Рішення

від 14.11.2013 по справі 925/1486/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 925/1486/13

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

за участю представників сторін: від позивача - не з?явився;

від відповідача - Козюба М.В., Груздєва В.Г. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юниверсал", м. Донецьк,

до Приватного підприємства "Транс-Логіст", м. Черкаси,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 15 039 грн. боргу та 927 грн. 40 коп. 3% річних за невиконання грошових зобов'язань по договору перевезення вантажів від 27.05.2011 № 27/05 за виконані позивачем в період з 27.05.2011 по 17.08.2011 перевезення вантажів в межах України.

Представники позивача в судове засідання не з?явились, 23.10.2013 від позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі його представників (а.с.162).

Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні заявлені вимоги визнали частково в розмірі 4674 грн. 20 коп. мотивуючи тим, що у нього відсутні дані про здійснення перевезення ТОВ «Юніверсал» 23.07.2011 та 28.07.2011, які були зазначені позивачем у позовній заяві, та підкріпленні в ТТН №0029197 та 0029193, про що свідчать відсутність відміток, а саме печатки і підпису про одержання вантажу від приватного підприємства «Транс - Логіст» на ТТН. На думку представника відповідача Груздєвої В.Г. за перевезення 23.07.2011 оплата в розмірі 5740 грн. 13.10.2011 була здійснена помилково.

Відповідач вважає, що позивач здійснив розподілення сплачених відповідачем коштів на свій розгляд та не взяв до уваги те, що приватне підприємство «Транс - Логіст» є платником і має пріоритетне право призначення платежу, а сумарна заборгованість приватного підприємства «Транс - Логіст» перед ТОВ «Юніверсал» складає 4674,20 грн.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку передбаченому ст.75 ГПК України.

Суд, вислухавши представників відповідача, дослідивши матеріали справи та подані позивачем оригінали доказів, приходить до наступного.

Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону України «Про автомобільний транспорт», законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Положеннями ст.ст. 47, 48, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать:

завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів;

перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб;

сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;

накопичення, формування або дроблення партій вантажу;

зберігання вантажу;

транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила технологічних перевезень вантажів транспортними засобами затверджуються керівництвом виробничого об'єкта.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

За приписами п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

27 травня 2011 р. між сторонами було укладено договір про перевезення вантажів» № 27/05 відповідно до умов якого Перевізник взяв на себе зобов'язання по доставці автомобільним транспортом довірені йому Замовником вантаж згідно Заявці (підписаною з обох сторін) з місцем відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник взяв на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу, на умовах, встановлених договором.

П. 4.1 і п. 4.2 договору визначено, що розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника протягом 3-х банківських днів. Ціна перевезення вантажу вказується у Заявці, з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно пунктів 4.3., 4.4. договору вартість послуг за перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках за перевезення з розрахунку фактично виконаного кілометражу. За бажанням однієї з Сторін, Сторони здійснюють звірку розрахунків шляхом підписання Акту звірки розрахунків.

В судовому засіданні представники відповідача визнали:

- факт неоплати перевезень за 17.08.2011 виконаних позивачем по маршруту «Власівка - Черкаси», які підтверджені заявкою № 10 та ТТН без номера від 17.08.2011; актом виконаних робіт на суму 3697,20 грн., дослідженими в судовому засіданні (а.с.71-74).

- факт часткової оплати (на суму 4445,25 грн.) перевезень виконаних позивачем 29.07.2011 за заявкою № 5 по маршруту «Пологи - Черкаси» на суму 5422,25 грн., що підтверджено дослідженими в судовому засіданні: заявкою позивача, ТТН без номеру від 17.08.2011 (а.с.82-85).

При з?ясуванні питань, пов?язаних із здійсненням відповідачем оплати за виконані позивачем перевезення вантажів, представники позивача посилались на те, що згідно Постанови Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Згідно «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, і документів і розрахунків» затвердженої наказом Мінфіна № 69 від 11.08.94 р. п.11,11 підпункт а) «всім дебіторам підприємства - кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість, які пред?являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори повинні протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення» . Згідно підпункту в)на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядчиками, іншими дебіторами і кредиторами повинні залишатися виключно погоджені суми. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишились не з'ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними.

Зацікавлена сторона зобов'язана передати матеріали про розбіжності на вирішення відповідних органів.»

Суд, аналізуючи подані сторонами оригінали доказів з?ясував таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон «Про бухоблік»).

Зокрема, за приписами ст.ст.9, 10, 30, 33 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Платник несе перед банком або іншою установою - учасником платіжної системи, що його обслуговують, відповідальність, передбачену умовами укладеного між ними договору.

Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Загальні правила документообігу платіжних документів наведені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджені Постановою НБУ України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22). За приписами п.2.3, 3.8, 9.4 Інструкції № 22:

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки.

Аналізуючи вищенаведені нормативні акти в їх сукупності суд приходить до висновку, що саме відповідач несе відповідальність за призначення платежів на рахунки позивача, здійснені ним на виконання договору від 27.05.2011 № 27/05 та вищевказаних заявок на перевезення вантажів.

