Постанова

від 14.11.2013 по справі 826/15563/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2013 року № 826/15563/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ДоДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013 року № 0003451701, № 0003381701 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення: ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. із змінами і доповненнями, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, п п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013р. № 0003451701, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 210 940,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 52 905,00 грн. та №0003381701, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 233 599,66 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 170,00 грн.

Встановлені порушення, як вважає позивач є незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Правочини укладені з контрагентами носять реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

У зв'язку з чим, представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано письмові заперечення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлені порушення: ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. із змінами і доповненнями, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією. Свідоцтво про державну реєстрацію від 25.02.2004 року № 20690170000011721.

ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі ст.ст. 20, 77, 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, відповідно до направлення від 03.02.2011 року № 266/17 та плану - графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2013 року, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 08.04.2013р. № 383-17.2-05-2430214380, яким встановлено порушення: пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013р. №0003451701, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 210 940,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 52 905,00 грн. та № 0003381701, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 233 599,66 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 170,00 грн.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ПП "Інтекс-Сервіс" та ТОВ «ДІЄР ЛТД».

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Між СПД ФО ОСОБА_1 (Покупець) та ПП "Інтекс-Сервіс" (Постачальник) , було укладено Договір купівлі - продажу від 01.10.2010р. Відповідно до даного Договору, Постачальник зобов'язується поставити комплектуючі вироби, обладнання, матеріали і т.п. (далі - Товари), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити вказані Товари.

На виконання зазначеного договору позивачу були виписані контрагентом податкові накладні: № 1 від 01.10.2010р., № 698 від 01.11.2011р., № 789 від 01.11.2011р., № 790 від 01.11.2011р., № 797 від 11.11.2011р., № 782 від 11.11.2011р., № 786 від 19.11.2011р., № 787 від 19.11.2011р., № 799 від 21.11.2011р. та № 800 від 21.11.2011р.

На підтвердження власних доводів позивач надав суду наступні видаткові накладні: №1 від 01.10.2010р., № 698 від 01.11.2011р., № 789 від 01.11.2011р., № 790 від 01.11.2011р., №797 від 11.11.2011р., № 782 від 11.11.2011р., № 786 від 19.11.2011р., № 787 від 19.11.2011р., № 799 від 21.11.2011р., № 800 від 21.11.2011р. та прибуткові касові ордери: № 23 від 23.01.2011р., №24 від 24.01.2011р., № 25 від 25.01.2011р., № 22 від 22.01.2011р., № 28 від 28.01.2011р., №29 від 29.01.2011р., № 3 від 03.01.2011р., № 27 від 27.01.2011р., № 4 від 04.01.2011р., № 2 від 02.01.2011р., № 6 від 06.01.2011р., № 5 від 05.01.2011р., № 11 від 11.01.2011р., № 8 від 08.01.2011р., № 9 від 09.01.2011р., № 10 від 10.01.2011р., № 13 від 13.01.2011р., № 15 від 15.01.2011р., № 12 від 12.01.2011р., № 14 від 14.01.2011р., № 105 від 15.04.2011р., № 103 від 13.04.2013р., № 100 від 10.04.2011р., № 102 від 12.04.2011р., № 101 від 11.04.2011р., № 106 від 16.04.2011р., № 107 від 17.04.2011р., № 108 від 18.04.2011р., № 110 від 20.04.2011р., № 61 від 01.03.2011р., № 109 від 19.04.2011р., № 71 від 11.03.2011р., № 70 від 10.03.2011р., № 104 від 14.04.2011р., № 72 від 12.03.2011р., № 62 від 02.03.2011р., № 64 від 04.03.2011р., № 63 від 03.03.2011р., № 69 від 09.03.2011р., № 73 від 13.03.2011р., № 65 від 05.03.2011р., № 66 від 06.03.2011р., № 74 від 14.03.2011р., № 80 від 20.03.2011р., № 76 від 16.03.2011р., № 75 від 15.03.2011р., № 67 від 07.03.2011р., № 81 від 21.03.2011р., № 79 від 19.03.2011р., № 78 від 18.03.2011р., № 77 від 17.03.2011р., № 88 від 28.03.2011р., № 89 від 29.03.2011р., № 87 від 27.03.2011р., № 86 від 26.03.2012р., № 83 від 23.03.2011р., № 82 від 22.03.2011р., № 84 від 24.03.2011р., № 85 від 25.03.2011р., № 93 від 03.04.2011р., № 92 від 02.04.2013р., № 96 від 06.04.2011р., № 91 від 01.04.2011р., № 99 від 09.04.2011р., № 95 від 05.04.2011р., № 97 від 07.04.2011р., № 94 від 04.04.2011р., № 16 від 16.01.2011р., № 98 від 08.04.2011р., № 17 від 17.01.2011р., № 18 від 18.01.2011р., № 21 від 21.01.2011р., № 20 від 20.01.2011р., № 26 від 26.01.2013р. та № 19 від 19.01.2011р.

