 335кв.м...,".

Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема, з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» від 08.09.2006 року, вбачається, що нежила будівля, що розташована в м.Одеса, по вул.Балківська,120-А, належить ТОВ «Надія». З відповіді КП «ОМБТІ та РОН» №13511-11/1080 від 28.11.2012р. на запит ліквідатора ТОВ «Надія» Хайло М.В., а також з технічного паспорту на нежитлові будівлі за вказаною адресою станом на 06.12.2012р. вбачається, що нежитлова будівля по вул.Балківській, 120-А має загальну площу 1167,5 кв.м.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що договір оренди вказує на будівлю площею 335 кв.м та прилеглу до неї територію за адресою м. Одеса вул. Балківська, 120-А, які не визначені індивідуальними ознаками згідно технічного паспорту приміщення, тобто назва та характеристики предмета оренди не відповідають фактичному майну за адресою вул.Балківська,120А.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при укладенні договору сторонами не виконано основну умову діючого законодавства, а саме вимоги приписів ст.ст.759-760 ЦК України щодо визначення предмета оренди

Окрім того, судова колегія звертає увагу на приписи ст.9 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до яких іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладено без отримання згоди іпотекодержателя - ПАТ „Форум Банк", що є порушенням п.3.16 іпотечного договору від 31.07.2008 року, ст.9 ЗУ „Про іпотеку", а також ч.1 ст.203 ЦК України.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки укладений 05.05.2011 р. між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" та Фірмою "СЕЗАМ ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю договір оренди №б/н укладено без отримання згоди іпотекодержателя - ПАТ „Форум Банк", тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний договір не відповідає вимогам п.3.16 іпотечного договору від 31.07.2008 року, ст.9 ЗУ „Про іпотеку", а також ч.1 ст.203 ЦК України.

За таких обставин, до застосування у спірних правовідносинах підлягає ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, отже судом першої інстанції цілком правомірно визнано недійсним договір оренди будівлі автосервісу від 05.05.2011 р., загальною площею 335 кв.м.

Доводи апелянта про те, що розгляд заяви про визнання договору недійсним повинен розглядатись господарським судом в процедурі провадження у справі про банкрутство, а не в порядку позовного провадження, відхиляється судовою колегією, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор, зокрема, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Згідно з ч.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положення ч.10 ст.17 спеціального Закону регулюють правовідносини щодо відмови від виконання договорів боржника.

Відповідно до ч.11 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо, зокрема, угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

В даному випадку, апелянт помилково посилається на ч.10 ст. 17 спеціального Закону, яка не визначає порядок та спеціальні правові підстави для визнання угод недійсними.

Судова колегія зазначає, що господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.

Разом з тим, справу про банкрутство ТОВ „Надія" порушено до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто до 19.01.2013, а спірний договір оренди від 31.07.2008 року укладено до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Надія", та укладено генеральним директором від імені боржника, а не керуючим санацією(ліквідатором).

За таких обставин, спір про визнання договору оренди недійсним не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а повинен розглядатись в позовному провадженні, відповідно до загальних підстав і наслідків недійсності правочинів (господарських договорів), що встановлені ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВГСУ від 01 жовтня 2013 року по справі № 5002-19/3402-2010.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, наведені відповідачем фірмою "СЕЗАМ ЛТД" у зустрічній позовній заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позовну Фірми "СЕЗАМ ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фірми „Сезам ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2013 року по справі № 916/2028/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 18.11.13 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді О.О. Журавльов

Я.Ф.Савицький