Постанова

від 29.10.2013 по справі 821/2428/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. 16 год.35 хв.Справа № 821/2428/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич, А.М.,

за участю представників:

позивача - Фесика Л.В.,

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феско" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феско" (далі - позивач, ТОВ "Феско") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 року -

- №0001472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 17424,70 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4356,18 грн.;

- №0001482200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 20038,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій ТОВ "Феско" з його контрагентом ПНВКП "Атон" по придбанню будівельних матеріалів є протиправними, оскільки ґрунтуються на доводах, викладених в акті перевірки контрагента. При цьому, позивач вказує, що надані до перевірки первинні документи підтверджують не тільки правомірність формування показників звітності, але й придбання та використання отриманого товару в господарській діяльності позивача. Позивач зауважує про відсутність у відповідача повноважень самостійно, в позасудовому порядку визнавати недійсність договорів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких з посиланням на акт перевірки контрагента позивача ПНВКП "Атон" про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та покупцями, у т.ч. з ТОВ "Феско", стверджував про відсутність у позивача підстав для формування валових витрат та податкового кредиту за спірний період, що є законною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Феско" зареєстроване 26.12.1995 року Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні.

В періоді, що перевірявся, ТОВ "Феско" було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва від 31.05.2011 року №100337664.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА №597435 основними видами діяльності ТОВ "Феско" є види діяльності за КВЕД-2010, а саме: виготовлення виробів із бетону для будівництва, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду будівельних машин і устаткування.

ТОВ "Феско" здійснює діяльність на підставі ліцензії Державної архітектурно - будівельної інспекції України серія АВ №590613 від 21.09.2011 року, термін дії по 21.09.2016 року, а також на підставі Дозволу ТУ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Херсонській області №43.12.65-45.21.1 від 01.03.2012 року.

Судом встановлено, що згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Феско" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПНВКП "Атон" за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2013 року №1113/22.4/23136630 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення, а саме:

1) ч.1 ст. 203, 215, 216, 629, 658, 654, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "Феско" з постачальником ПНВКП "Атон";

2) п. 138.2 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству занижено податок на прибуток у загальній сумі 20038,00 грн., в тому числі: за 2-4 квартали 2011 року в сумі 20038,00 грн.;

3) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (рядок 25 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 17424,70 грн., у т.ч. за періодами: жовтень 2011 року у розмірі 17424,70 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.03.2013 року №0001472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 17424,70 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4356,18 грн.; №0001482200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 20038,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - Податковий кодекс України).

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат є сукупність таких обставин, як придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2011 року між ТОВ "Феско" (за договором - покупець) та ПНВКП "Атон" (за договором - продавець) було укладено договір №026, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити будівельні матеріали у відповідності з попереднім замовленням, асортимент, кількість та ціна товару вказується в первинних документах (рахунках та накладних) на відпуск товару, оплата вартості товару здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, відвантаження товару здійснює продавець зі складу в м. Херсоні, термін дії договору до 31.12.2011 року.

На виконання умов вказаного договору ПНВКП "Атон" у жовтні 2011 року було поставлено асфальтобетон, металеві конструкції водонапорної башти, кільця КС, кільця опорні, лотки ж/б, лотки каналів всього на загальну суму 104548,20 грн., в тому числі ПДВ 17424,70 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи та перелік яких зазначений на стор. 4 акту перевірки. Оплата товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та банківськими виписками. Перевезення товару здійснювалось ТОВ "Феско" орендованим транспортним засобом, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договору найму (оренди) транспортного засобу від 28.02.2011 року, товарно - транспортних накладних та подорожніх листів.

В судовому засіданні представником позивача було надано пояснення та на їх підтвердження письмові докази, з яких було встановлено, що ТОВ "Феско" здійснює господарську діяльність пов'язану з виконанням будівельних робіт щодо благоустрою, прокладанню зовнішніх мереж з водопостачання та водовідведення, капітальному ремонту об'єктів тощо, на підставі ліцензії ДАБІ України. Отримані від ПНВКП "Атон" будівельні матеріали були використанні при виконанні робіт з капітального ремонту водонапірної башти на ст. Дніпровська згідно договору підряду від 18.10.2011 року, а також при виконанні робіт на будівництві об'єкта "Реконструкція приміщень для розміщення Херсонського відділення АТ "Київстар" по вул. Нафтовиків в м. Херсоні, згідно договорів №14.06.11 від 14.06.2011 року та № 15 від 01.10.2011 року, що підтверджується наданими до матеріалів справи договором підряду, договором субпідряду, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт. При цьому, акти приймання виконаних будівельних робіт містять інформацію про використані матеріали, перелік яких відповідає переліку придбаних матеріалів у ПНВКП "Атон".

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача будь-яких первинних документів, які обов'язкові для визначенням об'єктів оподаткування.

Проте, спір полягає у твердженні податкового органу про відсутність фактичної передачі товару від ПНВКП "Атон" до позивача, оскільки актом перевірки ПНВКП "Атон" від 29.09.2012 року №86-1/22-4/30667437 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року встановлено, що здійснені між підприємствами - контрагентами операції вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ, що спричиняє заниженню податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Отже, з посиланням на вказані обставини, податковий орган вважає, що первинні документи, надані до перевірки ТОВ "Феско" щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженими, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Суд зазначає, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (податкові та видаткові накладні, розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару з урахуванням ПДВ) та документи щодо подальшого використання у власній господарські діяльності будівельних матеріалів, не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Щодо доводу податкового органу про відсутність у позивача товарно - транспортних накладних, що унеможливлює встановити факт поставки товару від ПНВКП "Атон" до ТОВ "Феско", то суд зазначає наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку. При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно ст. 545 ЦК України, підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи, а також документи, які підтверджують використання придбаних позивачем товарів в господарській діяльності.

Також необхідно зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи надано товарно - транспортні накладні та подорожні листи, що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця транспортним засобом, який знаходиться в оренді ТОВ "Феско".

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПНВКП "Атон" підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно - транспортними накладними, а також документами, що підтверджують придбання товару для використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інші мотиви викладені в акті перевірки та які призвели до прийняття спірних податкових рішень не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві, то суд приходить до висновку про необґрунтованість дій ДПІ по визначенню грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17424,70 грн. та з податку на прибуток у сумі 20038,00 грн.

Оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 05.03.2013 року №0001472200 та №0001482200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Феско".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року №0001472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість і за основним платежем у сумі 17424,70 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4356,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року №0001482200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 20038,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феско" (ідентифікаційний код 23136630) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420,00 грн. (чотириста двадцять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 листопада 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1