Також, на підтвердження факту транспортування товару позивач надав суду товарно - транспортні накладні: від 01.10.2010р. № АА № 800028, від 19.11.2011р. серія б/н, від 01.11.2011р. № 163 ВАА 266889, від 11.11.2011р. № 163 ВАА 266889, від 19.11.2011р. № 163 ВАА 266889 та від 21.11.2011р. серія б/н.

Між СПД ФО ОСОБА_1 (Покупець) та ПП "ДІЄР ЛТД" (Постачальник) , було укладено Договір купівлі - продажу від 01.10.2010р. Відповідно до даного Договору, Постачальник зобов'язується поставити комплектуючі вироби, обладнання, матеріали і т.п. (далі - Товари), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити вказані Товари.

На виконання зазначеного договору позивачу були виписані контрагентом податкові накладні № 112 від 01.10.2010р., № 113 від 01.10.2011р., № 114 від 01.10.2010р., № 115 від 01.10.2010р., № 126 від 01.11.2010р., № 231 від 01.11.2010р., № 246 від 01.12.2010р., № 245 від 01.12.2010р., № 246 від 01.12.2010р., № 238 від 01.12.2010р.

На підтвердження власних доводів позивач надав суду видаткові накладні № 112 від 01.10.2010р., № 113 від 01.10.2011р., № 114 від 01.10.2010р., № 115 від 01.10.2010р., № 126 від 01.11.2010р., № 231 від 01.11.2010р., № 246 від 01.12.2010р., № 245 від 01.12.2010р., № 246 від 01.12.2010р., № 238 від 01.12.2010р., прибуткові касові ордери № 102 від 11.04.2011р., № 48 від 18.02.2011р., № 104 від 13.04.2011р., № 103 від 12.04.2011р., № 45 від 15.02.2011р., № 46 від 16.02.2011р., № 95 від 04.04.2011р., № 99 від 08.04.2011р., № 93 від 02.04.2011р., № 98 від 07.04.2011р., № 97 від 06.04.2011р., № 101 від 10.04.2011р., № 8 від 09.01.2011р., № 2 від 03.01.2011р., № 6 від 06.01.2011р., № 5 від 05.01.2011р., № 7 від 08.01.2011р., № 1 від 02.01.2011р., № 56 від 26.02.2011р., № 12 від 13.01.2011р., № 53 від 23.02.2011р., № 55 від 25.02.2011р., № 3 від 04.01.2011р., № 4 від 05.01.2011р., № 52 від 22.02.2011р., № 49 від 19.02.2011р., № 51 від 21.02.2011р., № 47 від 17.02.2011р., № 50 від 20.02.2011р., № 54 від 24.02.2011р., № 11 від 12.01.2011р., № 15 від 16.01.2011р., № 10 від 11.01.2011р., № 9 від 10.01.2011р., № 14 від 15.01.2011р., № 13 від 14.01.2011р., № 91 від 31.03.2011р., № 87 від 27.03.2011р., № 90 від 30.03.2011р., № 89 від 29.03.2011р., № 85 від 25.03.2011р., № 92 від 01.04.2011р., № 84 від 24.03.2011р., № 88 від 28.03.2011р., № 86 від 26.03.2011р., № 82 від 22.03.2011р., № 81 від 21.03.2011р., № 83 від 22.03.2011р., № 92 від 01.04.2011р., № 87 від 27.03.2011р., № 91 від 31.03.2011р., № 85 від 25.03.2011р., № 89 від 29.03.2011р., № 90 від 30.03.2011р., № 74 від 14.03.2011р., № 77 від 17.03.2011р., № 76 від 16.03.2011р., № 73 від 13.03.2011р., № 71 від 11.03.2011р., № 75 від 15.03.2011р., № 80 від 20.03.2011р., № 72 від 12.03.2011р., № 79 від 19.03.2011р., № 78 від 18.03.2011р., № 64 від 04.03.2011р., № 63 від 03.03.2011р., від 01.03.2011р., № 62 від 02.03.2011р., № 69 від 09.03.2011р., № 66 від 06.03.2011р., № 65 від 05.03.2011р., № 67 від 07.03.2011р. та акт здачі прийняття робіт (послуг) щодо транспортно-експедиційних послуг та розвантажувальних робіт від 29.10.2010р.

Також, на підтвердження факту транспортування товару позивач надав суду товарно-транспортні накладні: від 01.10.2010р. № 282 САА 260112, від 01.10.2010р. № 282 САА 260116, від 27.10.2010р. серія б/н, від 26.10.2010р. серія б/н, 25.10.2010р. серія б/н, від 22.10.2010р. серія б/н, від 18.10.2010р. серія б/н, від 19.10.2010р. серія б/н, від 29.10.2010р. серія б/н та 01.11.2010р. № 282 САА 261223.

Однак, представником позивача не надано суду додаткових документів, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з ПП "Інтекс-Сервіс" та ТОВ «ДІЄР ЛТД» щодо укладених договорів. Як свідчать обставини справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС була проведена перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, податкових декларації про майновий стан і доходи за 2011, 2012 роки. Перевіркою встановлено, що в період з 01.10.2010 по 31.12.2012 ФОП ОСОБА_1 перебувала у фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ «ДІЄР ЛТД» (код ЄДРПОУ 36789699).

За результатами перевірки встановлено, що протягом періоду з 01.10.2010 по 31.12.2012 ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат в 2010 році по взаємовідносинам з ТОВ «ДІЄР ЛТД» витрати на суму 1 868 797,25 грн. та задекларовано в період з жовтня по грудень 2010 року податковий кредит по взаємовідносинам ТОВ «ДІЄР ЛТД» у розмірі 311 467 гривень.

Задекларовані податкові зобов'язання та задекларований податковий кредит за період з 01.12.2009р. по 31.03.2011р. за результатами перевірки зменшені до 0,00 гривень.

Слідчим управління ПМ ДПА України здійснюється досудове слідство по кримінальній справі № 69-00110, яка порушена відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Під час слідства встановлено, що впродовж 2008-2010 років вказана група осіб, з розподілом ролей між її учасниками, діючи умисно, організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та розкраданні державних коштів.

Одним із підприємств, якими з метою незаконної діяльності користувались вищезазначені особи, є ТОВ «ДІЄР ЛТД» (код ЄДРПОУ 36789699), яке зареєстровано Оболонською районною у м. Києві Державною адміністрацією та взято на податковий облік ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Крім того, проведеними слідчими діями та оперативно-розшуковим заходами встановлено, що ТОВ «ДІЄР ЛТД» офісних та складський приміщень не має, за юридичною та фактичною адресами не знаходиться, особи формально призначені на керівні посади, до його діяльності не мають відношення, а також активно використовуються вказаною групою осіб в злочинних схемах, спрямованих на отримання неконтрольованого доходу, незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, шляхом укладання договорів з підприємствами, від яких на банківський рахунок вказаного підприємства отримують безготівкові кошти, за начебто проведені послуги та поставлені товари, які в дійсності виконуватись не будуть. Опитані засновники підприємства не причетні до його діяльності.

Судом встановлено, що листом Слідчого відділення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 08.06.2011р. № 299/69-00110 на адресу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС направлено завірену відповідним чином копію висновку судово-почеркознавчої експертизи документів податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДІЄР ЛТД» за період з січня 2010 року по березень 2011 року.

За результатами експертизи зроблено висновок, що підписи від імені ОСОБА_7 у графі: «керівник», «головний бухгалтер» в податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДІЄР ЛТД» виконані не громадянином ОСОБА_7, а іншою особою.

Матеріалами справи встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 були відсутні підстави для формування валових витрат по операціях з ТОВ «ДІЄР ЛТД» в розмірі 1 868 797,25 грн., у зв'язку з наявністю по вищезазначеному контрагенту акту нікчемних правочинів.

Судом встановлено, що в порушення ст. 13 Декрету КМ України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" із змінами та доповненнями, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід, у зв'язку з завищенням валових витрат в IV кварталі 2010 року на загальну суму 1 868 797,25 грн. по нікчемним правочинам з ТОВ «ДІЄР ЛТД», що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 233 599,66 грн.

Крім того, до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, яку подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС під час проведення перевірки 11.03.2013р. (термін подання - 09.02.2012р.).

Згідно з пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з пп. "з" п. 1.3 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Пунктом 1.6 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Підпунктом 9.12.1. пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація), (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів (пп. «а» п. 18.1 ст. 18 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Відповідно до п.«а» п. 19.1. ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.

Згідно з статтею 13 Декрету КМ України від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву 18.01.1993 № 36-32. У відповідності з нормами витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджені Головною державною податковою інспекцією України), при здійсненні інших видів діяльності, включаючи торговельну норми витрат становлять 25 відсотків від суми валового доходу.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України).

За результатами перевірки було знято з валових витрат, витрати по нікчемним операціям з ТОВ «ДІЄР ЛТД» у розмірі 1 557 331,04 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занизила суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за грудень 2010 року, січень, червень 2012 року на загальну суму 210 940,00 грн., у зв'язку із завищенням суми податкового кредиту в податкових періодах в жовтні, листопаді та грудні 2010 року на загальну суму 311 467,00 грн., в січні та червні 2012 року на загальну суму 116 691,00 грн. та у зв'язку із заниженням суми податкових зобов'язань по ПДВ в жовтні, листопаді та грудні 2010 року на загальну суму 311 467,00 грн., чим було порушено пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з контрагентами судом встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем включено витрати на загальну суму 311 467,00 грн. по нікчемним правочинам з ТОВ «ДІЄР ЛТД», а саме: за жовтень - 142 127,00 грн., листопад - 60 700,00 грн. та грудень 2010 року - 108 640,00 грн. Таким чином, дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість по періодах: жовтень 2010 року - 142 127 грн., листопад 2010 року - 60 700 грн., грудень 2010 року - 108640 грн. по задекларованим податковому кредиту та податковим зобов'язанням є недійсними.

Також, судом встановлено, що ПП «Інтекс-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31287441), має стан платника 28 - «Триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС)», свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.02.2013р., у зв'язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій.

Згідно з базою даних «АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», ПП «Інтекс-Сервіс» не задекларовано та не відображено податкові зобов'язання по ФОП ОСОБА_1 за листопад 2011 року на суму 116 691 грн., а ФОП ОСОБА_1 по ПП «Інтекс-Сервіс» включила до складу податкового кредиту в січні 2012р. - 6 691,00 грн., в червні 2012р. - 110 000,00 грн.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, операції між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Інтекс-Сервіс», ТОВ «ДІЄР ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим, ФОП ОСОБА_1 та ПП «Інтекс-Сервіс», ТОВ «ДІЄР ЛТД» не мали можливості фактично здійснювати господарські операції.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності є неможливим.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 та ПП «Інтекс-Сервіс», ТОВ «ДІЄР ЛТД» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ФОП ОСОБА_1 та ПП «Інтекс-Сервіс», ТОВ «ДІЄР ЛТД», фінансово-господарські взаємовідносини є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Зазначені вище взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 та ПП «Інтекс-Сервіс» мали вплив на формування податкового кредиту, і як наслідок встановлено його завищення за листопад 2011 року на суму 116 691 грн. Так, відповідно до вимог п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 не мала підстав відображати у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2011 року податкові накладні з реквізитами контрагента-постачальника ПП «Інтекс-Сервіс».

Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагенту, який не виконує свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. Таким чином, суд проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені господарські операції фактично не здійснювалися, а первинні документи були складені з метою штучного формування податкового кредиту.

Отже, незалежно від того, чи визнавався зазначений господарський договір недійсним в судовому порядку, останній не був спрямований на досягнення будь-яких наслідків, пов'язаних із здійсненням підприємницької господарської діяльності, що унеможливлює врахування його наслідків в податковому обліку платника податку. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи - податкові накладні, видаткові накладні, видані позивачеві контрагентами ПП «Інтекс-Сервіс» та ТОВ «ДІЄР ЛТД» на виконання укладених договорів купівлі-продажу товарів, не мають ознак реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку. В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи достатніми для підтвердження податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит. Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009р. № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

Згідно вимог, встановлених абз. 1 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем до суду не надано в повному обсязі доказів, які б спростовувати висновки податкового органу. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України. Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук