Рішення

від 29.10.2013 по справі 905/5857/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.2013 Справа № 905/5857/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІД-Трейд», м.Запоріжжя

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата, Донецька область

про: стягнення заборгованості у сумі 1 626 507,06грн., пені у розмірі 35 827,71грн.

за участю:

від позивача: Швець І.П. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІД-Трейд», м.Запоріжжя (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 626 507,06грн., пені у розмірі 35 827,71грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №221 від 21.11.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №221 від 21.11.2012р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 21.05.2013р. складає 1 626 507,06грн., видаткових накладних, специфікацій до договору, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, листа від 30.05.2013р №616.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, Господарського процесуального кодексу України.

10.09.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сід-Трейд», виписки з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар.

Заявою від 30.09.2013р. №7ю Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму заборгованості у розмірі 1 626 507,06грн., пеню у сумі 28 030,51грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 30.09.2013р. №7ю, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання 29.10.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 30.09.2013р. №7ю.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою: м.Ясинувата, вул.Артема, 31;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІД-Трейд» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (Покупець) було укладено договір поставки №221, відповідно п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність Покупця металопрокат (в подальшому Товар) в асортименті, кількості та за ціною відповідно до замовлення Покупця і згідно зі специфікаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у термін і в розмірі, що передбачені даним Договором.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- оплата Товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.4.2 Договору);

- Покупець здійснює 100% попередню оплату на підставі виставлених рахунків, а також можливі умови відстрочки платежу до 30 банківських днів з моменту поставки товару (п.4.3 Договору);

Згідно п.6.2 договору у випадку порушення строків поставки Товару чи його оплати, встановлених в даному Договорі, винна Сторона сплачує неустойку (штраф, пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування неустойки (штрафу, пені), від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання за даним договором.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року. Закінчення строку дії даного Договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що виникли з даного Договору протягом строку його дії, не звільняє Сторони від необхідності належного їх виконання та від відповідальності за їх неналежне виконання.

Між Сторонами підписано специфікації №1 від 21.11.2012р., №2 від 08.01.2013р., №3 від 11.01.2013р. де визначили асортимент, кількість, строк поставки, ціну та загальну вартість товару.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 1 789 624,14грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000002 від 11.02.2013р. на суму 177 208,00грн., №РН-0000004 від 14.02.2013р. на суму 228 631,20грн., №РН-0000005 від 15.02.2013р. на суму 172 142,52грн., №РН-0000006 від 18.03.2013р. на суму 381 488,40грн., №РН-0000007 від 20.03.2013р. на суму 416 901,43грн., №РН-0000008 від 21.03.2013р. на суму 413 252,59грн. Вказані накладні підписано з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №119036 від 07.02.2013р., №119140 від 14.03.2013р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 163 117,08грн. , що підтверджується випискою з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 626 507,06грн.

Відповідно до листа №616 від 30.05.2013р., який міститься в матеріалах справи, Відповідач зобов'язався оплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 1 626 507,06грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №221 від 21.11.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 1 789 624,14грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена часткова оплата за поставлений товар у сумі 163 117,08грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 1 626 507,06грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 1 626 507,06грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2 договору у випадку порушення строків поставки Товару чи його оплати, встановлених в даному Договорі, винна Сторона сплачує неустойку (штраф, пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування неустойки (штрафу, пені), від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання за даним договором. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені у сумі заявленій Позивачем а саме, у розмірі 28 030,51грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІД-Трейд», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 1 626 507,06грн., пені у розмірі 28 030,51грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (86000, м.Ясинувата, вул.Артема, 31, ЄДРПОУ 36479355, р/р 26002010301706 у ДФ ПАТ «АКБ БАНК»у м.Київ, МФО 335764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІД-Трейд» (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, б.4, кв.95, ЄДРПОУ 37129341, р/р 26004000006291 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м.Запоріжжя, МФО 300614) заборгованість у розмірі 1 626 507,06грн., пеню у розмірі 28 030,51грн., судовий збір у сумі 33 090,76

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.10.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.13р.