Постанова

від 11.11.2013 по справі 922/3430/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 06» листопада 2013 року Справа № 922/3430/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В.,суддя Потапенко В.І., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Загребельного М. С., довіреність без номера від 10.11.2012 р.

першого відповідача - Старостіної О.Ю., довіреність без номера від 31.05.2013 р.

другого відповідача - Філатова Ю.О., довіреність № 010413/26 від 01.04.2013 р.

третьої особи на стороні позивача - не з'явився.

третьої особи на стороні відповідачів - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 3101Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року у справі № 922/3430/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Лазер", Харків

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "Юрполіс", м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані", м. Харків

2. Акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Харківського відділення № 329

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова

про зобов"язання вчинити певні дії та стягнення 30 000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альт Лазер" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані", першого відповідача та до АТ "Імексбанк" в особі Харківського відділення №329, другого відповідача в якому просило суд зобов'язати другого відповідача, АТ "Імексбанк" в особі Харківського відділення №329 звільнити з під арешту помилково перераховані ТОВ "Юрполіс Компані" грошові кошти в сумі 30 000 грн., та стягнути з першого відповідача, ТОВ "Юрполіс Компані" безпідставно набуті грошові кошти в сумі 30 000 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року у справі № 922/3430/13 (суддя Суслова В.В) позов задоволено частково.

Стягнуто з першого відповідача, ТОВ "Юрполіс Компані" на користь позивача, ТОВ "Альт Лазер" безпідставно набуті грошові кошти в сумі 30 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Перший відповідач- ТОВ "Юрполіс Компані" із вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання другого відповідача, АТ "Імексбанк" в особі Харківського відділення №329 звільнити з під арешту помилково перераховані ТОВ "Юрполіс Компані" грошові кошти в сумі 30 000 грн. не погодився та подав на це рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач вказує зокрема на те, що він не заперечує проти задоволення позовних вимог, але не може повернути помилково перераховані позивачем на його рахунок грошові кошти в сумі 30000 грн. через те, що другим відповідачем АТ «Імексбанк" в особі Харківського відділення №329», в порушення Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на цей рахунок.

З огляду на це, перший відповідач вважає, що відмова в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання АТ «Імексбанк" в особі Харківського відділення №329» звільнити з під арешту помилково перераховані грошові кошти в сумі 30 000 грн. порушує права ТОВ "Юрполіс Компані" та позбавляє його можливості виконати рішення суду.

При цьому ТОВ "Юрполіс Компані" посилається на те, що згідно з положеннями статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанови про накладення арешту на майно боржника.У відповідності до абзацу 3 п.9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 №9 зазначається, що вимоги осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник першого відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, а проти апеляційної скарги не заперечує та в цьому питанні покладається на розсуд суду.

Представник другого відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Треті особи, які належним чином повідомлені про дату , час та місце судового засідання не скористались своїм правом на участь в ньому, тому справа розглядається за відсутністю їх представників, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 05 квітня 2013 року між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Альт Лазер" та третьою особою -Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "ЮРПОЛІС" був укладений договір про надання юридичних послуг № 01 Ю ( т. 1 а.с. 15-18).

Позивач згідно з умовами договору від 05 квітня 2013 року про надання юридичних послуг № 01 Ю повинен був сплатити за надані послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "ЮРПОЛІС" грошові кошти в сумі 30000,00 грн.

Однак, 10 липня 2013 року платіжним дорученням № 116 (т. І а.с. 19) позивачем було здійснено помилкове перерахування грошових коштів в сумі 30000,00 грн. першому відповідачу -Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" на р/р 26001106632001 у відділенні № 329 другого відповідача -АТ "Імексбанк" , МФО 328384.

17 липня 2013 року позивач звернувся до першого відповідача з письмовою вимогою № 1, в якій повідомив про помилкове перерахування коштів та просив повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 30000,00 грн. (т. 1 а.с. 20)

У відповідь на вказану вимогу перший відповідач листом № 23/07-13 (т. 1 а.с. 21) повідомив позивача, що 25 березня 2013 року Акціонерне товариство "Імексбанк" наклало арешт на мультивалютний рахунок підприємства - р/р №26001106632001, відкритий у відділенні № 329 АТ "Імексбанк" в м. Харкові, МФО 328384, та зазначив, що гроші будуть повернуті після зняття арешту з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані".

З матеріалів справи вбачається, що арешт на зазначений розрахунковий рахунок першого відповідача накладений Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р. у справі № 2а-12965/12/2070 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (3-я особа на стороні другого відповідача) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" ( т.1 а.с. 39-40).

Перший відповідач в наданому господарському суду першої інстанції відзиві ( т. 1 а.с. 42-43) позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Однак, зазначені помилково перераховані позивачем грошові кошти в сумі 30000,00 грн. першим відповідачем не повернуті.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з першого відповідача, ТОВ "Юрполіс Компані" безпідставно набутих грошових коштів в сумі 30 000 грн. та про відмову в задоволенні вимог щодо зобов'язання другого відповідача, АТ "Імексбанк" в особі Харківського відділення №329 звільнити з під арешту помилково перераховані ТОВ "Юрполіс Компані" грошові кошти в сумі 30 000 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, для її застосування до спірних правовідносин необхідна наявність двох умов :перше-збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге-відсутність правової підстави (юридичного факту) для вказаного збільшення чи збереження майна набувачем, або вказана правова підстава згодом відпала.

Відповідно до п.1.23 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22 неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з п. 2.35. Постанови № 22 від 21.01.2004р. Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи те, що перший відповідач набув грошові кошти, перераховані йому позивачем за платіжним дорученням № 116 від 10.07.2013 р. (т. І а.с. 19) без достатніх правових підстав, що ним визнається, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Юрполіс Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Лазер" 30000,00 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що, враховуючи вищевикладені положення діючого законодавства України, перший відповідач не позбавлений можливості повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 30000,00 грн. позивачу з будь-якого іншого свого розрахункового рахунку або в будь-який інший спосіб.

Обґрунтовуючи своє рішення в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання АТ "Імексбанк" в особі Харківського відділення №329 звільнити з під арешту помилково перераховані ТОВ «Юр поліс Компані» грошові кошти в сумі 30 000 грн., суд першої інстанції правильно зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що арешт на зазначений розрахунковий рахунок першого відповідача накладений Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р. у справі № 2а-12965/12/2070 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м Харкова (3-я особа на стороні другого відповідача ) до ТОВ "Юрполіс Компані" ( т. 1 а.с. 39-40).

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідно до положень ст. 94.6.2 Податкового Кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Звільнення коштів з під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

На підставі п. 1.17 Постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" - Банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів на підставі рішення суду, яке винесене за зверненням органу державної податкової служби після отримання рішення суду. Банк здійснює поновлення видаткових операцій за рахунком клієнта на підставі рішення податкового керуючого або суду.

Згідно з п. 10.11 Постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 і року N 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства у господарського суду відсутні правові підстави для зняття арешту з рахунку, накладеного адміністративним судом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. за № 679-ХІ\/, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, арешт накладено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року у справі №2а-12965/12/2070 на підставі заяви Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на поточні рахунки № 26001106632001, № 26001106632001, відкриті ТОВ "Юрполіс Компані" у відділенні №329 АТ „Імексбанк" у м Харкові, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача до другого відповідача про зобов'язання звільнити з під арешту помилково перераховані кошти безпідставними, необґрунтованими, такими, що суперечать законодавству України та відмовив в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначений висновок господарського суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року у справі № 922/3430/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 11.11.2013 р.

Головуючий суддя Гончар Т.В.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Барбашова С.В.