Ухвала

від 12.11.2013 по справі 825/4285/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4285/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» на постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 08.07.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2013 року № 0003562280, № 0003572280, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м Києва від 08.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову від 08.07.2013 року, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено Акт № 559/22.8-15/34619502 від 26 лютого 2013 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено наступні порушення:

- пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 4 904 грн., у тому числі у листопаді 2010 р. у сумі 4 904 грн.;

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 130 грн., у тому числі за 4 кв. 2010 р. у сумі 6 130 грн.

13 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 559/22.8-15/34619502 від 26 лютого 2013 року, прийняла наступні податкові-повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003562280, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 6 130,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 4 904,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 226,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003572280, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 7 663,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 6 130,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 533,00 грн.

Позивач, вважаючи неправомірними прийняті вказані податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 п.5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 4 статті 72 КАС Українив вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину за ч.2 ст. 205 КК України на підставі Закону України «Про амністію». Не дивлячись на те, що законом не визначено обов'язку судових інстанцій щодо врахування постанови, якою особа звільнена від кримінальної відповідальності, суд апеляційної інстанції вважає належними та допустими доказами обставини, що викладені у постанові Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року. Тобто, встановлення вини директора ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» ОСОБА_1 у здійсненні фіктивного підприємництва, що передбачає у тому числі і укладення ним угод, які не спрямовані на настання юридичних наслідків, є обставиною, яка свідчить про нереальність вчинення операцій останнього з контрагентами.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що документи, які містяться в матеріалах справи, а саме: договір на виготовлення поліграфічної продукції № 72 від 03.11.2010 р.; акт приймання здачі робіт (надання послуг) від 19.11.2010 р.; податкові накладні № 10111043 від 10.11.2010 р., № 10111540 від 15.11.2010 р.; виписки банку від 10.11.2010 р. та від 15.11.2010 р.;- є неналежними доказами, що дають право позивачу на формування податкового кредиту, оскільки фактично не відбулося реальне надання послуг за укладеною угодою між позивачем та ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС».

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність формування позивачем податкового кредиту, відсутні.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.