Відтак, аналізуючи стан виконання зобов?язань сторін при перевезенні вантажів за заявками відповідача № 1 - № 10, суд приходить до наступного.

Посилання відповідача на відсутність актів виконаних робіт суд вважає безпідставними і необгрунтованими, так як умовами договору не передбачено складання таких актів, а тим, більше обов?язку позивача надсилати їх відповідачу.

Судом з?ясовано, що перевезення вантажів по заявка № 1, і № 2 від 27.05.2011; № 3 від 31.05.2011 і № 4 від 01.06.2011; № 6 від 18.07.2011 і № 7 від 23.07.2011 відповідачем повністю оплачені і спору по розрахунках за них немає (а.с.29-54; 63-77).

По заявці № 5 від 15.07.2011 факт виконання перевезень 20,95т вантажу за маршрутом «с.Пологи Запорізької області - м.Черкаси» відповідачем не оспорюється і підтверджується:

а) ТТН № 0029163 від 15.07.2011 (20,95 1грн/т х 205т = 4294,75);

б) актом виконаних робіт № 42 від 18.07.2011 на суму 4294,75 грн.;

в) податковою накладною № 42 від 18.07.2011;

г) рахунком на оплату № 42 від 18.07.2011;

д) платіжним дорученням № 1252 від 01.11.2011 на суму 3000 грн. (а.с.55-60).

Реквізит «Призначення платежу» в платіжному дорученні № 1252 заповнений відповідачем так: «Оплата транспортних послуг.зг.рахунків №55, №46, №42 від 18.07.2011р. у сумі 2500 грн., ПДВ 20% 500 грн.».

Оцінюючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про оплату ним в розмірі 4445,25 грн. перевезень виконаних позивачем за заявкою № 9 від 29.07.2011 є безпідставним, т.я. в судовому засіданні відповідачем не надано жодного доказу на їх підтвердження.

Рахунок № 46 по заявці № 6 оплачений відповідачем окремо 18.11.2011 у розмірі 2000 грн. (а.с.68-69).

По заявці № 8 від 28.07.2011 факт виконання перевезень 22,56т вантажу за маршрутом «с.Пологи Запорізької області - м.Черкаси» підтверджується:

а) ТТН № 0029197 від 28.07.2011 (22,56 1грн/т х 205т = 4624,8);

б) податковою накладною № 66 від 29.07.2011;

в) рахунком на оплату № 66 від 29.07.2011 (а.с.78-81).

По заявці № 9 від 29.07.2011 факт виконання перевезень 26,45т вантажу за маршрутом «с.Пологи Запорізької області - м.Черкаси» відповідачем підтверджується:

а) ТТН № б/н від 29.07.2011 (26,45 1грн/т х 205т = 5422,25);

б) податковою накладною № 68 від 31.07.2011 (а.с.82-85).

По заявці № 10 від 17.08.2011 факт виконання перевезень 20,54т вантажу за маршрутом «с.Власівка Полтавської області - м.Черкаси» підтверджується:

а) ТТН № б/н від 17.08.2011 (20,54 1грн/т х 180т = 3697,20);

в) податковою накладною № 26 від 17.08.2011;

г) рахунком на оплату № 26 від 17.08.2011 (а.с.86-89).

Товарно-транспортні накладні по заявках №№ 8, 9,10 підписані відповідачем та завірені його печаткою і є належними і допустимими доказами виконання перевезень вантажів позивачем.

Суд приходить до висновку, що позивач довів борг відповідача по наступних перевезеннях:

1) по заявці № 5 - 1294,75 грн.;

2) по заявці № 8 - 4624,80 грн.;

3) по заявці № 9 - 5422,25 грн.;

4) по заявці № 10 - 3697,20 грн., а всього 10414,20 грн.

Відповідно до ч.І ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.І ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк. Відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ч.І ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно положень, ч.І ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «ЮНИВЕРСАЛ» направив на адресу ПП «ТРАНС-ЛОГІСТ» претензійні листи з вимогою сплатити борг до 11.07.2013р. (а.с.16-21).

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Початкова дата прострочення береться на четвертий день з моменту надання Відповідачу рахунку на оплату (п.4.1 договору).

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір днів річнихЗагальна сума процентів 1294,75 21.07.2011 23.08.2013 765 3% 81,41 грн. 4624,80 01.08.2011 23.08.2013 754 3% 286,61 грн.

5422,25 01.08.2011 23.08.2013 754 3% 336,03 грн. 3697,20 20.08.2011 23.08.2013 735 3% 223,35 грн. Таким чином загальна сума нарахованих процентів становить 927, 40 грн. (3%)

Загальна сума боргу з урахуванням процентів (15 039,00 грн. о/б + 927,40 грн.) становить 15 966,40 грн.

Суд. Приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути 15 039 грн. боргу, 927 грн. 40 коп. 3% річних та 1720 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору з Приватного підприємства "Транс-Логіст", код 36492711, вул.Смілянська,126/2, кв.119, м. Черкаси на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юниверсал", код 37491918, проспект Миру,17, оф.75, м. Донецьк.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному ГПК України після складення повного тексту рішення.

СУДДЯ В.В.Єфіменко

Повне рішення складено і

підписано 19.11.2013