Ухвала

від 04.11.2013 по справі 5/272-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2013 р. м. Київ К-42710/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства «Іршавська меблева фабрика»

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010

у справі №5/272-А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Іршавська меблева фабрика»

до Державної податкової інспекції у Іршавському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач, не заперечуючи факту несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, вважає, що застосування штрафних санкцій є безпідставним з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.01.2006 порушено провадження у справі №6/1 про банкрутство ЗАТ «Іршавська меблева фабрика» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо зобов?язань боржника, які настали до 29.12.2005. З 21.01.2006 по 19.12.2006 позивач знаходився у процедурі відновлення платоспроможності, а тому не може бути відповідальним за прострочення строків сплати узгоджених та визнаних у процедурі банкрутства сум податкових зобов?язань.

Преамбулою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Судові процедури, які застосовуються до боржника, перелічені у статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (п. 7 зазначеної статті).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Виключенням є нарахування штрафних санкцій по поточним вимогам кредиторів, тобто таких які виниклі після введення мораторію.

Таким чином, оскільки нормою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань, які виникли після введення мораторію, нарахування відповідачем штрафних санкцій на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень правильно визнано судами попередніх інстанцій обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Іршавська меблева фабрика» відхилити, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун