Ухвала

від 27.03.2014 по справі 821/3320/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3320/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі за позовом Приватної науково-виробничої фірми «Росткорм» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -,

В С Т А Н О В И В:

Приватна науково-виробнича фірма «Росткорм» звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 08.02.2013 року №0000972200 та №0000982200, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 26 048,50 грн., та з податку на додану вартість на суму у сумі 4 747,67 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення Фірмою господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків про порушення податкового законодавства та безпідставного визначення грошових зобов'язань і застосування санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 21.01.2013 року №671/22.6/30144981 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватної науково - виробничої фірми «Росткорм» з питання підтвердження господарських відносин з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.5.1. ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 26 047,50 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі 4 746,67 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 року №0000972200 та №0000982200, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 26 048,50 грн., в тому числі за основним платежем - 26 047,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн., та з податку на додану вартість на суму у сумі 4 747,67 грн., в тому числі за основним платежем - 4 746,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем відображено валові витрати та сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентом - ПП «Фіто Сервіс Плюс», діяльність якого спрямована лише на отримання податкової вигоди. За висновком ДПІ, в ході перевірки встановлено відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, зазначеною в податкових накладних, та, відповідно, реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг).

В свою чергу під час перевірки Підприємством не надано доказів транспортування товарів, актів прийняття-передачі товарів тощо.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди є нікчемними та не мали реального характеру.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та бути віднесеними до складу валових витрат Підприємства.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті названого вище Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, пунктом 14.1.27 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Встановлено, що14.01.2011 року між ПНВФ «Росткорм» та ПП «Фіто Сервіс Плюс» укладено договір купівлі - продажу №15, відповідно до якого позивач придбав у ПП «Фіто Сервіс Плюс» мастильні культури та продукти їх переробки на загальну суму 126 180 грн.

Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП «Фіто Сервіс Плюс» зазначеної продукції, використання її в господарській діяльності та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових, а саме: договір, податкові та видаткові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договору з зазначеним вище контрагентом, а також формування позивачем податкового кредиту, валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отриманий товар був оплачений позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Фіто Сервіс Плюс» був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Доводи відповідача про фіктивність договору, укладеного між позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс», у зв'язку з визнанням податковим органом договорів за ланцюгами між попередніми контрагентами ПП «Фіто Сервіс Плюс» нікчемними, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується доводів податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від ПП «Фіто Сервіс Плюс» до складських приміщень позивача, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість, формування валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що зазначена господарська операція вже була предметом дослідження податковим органом в ході перевірки, а правомірність відображення цієї операції в податковій звітності підприємства - судом.

Так, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року у справі №2-а-3658/12/2170 за позовом Приватної науково-виробничої фірми «Росткорм» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 03.05.2012 року №0003072200, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44 770 грн.

З вказаних судових рішень вбачається, що свій висновок про безпідставне формування ПНВФ «Роскорм» податкового кредиту у звітному періоді та наявність підстав для збільшення грошового зобов'язання з ПДВ податковий орган зробив, у тому числі, при дослідженні господарської операції позивача з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за договором від 14.01.20-11 року № 15.

Судами при розгляді вказаної справи встановлено ту обставину, що спірна господарська операція мала реальний характер і підприємство правомірно відобразило її у своїй податковій звітності.

Відповідно до ч.1 ст.72 АС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі за позовом Приватної науково-виробничої фірми «Росткорм» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.