Ухвала

від 04.11.2013 по справі 2а-8894/12/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8894/12/0170/24

04.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши матеріали справи №2а-8894/12/0170/24 за апеляційною скаргою Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 11.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" (Полтавська, 5-б, м.Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Курортна, 57, м.Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.13р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000441502/0 від 30.03.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" (м. Саки, вул. Полтавська 5-Б, код ЄДРПОУ 33187955) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" (далі - позивач, ТОВ "Укрморекосервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000441502/0 від 30.03.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрморекосервіс» зареєстроване у якості юридичної особи 19.10.2004 р. виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №623260 (а.с.25).

Посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №388/15-02/33187955 від 18.03.2010р.(а.с.27-28) (далі - акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про наступні порушення позивачем: пп. 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами) та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення № 00004411502/0 від 30.03.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 226 грн., із них 209 грн. - основний платіж та 17 грн. штрафні санкції (а.с.29).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Законом, у період який перевірявся, який визначав платника податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168).

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яке визначалась сумою, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом (п.п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону №168).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізнялась більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складалась із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону №168 визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначались для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалася дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону №168).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування (п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону №168).

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону №168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводив документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган мав право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган був зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляв невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначав сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважалось, що платник податку добровільно відмовлявся від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховував її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначались сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не мав права на отримання бюджетного відшкодування, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначались підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (п.п 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

З описової частини акту перевірки вбачається, що висновки акту перевірки №240/1502/33187995 від 18.02.2010 р. ґрунтуються на результатах перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 р., які оформлені актом перевірки №43/1502/33187955 від 15.01.2010 р. та винесеного на підставі вказаного акту податкового повідомлення - рішення № 0000261502/0 від 26.02.2010 р. (а.с.130-131, 132)

Але, як вбачається з копії ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012р. по справі №2-а-3950/10/10/0170 (а.с.214-219), якою встановлено, що висновки акту перевірки №43/1502/33187955 від 15.01.2010 р. ґрунтуються на результатах перевірки декларації з ПДВ за вересень 2008 року та грудень 2008 року, які оформлені актом перевірки №1889/23-01/33187955 від 15.12.2008р. та винесених на підставі вказаного акту податкових повідомлень - рішень від 16.12.2008 р. № 0000912301/0 та № 0000922301/0.

Колегія суддів враховує, що відповідачем в акті перевірки від 18.03.2010 р. не вказано взагалі відомості про причини зменшення від'ємного значення та нарахування ПДВ окрім посилання на попередній акт від 18.02.2010 р., який в свою чергу містить посилання на акт від 15.01.2010 р., та який, згідно ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10. 2012 р. містить посилання на попередній акт від 15.12.2008 р.

Встановлено, що постановою від 21.11.2012 р. по справі №2а-2712/12/0170/21 визнано противоправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 16.12.2008р. №00009122301/0 та №0000922301/0. Постанова залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 р. по справі 2а-2712/12/0170/21 (а.с.203-206).

Згідно з Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013р. по справі 2а-2712/12/0170/21 висновки податкового органу про порушення платником податків вимог діючого законодавства не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2008 №0000912301/0 та № 0000922301/0.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи №2а-5775/09/6/0170 зокрема встановлено, що з матеріалів справи та висновку експерта №139/09 від 25.01.2010р. (а.с.36-40) вбачалось, що позивачем бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, заявлене у вересні 2008р., яке виникло в період з 01.06.2005 р. по 31.08.2006 р., завищено на суму 482678 грн., але підприємство надалі мало право відображати дану суму у зменшення податкових зобов'язань по ПДВ наступних податкових періодів.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час складання податкової звітності з ПДВ за січень 2010р. позивач формував податковий кредит за рахунок залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, а саме за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагентам у період з 01.06.2005 р. по 31.08.2006р.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів зворотного.

Сумуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суми податкового кредиту, відображені у податкової звітності з ПДВ за січень 2010р., сформовані позивачем з дотриманням зазначених вище положень Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час подання перевірок, в наслідок чого висновки про збільшення сум ПДВ за відповідні періоди часу зроблені при неповному вивчені дійсних обставин справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000441502/0 від 30.03.2010р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.13р. по справі №2а-8894/12/0170/24 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко