Постанова

від 16.10.2013 по справі 801/7225/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2013 р. (11:38) Справа №801/7225/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В. розглянувши за участю представників позивача Гафарова С.І., довіреність № 2 від 02.09.13, паспорт НОМЕР_1; Гур'євої О.Г., паспорт НОМЕР_2; представника відповідача Одабаші А.А., паспорт НОМЕР_3 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кримопт"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кримопт" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 № 0000682200 та № 0000692200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства. Реальність та відповідність укладеної з контрагентом угоди підтверджується відповідними первинними документами, у зв'язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Крім цього позивач зауважив, що на час здійснення позивачем з ТОВ «Штудіан» фінансово - господарських операцій, останній був зареєстрований платником податку.

Представники позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав викладених у позові.

Відповідач в судовому засіданні, проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав заперечення на позов та окремо зауважив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за порушення позивачем податкового законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 03.04.2013 по 09.04.2013 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача код за ЄДРПОУ 24865331 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану і вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Штудіан» ЄДРПОУ 36147815 за період з 01.04.10 р. по 31.03.11р.за результатами якої складено Акт перевірки від 16.04.2013 №623/2200/24865331 (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- відсутність у ТОВ фірми «Кримопт» (код 24865331) об'єктів, які підпадають під визначення пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4; пп7.2.1 п.7.2 ст.7; пп7.2.3 п.7.2 ст.7; пп7.2.6 п.7.2 ст. 7; пп 7.4.1 п.7.4 ст.7; Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями): та дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди:

- травень 2010р, липень 2010р.

З відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з суб'єктом господарювання ТОВ Штудіан» ( код , що вплило до - заниження суми податку на додану вартість , яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 16667,0 грн. у т.ч за травень 2010 р. у сумі 16667,0 грн.; завишення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 8335,0 грн. у т.ч за липень 2010 р. у сумі 8335,0 грн.

-п.4.1.1 п.4.1 ст.4; п.5.1 ст.5; пп 5.2.1 п.5.2 ст.5; пп5.3.9 п.5.3 ст.5; пп8.2.1 п.8.2 ст.8; і.6.1 п.8.6 ст8; пп8.3.5 п.8.3 ст.8; п.п 8.4.1 п.8.4 ст.8; Закону України від 22.05.1997р. № 283/ 97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9506.0грн., в тому числі: за 2-й квартал 2010 року на суму 4569,0 грн.; за 3-й квартал 2010 року на суму 4588,0 грн. за 4-й квартал 2010 року на суму 189,0 грн. за 1 -й квартал 2011 року на суму 160,0 грн.

- Наказу МФУ від 30.11.99р №291 «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку і інструкції його застосування» та стандарт бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Позивачем 20.04.2013 року було направлено на адресу відповідача заперечення до акту перевірки, які за результатами розгляду залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки відповідачем 30.04.2013 року були прийнятті:

- податкове повідомлення - рішення №0000682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 8332,00 грн., за штрафними санкціями - 4166,75 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0000692200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 9506,00 грн., за штрафними санкціями 2337,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачем 13.05.2013 року направлено до ДПС в АРК скаргу.

Рішенням Головного управління Міністерства доходів в АР Крим від 09.07.2013 року №294/10/10.7-14:

- залишено без змін податкове повідомлення - рішення відповідача від 30.04.2013 року №0000692200;

- податкове повідомлення - рішення відповідача від 30.04.2013 року №0000682200 скасоване в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 2083,75 грн., первину скаргу в іншій частині залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У періоді, який перевірявся відповідачем, вказані правовідносини регулювалися Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" (втратили чинність 01.01.2011).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Пунктом 5.3 ст. 5 зазначеного Закону були зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, зокрема не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Суд зазначає, що за змістом вказаних норм законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

При цьому, жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися господарські операції чинне на той час законодавство України не містило. З урахуванням вказаних норм, суд зазначає, що до валових витрат платника податку включається вартість ТМЦ, робіт, послуг, які за своїм призначенням однозначно відповідають смислу господарської діяльності платника податку та передбачають можливість отримання платником доходу або іншої користі від їх придбання.

Законом, який до 01.01.2011, визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Штудіан» 06.04.2010 року укладено договір купівлі-продажу.

У виконання зазначеного Договору ТОВ «Штудіан» складена, підписана та видана позивачу податкова накладна № 10604 від 06.04.2010 на загальну суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,64 грн.

Позивач виконав зобов'язання по сплаті вартості отриманих товарів, сплативши ТОВ «Штудіан» безготівкові кошти, що підтверджено платіжним дорученням № 1001 від 06.04.2010 р., в якому зазначено отримувач: ТОВ «Штудіан» та призначення платежу: за рухоме майно згідно договору купівлі - продажу від 06.04.2010.

Крім цього між позивачем та зазначеним контрагентом складено акт приймання-передачі майна від 06.04.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що був охоплений перевіркою, між позивачем та контрагентом - ТОВ «Штудіан» існували господарські взаємовідносини.

Видана контрагентом за відповідний податковий період на адресу позивача вищеназвана податкова накладна повністю відповідає вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ «Штудіан» на час здійснення вищеназваних господарських операцій, в матеріалах справи відсутні. Окрім цього з Акту перевірки вбачається, що датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Штудіан " є 05.11.2011, тобто вже після господарських взаємовідносин з позивачем.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що на момент укладання договору, виписки та складання вищеназваних первинних документів, зокрема податкової накладної, ТОВ «Штудіан» було зареєстровано, як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог податкового законодавства України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином засвідчених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Більш того, як свідчать матеріали справи товар (банкомат) отриманий у ТОВ "Штудіан" в подальшому після минування потреби проданий, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме договором поставки №SSI\АТМ.10.05 від 15.06.2010 року який укладений між позивачем та ТОВ «Сервус Системз Інтегрейшн», згідно якого позивач передає зазначеному контрагенту банкомат згідно специфікації № 1 , загальна сума договору складає 50010 грн. у т.ч. ПДВ 8335 грн.

На виконання вказаного договору складено специфікацію товару на суму 50010,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8335,00 грн., виписано видаткову накладну №147 від 01.07.2010 року на суму 50010,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8335,00 грн. та податкову накладну від 01.07.2010 року №16886 на суму 50010,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8335,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що до висновків про завищення позивачем податкових зобов'язаннь та податкового кредиту, відповідач дійшов зокрема на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Штудіан", оскільки матеріалами зустрічної звірки встановлено, що ТОВ «Штудіан» встановлено стан"14" -визнано банкрутом, останню податкову звітність подав 07.05.2010 р.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, зміст правочину з постачальником ТОВ «Штудіан» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямовані на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Таким чином, матеріалами справи порушення позивачем порядку сформування витрат та податкового кредиту у перевіряємий період не підтверджується.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з контрагентом свої обов'язки виконали у повному обсязі.

Отже, висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток у сумі 9506 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 8335 грн., є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток приватних підприємств то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій з прибутку приватних підприємств у розмірі 2337,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4166,75 грн.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 № 0000692200 та № 0000682200.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0000692200 та № 0000682200 не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Але суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи судом встановлено, що податкове повідомлення -рішення відповідача від 30.04.2013 року №0000682200 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2083,75 грн. скасоване рішенням Головного Управління Міндоходів в АР Крим № 294/10/10.7-14 від 09.07.2013(а.с.65-77).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання противоправними та скасуванні податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.04.2013 року №0000692200 та податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.04.2013 року №0000682200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 8332 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2083 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 16.10.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 21.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 30.04.2013 року №0000692200.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 30.04.2013 року №0000682200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 8332 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2083 грн.

4.В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримопт" витрати зі сплати судового збору у сумі 222,60 грн. (двісті двадцять дві гривні шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.