Постанова

від 12.11.2013 по справі 901/2496/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 901/2496/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Державний заклад "Відділкова клінічна лікарня ст. Сімферополь" Державного підприємства "Придніпровська залізниця";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Крим";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шаратов Ю.А.) від 26 вересня 2013 року у справі №901/2496/13

за позовом Державного закладу "Відділкова клінічна лікарня станції Сімферополь" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. Київська, 142, Сімферополь, 95043)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-Крим" (вул. Об'їзна, б.10, Сімферополь, 95015; вул. Київська, 114, корпус 47, м. Сімферополь, 95015)

про стягнення заборгованості за договором оренди №1187 у розмірі 26297,60 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Державний заклад "Відділкова клінічна лікарня станції Сімферополь" ДП "Придніпровська залізниця", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-КРИМ" про стягнення заборгованості за договором оренди від 19.05.2011 №1187 у розмірі 26 220,44 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 17 95,02 грн., ПДВ у розмірі 3 544,25 грн., пені - 929,90 грн., ПДВ у розмірі 171,60 грн., три відсотки річних - 226,13 грн., ПДВ у розмірі 46,61 грн. , штрафних санкції - 2 063,40 грн., ПДВ у розмірі 343,90 грн., а також заборгованість за договором від 19.05.2011 №18 з податку на землю у розмірі 1 699,63 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 509, 530, 550, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, 173, 193, 230, 232, 287 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням ТОВ "ЕКВАТОР-КРИМ" своїх зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 19.05.2011 №1187 щодо сплати 50 відсотків від орендної плати позивачу. Позовні вимоги щодо стягнення суми податку на землю, обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов'язків з його компенсації Позивачу згідно з договором від 19.05.2011 №18.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в наслідок чого він остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди від 19.05.2011 №1187 у розмірі 26 220,44 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 17 195,02 грн. та ПДВ у розмірі 3 544,25 грн., пені - 929,90 грн. та ПДВ у розмірі 171,60 грн., трьох відсотків річних - 226,13 грн. та ПДВ у розмірі 46,61 грн. , штрафних санкції - 2 063,40 грн. та ПДВ у розмірі 343,90 грн., а також заборгованість за договором від 19.05.2011 №18 з податку на землю у розмірі 1 699,63 грн., та пеню за несвоєчасну сплату земельного податку у розмірі 77,16 грн. (а.с. 86-87). Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у справі №901/2496/13 (суддя Шаратов Ю.А.) позов Державного закладу "Відділкова клінічна лікарня станції Сімферополь" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Крим" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також не повним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що Позивач не є стороною у договорі оренди, у зв'язку з чим не має права на стягнення сум за ним.

Окрім того, Відповідач зазначає про прострочення кредитора через затягування Позивачем розірвання договору оренди.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Крим" посилається на відсутність у Позивача права на стягнення компенсації за договором від 19.05.2011 № 18, у зв'язку з тим, що в період, за який Позивач просить стягнути заборгованість, договір припинив свою дію.

У судове засідання, призначене на 12 листопада 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

19.05.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Фонд) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-КРИМ" укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1187 (далі - Договір від 19.05.2011) /а.с. 24-26/.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору, орендавець (Фонд) передає, а орендар (Відповідач) приймає в термінове платне користування об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення (№51-54, 56-73 відповідно БТІ) загальною площею 199,9 кв.м. першого поверху п'ятиповерхової будівлі прибудови літ. А3 до триповерхової будівлі поліклініки відділкової клінічної лікарні ст. Сімферополь, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 142, що перебуває на балансі Державного закладу "Відділкова клінічна лікарня ст. Сімферополь ДП "Придніпровська залізниця" (Позивач). Вартість об'єкту нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.12.2010 і становить без урахування ПДВ 971 935,00 грн.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору від 19.05.2011 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.19.95 №786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - квітень 2011 - 6 784,11 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.6 Договору від 19.05.2011 передбачено, що орендна плата перераховується в державний бюджет та балансоутримувачу (Позивачу) у співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним.

Відповідно до пункту 10.3 Договору від 19.05.2011 зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін і узгодженням балансоутримувачем (Позивачем). Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання.

Згідно з пунктом 10.9 Договору від 19.05.2011 майно вважається поверненим балансоутримувачу (Позивачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (Відповідача).

Позивач 22.03.2013 направив лист №273 на адресу Відповідача, в якому повідомляє, що Позивачем отримано повідомлення Відповідача, щодо розірвання договору оренди №1187, та зазначає, що відповідно до умов вказаного договору, розірвання можливе за згодою двох сторін, а саме Відповідача та Фонду /а.с. 31/.

Позивач 22.03.2013 направив лист №274 на адресу Фонду, в якому Позивач повідомляє, що ним отримано повідомлення від Відповідача про намір розірвати договір оренди №1187, Позивач просив Фонд повідомити його позицію, у зв'язку з тим, що Позивач не має права відповідно до договору приймати рішення з цього питання /а.с. 33/.

28.03.2013 Фонд направив на адресу Позивача лист №11-05-01129 в якому повідомив, що не заперечує проти дострокового розірвання договору оренди, проте зазначає, що обов'язок по складенню акту прийому передачі орендованого майна відповідно до пункту 10.9 Договору від 19.05.2011, покладено на Відповідача /а.с. 35/.

04.04.2013 Позивачем направлено на адресу Відповідача лист №339, в якому Позивач вказує, що з урахуванням позиції Фонду не заперечує проти дострокового розірвання договору, за умови виконання Відповідача пунктів 10.8 та 10.9 договору оренди №1187 від 19.05.2011, а також просить погасити заборгованість /а.с. 36/.

19.04.2013 Позивачем направлено на адресу Фонду лист №419, в якому Позивач повідомляє, що 16.04.2013 на його адресу надійшло три примірника акту прийому передачі орендованого майна, підписаний Відповідачем, проте Позивач не може підписати акт, у зв'язку з тим, що він не погоджений Фондом, а також просить письмово повідомити дату підписання акту з обов'язковою присутністю представників трьох сторін /а.с. 38/.

23.04.2013 Позивачем направлено на адресу Відповідача лист №431, в якому він повідомляє, що ним отримано акт прийму-передачі орендного майна у трьох примірниках, проте він не погоджений Фондом, у зв'язку з чим, Позивач не може його підписати та прийняти майно, а також просить письмово повідомити дату підписання акту з обов'язковою присутністю представника Фонду. Окрім того просить погасити заборгованість /а.с. 40/.

24.05.2013 Позивачем на адресу Фонду направлено лист №531, в якому він просить призначити дату та час проведення прийому-передачі орендованого майна та підписання відповідного акту /а.с. 42/.

Фкт прийому-передачі орендованого майна було підписано Фондом 27.05.2013, після чого 07.06.2013 його підписали Позивач та Відповідач, тобто орендоване майно було повернуто відповідно до умов Договору від 19.05.2013, лише 07.06.2013.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані невиконанням ТОВ "ЕКВАТОР-КРИМ" своїх зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 19.05.2011 №1187 щодо сплати 50 відсотків від орендної плати позивачу.

19.05.2011 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 18 (далі Договір № 18) /а.с. 28-29/.

Згідно пункту 1.1 Договору №18 балансоутримувач (Позивач) здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою: АРК. м. Сімферополь, вул. Київська, 142 загальною площею 199,9 кв.м., а орендар (Відповідач) відшкодовує витрати Позивача на сплату податку на землю, експлуатаційні витрати та комунальні послуги, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Позивачем за цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору № 18 Відповідач взяв на себе зобов'язання не пізніше 23 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Позивача, щодо компенсації витрат на сплату податку на землю.

Пунктом 3.1.2 Договору №18 передбачено право Позивача стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.2 Договору, зокрема компенсації витрат зі сплати податку на землю, зі штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 3.7 Договору від 19.05.2011 орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно з пунктом 3.8 Договору від 19.05.2011 у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Відповідач також сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Пунктом 7.4 Договору №18 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на наступний календарний рік, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Тобто, вказаний договір містить умови, щодо автоматичної пролонгації строку його дії кожного наступного року. З огляду на ненадання Відповідачем доказів розірвання Договору №18 до 07.06.2013, вказаний договір був чинним до моменту повернення орендованого майна Позивачу, у зв'язку з чим, суд не приймає довід Відповідача, щодо закінчення строку дії Договору №18.

Позовні вимоги щодо стягнення суми податку на землю, обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов'язків з його компенсації Позивачу згідно з договором від 19.05.2011 №18.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення позивача з вищевказаним позовом до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі з приводу оренди майна, вони регулюються положеннями §1 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України .

Згідно статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 760 Цивільного Кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно статті 763 Цивільного Кодексу України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, 19.05.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Фонд) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-КРИМ" укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1187 (далі - Договір від 19.05.2011) /а.с. 24-26/.

Відповідно до статті 511 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та другою статті 636 Цивільного Кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

З огляду на викладене, а також на те, що Договором від 19.05.2011 встановлено, що 50 відсотків орендної плати сплачується балансоутримувачу, суд першої інстанції правомірно не прийняв доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача права на стягнення заборгованості по цьому договору.

Відповідно до частини першої та третьої статті 651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що акт прийому-передачі орендованого майна було підписано Фондом 27.05.2013, після чого 07.06.2013 його підписали Позивач та Відповідач, тобто орендоване майно було повернуто відповідно до умов Договору від 19.05.2013, лише 07.06.2013.

Враховуючи наведене, а також з огляду, на ненадання Відповідачем доказів ухилення Позивачем від прийняття орендного майна, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не прийняття довід Відповідача, щодо наявності у даному випадку прострочення кредитора.

Також, як було зазначено вище 19.05.2011 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг №18 (далі Договір № 18) /а.с. 28-29/.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Крім того, ст. 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 525 ЦК України передбачає загальне правило щодо недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед Позивачем з орендної плати.

Так, господарські суди перевірили правильність розрахунків Позивача щодо розміру заборгованості з орендної плати (а.с. 92) та компенсації податку на землю (а.с. 93). Правильність вказаних розрахунків не заперечувались й представником Відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо тог, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 17 195,02 грн. та ПДВ у розмірі 3 544,25 грн., а також компенсації витрат зі сплати податку на землю у розмірі 1 699,63 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.7 Договору від 19.05.2011 орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.1.2 Договору № 18 передбачено право Позивача стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.2 Договору, зокрема компенсації витрат зі сплати податку на землю, зі штрафними санкціями.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, господарськими судами перевірено правильність розрахунку розміру пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати з орендної плати та з компенсації витрат на сплату податку на землю (а.с. 94), правильність яких не заперечувалась й представником Відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.

Так, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати з орендної плати та з компенсації витрат на сплату податку на землю у повному обсязі, тобто про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати з орендної плати за Договором від 19.05.2011 у розмірі 929,90 грн. та ПДВ у розмірі 171,60 грн., а також компенсації витрат на сплату податку на землю за Договором №18 у розмірі 77,16 грн.

Згідно з пунктом 3.8 Договору від 19.05.2011 у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Відповідач також сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Згідно з частинами першою та другою статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Також, господарськими судами було перевірено розрахунок суми штрафу наданий Позивачем, правильність якого не заперечувалась й представником Відповідача в судовому засіданні /а.с. 94 зворотній бік/.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 2 063,40 грн. та ПДВ 343,90 грн.

Згідно з статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правомірно було перевірено правильність розрахунку трьох відсотків річних наданий Позивачем (а.с. 94 зворотній бік), правильність якого не заперечувалась й представником Відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних у розмірі 226,13 грн. та ПДВ у розмірі 46,61 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-Крим" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у справі №901/2496/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Державний заклад "Відділкова клінічна лікарня ст. Сімферополь" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. Київська, 142,Сімферополь,95043)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Крим" (вул. Об'їзна, б.10, Сімферополь, 95015; вул. Київська, 114, корпус 47, м. Сімферополь, 95015)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим