Постанова

від 14.01.2014 по справі 801/7225/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7225/13-а

14.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 16.10.13 у справі № 801/7225/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кримопт" (вул. Індустріальна, буд.16, м.Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кримопт" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 30.04.2013 року № 0000692200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 30.04.2013 року № 0000682200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 8332 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2083 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримопт" витрати зі сплати судового збору у сумі 222,60 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.01.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно. Від представника позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та вважає, що твердження відповідача є безпідставними.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 03.04.2013 по 09.04.2013 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача код за ЄДРПОУ 24865331 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану і вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ "Штудіан" ЄДРПОУ 36147815 за період з 01.04.10 р. по 31.03.11р.за результатами якої складено Акт перевірки від 16.04.2013 №623/2200/24865331.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- відсутність у ТОВ фірми "Кримопт" об'єктів, які підпадають під визначення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4; п.п7.2.1 п.7.2 ст.7; п.п7.2.3 п.7.2 ст.7; п.п7.2.6 п.7.2 ст. 7; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7; Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), та дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2010р., липень 2010р.

З відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з суб'єктом господарювання ТОВ Штудіан" (код, що вплило до - заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 16667,0 грн. у т.ч за травень 2010 р. у сумі 16667,0 грн.; завишення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 8335,0 грн. у т.ч за липень 2010 р. у сумі 8335,0 грн.

-п.4.1.1 п.4.1 ст.4; п.5.1 ст.5; п.п 5.2.1 п.5.2 ст.5; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5; п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8; і.6.1 п.8.6 ст8; п.п.8.3.5 п.8.3 ст.8; п.п 8.4.1 п.8.4 ст.8; Закону України від 22.05.1997р. № 283/ 97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9506,0грн., в тому числі: за 2-й квартал 2010 року на суму 4569,0 грн.; за 3-й квартал 2010 року на суму 4588,0 грн. за 4-й квартал 2010 року на суму 189,0 грн. за 1-й квартал 2011 року на суму 160,0 грн.

- Наказу МФУ від 30.11.99р №291 "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку і інструкції його застосування" та стандарт бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Позивачем 20.04.2013 року було направлено на адресу відповідача заперечення до акту перевірки, які за результатами розгляду залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки відповідачем 30.04.2013 року були прийнятті податкові повідомлення - рішення №0000682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 8332,00 грн., за штрафними санкціями - 4166,75 грн.; №0000692200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 9506,00 грн., за штрафними санкціями 2337,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 13.05.13 року до Державної податкової служби в АР Крим скаргу на податкові повідомлення - рішення Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 30.04.13р. №0000692200 та від 30.04.13р. №000068220.

Рішенням Головного управління Міністерства доходів в АР Крим від 09.07.13р. №294/10/10.7-14 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ в АР Крим від 30.04.13 року №0000692200 на податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ в АР Крим від 30.04.13р. №0000682200 скасовано в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 2083,75 грн., первинну скаргу в іншій частині залишено без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки перевіркою повноти нарахування позивачем податку на прибуток за перевіряємий період встановлено його заниження в загальному розмірі 9506,00 грн. та перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за перевіряємий період встановлено його завищення всього в сумі 8335,00 грн.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Пунктом 5.3 ст. 5 зазначеного Закону були зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, зокрема не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

При цьому, жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися господарські операції чинне на той час законодавство України не містило. З урахуванням вказаних норм вбачається, що до валових витрат платника податку включається вартість ТМЦ, робіт, послуг, які за своїм призначенням однозначно відповідають смислу господарської діяльності платника податку та передбачають можливість отримання платником доходу або іншої користі від їх придбання.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Штудіан" 06.04.2010 року укладено договір купівлі-продажу.

У виконання зазначеного Договору ТОВ "Штудіан" складена, підписана та видана позивачу податкова накладна № 10604 від 06.04.2010 на загальну суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,64 грн.

Позивач виконав зобов'язання по сплаті вартості отриманих товарів, сплативши ТОВ "Штудіан" безготівкові кошти, що підтверджено платіжним дорученням № 1001 від 06.04.2010 р., в якому зазначено отримувач: ТОВ "Штудіан" та призначення платежу: за рухоме майно згідно договору купівлі - продажу від 06.04.2010.

Крім цього між позивачем та зазначеним контрагентом складено акт приймання-передачі майна від 06.04.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що був охоплений перевіркою, між позивачем та контрагентом - ТОВ "Штудіан" існували господарські взаємовідносини.

Видана контрагентом за відповідний податковий період на адресу позивача вищеназвана податкова накладна повністю відповідає вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ "Штудіан" на час здійснення вищеназваних господарських операцій, в матеріалах справи відсутні. Окрім цього з Акту перевірки вбачається, що датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Штудіан " є 05.11.2011, тобто вже після господарських взаємовідносин з позивачем.

Таким чином, на момент укладання договору, виписки та складання вищеназваних первинних документів, зокрема податкової накладної, ТОВ "Штудіан" було зареєстровано, як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог податкового законодавства України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином засвідчених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Більш того, як свідчать матеріали справи товар (банкомат) отриманий у ТОВ "Штудіан" в подальшому після минування потреби проданий, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме договором поставки №SSI\АТМ.10.05 від 15.06.2010 року який укладений між позивачем та ТОВ "Сервус Системз Інтегрейшн", згідно якого позивач передає зазначеному контрагенту банкомат згідно специфікації № 1 , загальна сума договору складає 50010 грн. у т.ч. ПДВ 8335 грн.

На виконання вказаного договору складено специфікацію товару на суму 50010,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8335,00 грн., виписано видаткову накладну №147 від 01.07.2010 року на суму 50010,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8335,00 грн. та податкову накладну від 01.07.2010 року №16886 на суму 50010,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8335,00 грн.

До висновків про завищення позивачем податкових зобов'язаннь та податкового кредиту, відповідач дійшов зокрема на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Штудіан", оскільки матеріалами зустрічної звірки встановлено, що ТОВ "Штудіан" встановлено стан"14" -визнано банкрутом, останню податкову звітність подав 07.05.2010 р.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток приватних підприємств то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій з прибутку приватних підприємств у розмірі 2337,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4166,75 грн.

Виходячи з вищевикладеного, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 № 0000692200 та № 0000682200.

Однак, під час розгляду справи встановлено, що податкове повідомлення -рішення відповідача від 30.04.2013 року №0000682200 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2083,75 грн. скасоване рішенням Головного Управління Міндоходів в АР Крим № 294/10/10.7-14 від 09.07.2013 (а.с.65-77).

Таким чином, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання противоправними та скасуванні податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.04.2013 року №0000692200 та податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.04.2013 року №0000682200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 8332 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2083 грн., однак постанову суду першої інстанції судова колегія вважає за необхідне змінити в частині стягнення судового збору. А саме, відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З імперативного припису цієї статті випливає, що відшкодування судових витрат присуджується з місцевого бюджету тільки в одному випадку - якщо відповідач є орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

На підставі ст.94 КАС України, судова колегія вважає за необхідне стягнути судовий збір з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись статтями 195, 196, 197, п.3 ч.1 ст.198, п. 2 ч. 1 ст. 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 16.10.13 у справі № 801/7225/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 16.10.13 у справі № 801/7225/13-а - змінити та викласти резолютивну частину у наступній редакції:

" Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 30.04.2013 року №0000692200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 30.04.2013 року №0000682200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 8332 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2083 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримопт" витрати зі сплати судового збору у сумі 222,60 грн. (двісті двадцять дві гривні шістдесят копійок). "

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян