Постанова

від 13.11.2013 по справі 822/3155/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3155/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судових засідань: Лукашик М.О.

представника позивача (апелянта): Вороновської Н.В.

представника відповідача: Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Тонус" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Тонус" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тонус» (ТОВ «Фірма «Тонус») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання дій відповідача по проведенню перевірки незаконними та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2013 року №0000332203/1107 та №0000342203/1108.

09 вересня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Тонус» з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Донстройтранс» за липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 16 квітня 2013 року №1451/22-3/23845071.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 41670 грн., порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на 33336 грн.

На підставі акта перевірки, 16 травня 2013 року ДПІ у м. Хмельницькому прийняті податкові повідомлення-рішення №0000342203/1108, яким ТОВ «Фірма «Тонус» визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 41670 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10418 грн. та №0000332203/1107 яким позивачеві визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 33336 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8334 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, про відсутність фактичного здійснення операцій із зазначеними контрагентами, що підтверджується відсутністю належним чином оформлених документів, необхідних для формування витрат та податкового кредиту, а також те, що відповідач при проведенні перевірки діяв в межах та спосіб передбачених чинним законодавством

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно, положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку і підтверджуватись документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996).

В свою чергу вказаний Закон визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як встановлено з матеріалів справи та судом першої інстанції, ТОВ «Фірма Тонус» згідно договору підряду на капітальне будівництво від 30 листопада 2007 року виконував роботи з будівництва Торгівельного центру ТОВ «Торговий дім Садко». При цьому, між ТОВ «Фірма Тонус» та ТОВ «Донстройтранс» було укладено договір купівлі-продажу №26/06/10 від 26 червня 2010 року, згідно якого позивач придбавав товар (кабель та електрообладнання) для використання в будівництві Торгівельного центру ТОВ «Торговий дім Садко».

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Фірма Тонус» та ТОВ «Донстройтранс» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими і видатковими накладними, банківськими виписками, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача та подорожнім листом, який підтверджує факт переміщення товару на будівельний майданчик в м. Вінниця.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки податкового органу ТОВ "Донстройтранс" з якого вбачається, що у ТОВ "Донстойтранс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Однак, на думку колегії суду, ці висновки податкового органу не спростовують факт взаємовідносин позивача з цим контрагентом, адже не має конкретного результату його перевірки і даний акт не спростовує доказів позивача (договори, накладні, інше) по реальності операцій з ним.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт розірвання, визнання недійсним чи неукладеним правочину укладеного між ТОВ «Фірма Тонус» та ТОВ "Донстойтранс".

Таким чином, укладений договір поставки між позивачем та його контрагентом не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що даний договір не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо збільшення позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При цьому, незгода платника податків із проведенням перевірки повинна реалізовуватись наступним чином - якщо платник податків заперечує наявність підстав для проведення перевірки, такий платник податків може не допустити представників податкового органу до проведення перевірки.

Як встановлено апеляційним судом, позивачем було допущено посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, а відтак доводи позивача щодо неправомірності таких дій колегією суддів відхиляються.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Тонус" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Тонус" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 16 травня 2013 року №0000332203/1107 та №0000342203/1108.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "18" листопада 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.