Ухвала

від 11.03.2014 по справі 821/2428/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2428/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Феско" -Фесика Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феско» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феско" (далі - позивач, ТОВ "Феско") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 року - №0001472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 17424,70 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4356,18 грн.; - №0001482200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 20038,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій ТОВ "Феско" з його контрагентом ПНВКП "Атон" по придбанню будівельних матеріалів є протиправними, оскільки ґрунтуються на доводах, викладених в акті перевірки контрагента. При цьому, позивач вказує, що надані до перевірки первинні документи підтверджують не тільки правомірність формування показників звітності, але й придбання та використання отриманого товару в господарській діяльності позивача. Позивач зауважує про відсутність у відповідача повноважень самостійно, в позасудовому порядку визнавати недійсність договорів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року №0001472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість і за основним платежем у сумі 17424,70 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4356,18 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року №0001482200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 20038,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом першої інстанції встановлено,що Товариство з обмеженою відповідальністю "Феско" зареєстроване 26.12.1995 року Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні.

В періоді, що перевірявся, ТОВ "Феско" було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва від 31.05.2011 року №100337664.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА №597435 основними видами діяльності ТОВ "Феско" є види діяльності за КВЕД-2010, а саме: виготовлення виробів із бетону для будівництва, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду будівельних машин і устаткування.

ТОВ "Феско" здійснює діяльність на підставі ліцензії Державної архітектурно - будівельної інспекції України серія АВ №590613 від 21.09.2011 року, термін дії по 21.09.2016 року, а також на підставі Дозволу ТУ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Херсонській області №43.12.65-45.21.1 від 01.03.2012 року.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Феско" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПНВКП "Атон" за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2013 року №1113/22.4/23136630 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення, а саме: 1) ч.1 ст. 203, 215, 216, 629, 658, 654, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "Феско" з постачальником ПНВКП "Атон"; 2) п. 138.2 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству занижено податок на прибуток у загальній сумі 20038,00 грн., в тому числі: за 2-4 квартали 2011 року в сумі 20038,00 грн.;

3) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (рядок 25 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 17424,70 грн., у т.ч. за періодами: жовтень 2011 року у розмірі 17424,70 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.03.2013 року №0001472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 17424,70 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4356,18 грн.; №0001482200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 20038,00 грн.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - Податковий кодекс України).

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат є сукупність таких обставин, як придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 20.01.2011 року між ТОВ "Феско" (за договором - покупець) та ПНВКП "Атон" (за договором - продавець) було укладено договір №026, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити будівельні матеріали у відповідності з попереднім замовленням, асортимент, кількість та ціна товару вказується в первинних документах (рахунках та накладних) на відпуск товару, оплата вартості товару здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, відвантаження товару здійснює продавець зі складу в м. Херсоні, термін дії договору до 31.12.2011 року.

На виконання умов вказаного договору ПНВКП "Атон" у жовтні 2011 року було поставлено асфальтобетон, металеві конструкції водонапорної башти, кільця КС, кільця опорні, лотки ж/б, лотки каналів всього на загальну суму 104548,20 грн., в тому числі ПДВ 17424,70 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи та перелік яких зазначений на стор. 4 акту перевірки. Оплата товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та банківськими виписками. Перевезення товару здійснювалось ТОВ "Феско" орендованим транспортним засобом, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договору найму (оренди) транспортного засобу від 28.02.2011 року, товарно - транспортних накладних та подорожніх листів.

Щодо доводу податкового органу про відсутність у позивача товарно - транспортних накладних, що унеможливлює встановити факт поставки товару від ПНВКП "Атон" до ТОВ "Феско", колегія суддів зазначає наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку. При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно ст. 545 ЦК України, підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи, а також документи, які підтверджують використання придбаних позивачем товарів в господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає товарно - транспортні накладні та подорожні листи, що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця транспортним засобом, який знаходиться в оренді ТОВ "Феско".

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феско» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 13 березня 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.