Постанова

від 18.11.2013 по справі 821/3320/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 821/3320/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі - Сердюк О.О.,

за участю:

представників позивача - Алєксєєва Н.С., Ломоносов О.В.,

представника відповідача - Палінічак К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватної науково-виробничої фірми "Росткорм"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулася Приватна науково - виробнича фірма «Росткорм» (далі - позивач, ПНВФ "Росткорм") до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000972200 від 08.02.2013 року та №0000982200 від 08.02.2013 року.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві та пояснили, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі дослідженно первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов та пояснив, що укладені договори між позивачем та його контрагентом мають ознаки нікчемності, а тому відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв виключно в межах норм податкового законодавства. Зазначив, що за таких обставин відсутні підстави для скасування податкових повідомлень - рішень. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Приватна науково - виробнича фірма «Росткорм» зареєстрована Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 28.01.2000 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №140966, реєстраційний номер 14991070003007323.

На податковий облік Приватну науково - виробничу фірму «Росткорм» взято в ДПІ у м. Херсоні 08.02.2000 року за №2635.

Згідно Довідки серії АА №096678 Державної служби статистики України Головного управління статистики у Херсонській області видами діяльності позивача за КВЕД є: інші види оптової торгівлі; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво продуктів дитячого харчування та дієтичних продуктів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; консультування з питань комерційної діяльності та управління; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №10020666 позивачем отримано 28.02.2000 року.

Також, судом встановлено, що з 16.01.2013 року по 18.01.2013 рік відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватної науково - виробничої фірми «Росткорм» (код ЄДРПОУ 30144981) з питання підтвердження господарських відносин з ПП «Фіто Сервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 36671297) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 21.01.2013 року №671/22.6/30144981 (далі - акт).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.5.1. ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 26047,50 грн., у тому числі: І квартал 2011 року - 23287,50 грн., ІІ квартал 2011 року - 2760,00 грн.

Також, встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі 4746,67 грн., у тому числі по періодам: січень 2011 року - 4746,67 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій за січень, лютий, березень, квітень 2011 року з ПП «Фіто Сервіс Плюс».

З урахуванням наведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що операції ПНВФ «Росткорм» з ПП «Фіто Сервіс Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з чим посадові особи ПНВФ «Росткорм» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахування часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Фіто Сервіс Плюс» до контрагентів - покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. У зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку, що ПП «Фіто Сервіс Плюс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.(арк.. акта 10-11; а.с.19-20).

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що враховуючи відсутність фінансово - господарських взаємовідносин ПП «Фіто Сервіс - Плюс» з підприємствами покупцями, відсутність реальність поставок товарів, видаткові та податкові накладні, виписані від імені ПП «Фіто Сервіс Плюс» на адресу підприємствам покупцям за відповідними господарськими операціями, а саме з реалізації товарів ПНВФ «Росткорм», мають ознаки первинних документів такими, що не відповідають чинному законодавству. За правилами податкового обліку не підлягають врахуванню у складі валових витрат, податкового кредиту з ПДВ операції, так як фактичного придбання товару не відбулось. Тому, контролюючий орган дійшов висновку, що ПНФВ «Росткорм» неправомірно включено до складу податкового кредиту показники по операціям, які фактично не відбулись, у зв'язку з чим податковий кредит з ПДВ за січень 2011 року підлягає корегуванню у бік зменшення на загальну суму ПДВ - 4746,67 грн., та зменшенню валових витрат по деклараціям з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року на загальну суму - 93 150,00, ІІ квартал 2011 року на загальну суму 12000,00 грн. (арк. акта 12; а. с. 21).

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972200 від 08.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 26048,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 26047,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.

Також, відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000982200 від 08.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 4747,67 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 4746,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ПНВФ «Росткорм» відсутні документи про поставку товару від ПП «Фіто Сервіс Плюс», судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс» та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

14.01.2011 року між ПНВФ «Росткорм» (покупець) та ПП «Фіто Сервіс Плюс» (постачальник) укладено договір купівлі - продажу №15. Відповідно до умов даного договору Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар (масличні культури та продукти їх переробки); кількість товару - на підставі заявок Покупця; ціна за 1 тонну - згідно наданих рахунків; термін поставки - за взаємною домовленістю; розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця або готівкою; умови поставки - доставка товару на склад покупця.

На виконання умов даного Договору ПП «Фіто Сервіс Плюс» було поставлено на склади ПНВФ «Росткорм» товар, які знаходяться за адресою: м. Херсону вул.. Філатова, 40-41.

Виконання даного договору підтверджується наступними доказами: видатковими накладними: № РН-140102 від 14.01.2011 р. на загальну суму 17600,00 грн. (у тому числі ПДВ 2933,33 грн.), № РН-310101 від 31.01.2011 р. на загальну суму 10880,00 грн. (у тому числі ПДВ 19813,33 грн.), № РН-010201 від 01.02.2011 р. на загальну суму 10500,00 грн. (у тому числі ПДВ 1750,00 грн.), № РН-030201 від 03.02.2011 р. на загальну суму 52800,00 грн. (у тому числі ПДВ 8800,00 грн.), № РН-010306 від 01.03.2011 р. на загальну суму 20000,00 грн. (у тому числі ПДВ 3333,33 грн.), № РН-270405 від 27.04.2011 р. на загальну суму 14400,00 грн. (у тому числі ПДВ 2400,00 грн.); податковими накладними: №108 від 14.01.2011 р. на загальну суму 17600,00 грн. (у тому числі ПДВ 2933,33 грн.), №250 від 31.01.2011 р. на загальну суму 10880,00 грн., №2 від 01.02.2011 р. на загальну суму 10500,00 грн. (у тому числі ПДВ 1750,00 грн.), №35 від 03.02.2011 р. на загальну суму 52800,00 грн. (у тому числі ПДВ 8800,00 грн.), №6 від 01.03.2011 р. на загальну суму 20000,00 грн. (у тому числі ПДВ 3333,33 грн.), №178 від 27.04.2011 р. на загальну суму 14400,00 грн. (у тому числі ПДВ 2400,00 грн.). (а. с. 28-35 ).

За поставлену продукцію ПП «Фіто Сервіс Плюс» було виставлено рахунки: № СФ-140102 від 14.01.2011 року на суму 17600,00 грн., № СФ-310101 від 31.01.2011 року на суму 10880,00 грн., № СФ - 010201 від 01.02.2011 р. на суму 10500,00 грн., № СФ-030201 від 03.02.2011 р. на суму 52800,00 грн. № СФ- 010306 від 01.03.2011 р. на суму 20000,00 грн., №СФ-270405 від 27.04.2011 р. на суму 14400,00 грн. (а. с. 36-38).

Оплата відбулася готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів№27 від 14.01.2011 р. на суму 8 800,00 грн., №32 від 15.01.2011 р. на суму8800,00 грн., № 118 від 30.01.2011 р. на суму 8800,00 грн., №125 від 31.01.2011 р. на суму 10000,00 грн., № 138 від 01.02.2011 р. на суму 5250,00 грн., № 142 від 02.02.2011 р. на суму 5250,00 грн., № 145 від 03.02.2011 р. на суму 10000,00 грн., №150 від 04.02.2011 р. на суму 10000,00 грн., №154 від 05.02.2011 р. на суму 10000,00 грн., № 164 від 07.02.2011 р. на суму 10000,00 грн., № 172 від 08.02.2011 р. на с уму 10000,00 грн., № 305 від02.03.2011 р. на суму 10000,00 грн., №631 від 27.04.2011 р. на суму 10000,00 грн., №638 від 28.04.2011 р. на суму 4400,00 грн. (а.с. 39-42).

Факт перероблення та подальшої реалізації позивачем придбаного товару підтверджується наступними доказами: договір купівлі - продажу №71 від 01.12.2010 р., договір купівлі - продажу №5 від 31.12.2010 р., договір купівлі - продажу №3 від 04.01.2011 р., договір купівлі - продажу №2 від 20.01.2011 р.; рахунок фактурою № СФ - 0000023 від 03.02.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000023 від 03.02.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000007 від 12.01.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000022 від 02.02.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000087 від 28.04.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000019 від 31.01.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000033 від 16.02.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000047 від 02.03.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000055 від 15.03.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000028 від 10.02.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000030 від 14.02.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000053 від 14.03.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000039 від 21.02.2011 р., рахунок фактурою № СФ - 0000035 від 19.02.2011 р.; видатковими накладними: № РН- 0000023 від 03.02.2011 р., № РН- 0000023 від 03.02.2011 р., № РН- 0000008 від 14.01.2011 р., № РН- 0000014 від 25.01.2011 р., № РН- 0000021 від 03.02.2011 р., № РН- 0000090 від 29.04.2011 р., № РН- 0000024 від 04.02.2011 р., № РН- 0000038 від 21.02.2011 р., № РН- 0000048 від 04.03.2011 р., № РН- 0000058 від 18.03.2011 р., № РН- 0000035 від 15.02.2011 р., № РН- 0000033 від 15.02.2011 р., № РН- 0000054 від 15.03.2011 р., № РН- 0000044 від 24.02.2011 р., № РН- 0000042 від 23.02.2011 р.; податковими накладними № 5 від 03.02.2011 р., №7 від 14.01.2011 р., №13 від 25.01.2011 р., № 3 від 03.02.2011 р., № 23 від 29042011 р., № 6 від 03.02.2011 р. № 17 від 17.02.2011 р. № 5 від 04.03.2011 р., № 13 від 16.03.2011 р., № 13 від 10.02.2011 р., № 14 від 15.02.2011 р., № 11 від 15.03.2011 р., №24 від 24.02.2011 р., № 22 від 23.02.2011 р.; довіреностями №11 від 03.02.2011р., №бДов-00009 від 14.01.2011 р., №бДов-00014 від 25.01.2011 р., №бДов-00021 від 03.02.2011 р., №бДов-00009 від 14.01.2011 р., №бДов-00097 від 29.04.2011 р., №11 від 03.02.2011 р., № 12 від 21.02.2011 р., №16 від 04.03.2011 р., № 24 від 17.03.2011 р., № 282 від 14.02.2011 р., № 12 ААБ 5 р.58714 від 15.02.2011 р., Серія ЯПН № 320272 від 23.02.2011 р.; товарно - транспортними накладними №004 від 14.01.2011 р., № 008 від 25.01.2011 р., №019 від 03.02.2011 р., № 045 від 29.04.2011 р., № 017 від 15.02.2011 р., №15 від 15.02.2011 р., №27 від 15.03.2011 р., №032 від 24.02.2011 р., №020 від 23.02.2011 р.; картками рахунку 331 за січень 2011р., за період з 01.02.2011 р. по 30.04.2011 р.; звітами про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, актами здачі - приймання виконаних робіт (а. с. 114- 187).

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо проведення купівлі - продажу товару та подальшої її реалізації.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій у січні, лютому, березні, квітні 2011 року з ПП «Фіто Сервіс Плюс» безпідставним.

Крім того, суд зазначає, що в провадженні Херсонського окружного адміністративного суду знаходилася справа №2-а-3658/12/2170 за позовом Приватної науково-виробничої фірми "Росткорм" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 03.05.2012 року №0003072200.

Як вбачається із вищенаведеної постанови суду підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що відповідно до акта перевірки встановлено, що позивач частину податкового кредиту з податку на додану вартість лютого, березня, квітня 2011 року сформував за наслідками господарських відносин щодо придбання соєвої олії, масла, макухи, жмиху у ПП "Фіто Сервіс Плюс".

Також, зазначено, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарських операцій від ТОВ "ТД "Діант" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновками відповідача в ході перевірки не підтверджено надання товарів від ТОВ "ТД "Діаніт" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" позивачеві, що свідчить про порушення вимог п.198.1 ст. 198 ПК України у зв'язку з неправомірним формування податкового кредиту по цим операціям.

Крім цього, судом зазначено, що контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування свої вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі податкова вигода не могла бути одержана.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року без змін.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в наслідок чого підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі 4746,67 грн., у тому числі по періодам: січень 2011 року - 4746,67 грн., суд зазначає таке.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.186.1 ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Із системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, безпідставним.

Щодо встановлення відповідачем порушення позивачем п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР « Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 26047,50 грн., у тому числі: І квартал 2011 року - 23287,50 грн., ІІ квартал 2011 року - 2760,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1. статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Пункт 138.1 ст. 138 ПКУ зазначає, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Фіто Сервіс Плюс».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП «Фіто Сервіс Плюс», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п.5.1. ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №0000972200 від 08.02.2013 року та №0000982200 від 08.02.2013 року прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972200 від 08.02.2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000982200 від 08.02.2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної науково-виробничої фірми "Росткорм" (код ЄДРПОУ 30144981) судовий збір в сумі 308, 00 грн. (Триста вісім гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 листопада 2013 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.2.6