Ухвала

від 07.11.2013 по справі 801/1527/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1527/13-а

07.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим"- Барбаховська Олена Миколаївна, довіреність № б/н від 06.11.13

представник відповідача - Головного управління Міндоходів в АР Крим - Шилін Віталій Сергійович, довіреність № 1173/9/10.1-14 від 22.08.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів - не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби та Державної податкової служби в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Петренко В.В. ) від 11.04.13 по справі № 801/1527/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" (вул. Крупськой, буд.1, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98404)

до Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. О. Невського, буд. 29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, АР Крим, 98403).

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0001021502 та рішення Державної податкової служби АР Крим від 01.02.2012 року № 259/10/102-14,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 квітня 2013 року у справі № 801/1527/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Крим» до Державної податкової служби в АР Крим, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0001021502; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової служби в АР Крим від 01.02.2012 року № 259/10/102-14. Судом також вирішення питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова служба в АР Крим, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 квітня 2913 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не обґрунтував підстави скасування рішення ДПС. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що рішення ДПС в АР Крим, що прийнято за результатами розгляду скарги, не створює для позивача жодних правових наслідків а тому не є актом індивідуальної дії.

У судовому засіданні суд здійснив заміну відповідача по справі, а саме: Державну податкову службу в АР Крим на Головне управління Міндоходів в АР Крим за клопотанням представника Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Представник Головного управління Міндоходів в АР Крим підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 квітня 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення дизельного палива від ТОВ «Сінергія-А», який на думку заявника є обов'язковим під час перевезення палива.

У судовому засіданні 29 серпня 2013 року суд здійснив заміну ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС на правонаступника - ДПІ у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання 07 листопада 2013 року представник ДПІ у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в АР Крим не зьявився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучена Довідка секретаря судового засідання від 31 жовтня 2013 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в АР Крим про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини у статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ДПС в АР Крим ставиться питання про те, що рішення, що було прийнято відповідачем за результатами розгляду скарги позивача, не є актом індивідуальної дії, оскільки не породжує для позивача жодних правових наслідків. Також відповідач вказує на те, що у судовому рішенні не зазначені підстави, за якими суд першої інстанції скасував вказане спірне рішення.

Судова колегія не може погодитися з такими доводами відповідача з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення від 01.02.2013 року № 259/10/102-14 «Про результати розгляду первинної скарги» прийнято ДПС в АР Крим за результатами розгляду первинної скарги директора ТОВ «Нафта-Крим» від 03.12.12 року на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 23.11.2012 року № 0001021502, яке також є предметом оскарження по даній справі.

Рішенням від 01.02.2012 року № 259/10/102-14 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 23.11.2012 року № 0001021502 було скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 2957,00 грн. та збільшено суму зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 23.11.2012 року № 0001021502 на суму 7082,00 грн.

Таким чином, доводи ДПС в АР Крим про те, що рішення від 01.02.2013 року № 259/10/102-14 не породжує для позивача жодних правових наслідків - є помилковими та спростовуються самим спірним рішенням.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

При таких обставинах справи суд першої інстанції правильно розглянув позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 01.02.2013 року № 259/10/102-14 «Про результати розгляду первинної скарги»,прийняте ДПС в АР Крим за результатами розгляду первинної скарги директора ТОВ «Нафта-Крим» від 03.12.12 року на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 23.11.2012 року № 0001021502, за наслідками прийняття якого для позивача настали негативні правові наслідки у вигляді збільшення суми зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року, визначену у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 23.11.2012 року № 0001021502, на суму 7082,00 грн.

Що стосується підстав, за якими суд першої інстанції скасував рішення ДПС в АР Крим, то ці підстави безпосередньо пов'язані із сутністю спірних правовідносин у справі, а саме: правомірності висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року за фінансово-господарськими операціями із ТОВ «Сінергія-А» з придбання дизельного палива за договором № 2011/11 від 20.05.2011 року.

Такі висновки податкових органів ґрунтуються виключно на ненаданні товарно-транспортних документів на перевезення дизельного палива від ТОВ «Сінергія-А» та недекларування ТОВ «Сінергія-А» за червень 2011 року податкових зобов'язань по взаємовідносинам із ТОВ «Нафта-Крим».

Але товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує право платника податку на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Таким документом в силу вимог Податкового кодексу України є виключно податкова накладна.

Товарно-транспортні накладні та подорожні листи це документи, які підтверджують транспортування товару підприємством, що здійснює доставку товару. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363 товарно-транспортна накладна є документом на перевезення вантажів, призначена для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи та оформлюється вантажовідправником та відноситься до первинної транспортної документації.

Відповідно до ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року N 2344-III зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія, як документ супроводжуючий вантаж.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно умов Договору поставки товарів № 2011/11 від 20.05.2011 року, що укладений між ТОВ «Сінергія-А» (Постачальник) та ТОВ «Нафта-Крим» (Покупець), передбачено можливість поставки нафтопродуктів як транспортом Постачальника так і транспортом Покупця.

У судовому засіданні представник позивача вказав на те, що доставку дизельного палива забезпечило ТОВ «Сінергія-А», а прийом дизельного палива здійснено на підставі накладних.

У підтвердження факту використання дизельного палива у власній господарській діяльності позивачем надано суду Договір купівлі-продажу № 2 від 05.01.2011 року із ТОВ Агрофірма «Сади України», видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності, товарно-транспортні накладні, акт звірки взаємних розрахунків.

Операції з отримання дизельного палива та подальшого його продажу знайшли своє відображення за даними бухгалтерського обліку, про що свідчать картки рахунків № 361, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 281, 311, 631, які містять в матеріалах справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено як реальне отримання позивачем дизельного палива так і використання його у власній господарській діяльності позивача.

Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача та відомості бухгалтерського обліку суду не надано.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, зі змісту вказаних положень Податкового кодексу України випливає, що понесені платником податку витрати по сплаті ПДВ у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Усі господарські операції, що були проведені позивачем, спричинили реальні зміни його майнового стану.

Що стосується питання недекларування ТОВ «Сінергія-А» за червень 2011 року податкових зобов'язань по взаємовідносинам із ТОВ «Нафта-Крим», то судова колегія зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів, оскільки податкова відповідальність має індивідуальний характер.

При таких обставинах справи спірні рішення та податкове повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової служби в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.13 по справі № 801/1527/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська