Ухвала

від 11.11.2013 по справі 2а-13717/12/0170/10

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13717/12/0170/10

11.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" - Панасюк Олег Олександрович, довіреність № 01-02.14/308 від 09.01.13

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Володькін Сергій Анатолійович, довіреність №7791/10 від 26.07.13

розглянувши матеріали справи №2а-13717/12/0170/10 за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 17.09.13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона, м. Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим,96012)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Північна 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13р. задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20 листопада 2012 року №0000934010, прийняте стосовно Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан», яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 83221 (вісімдесят три тисячі двісті двадцять одна) гривня 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) гривень 21 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан», судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 8475 (вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять ) гривень 50 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2013р. клопотання Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про заміну відповідача по справі задоволено, замінено відповідача у справі №2а-13717/12/0170/10 Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію в АР Крим ДПС на його правонаступника - Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Приватне акціонерне товариство «Кримський Титан» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2012 року №0000934010, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 65143,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 18078,00 гривень.

Приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» є юридичною особою, зареєстрованою 31.08.2004 року Виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЕ № 565757 (т.1, а.с.11). Позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість з 04.05.2011 року згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100335329 (т.1 а.с. 12).

У період з 22.10.2012 року по 26.10.2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» по взаємовідносинам з ТОВ «Буд-Нова» (код за ЄДРПОУ 34053165) за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатам перевірки складено Акт № 85/40-10/32785994 від 01.11.2012 року (т.1 а.с. 14-41) (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 81264,00 гривень, завищення бюджетне відшкодування з податку на додану вартість всього в сумі 81264,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки відповілдачем винесене податкове повідомлення-рішення від 20.11.2012 року №00009344010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 65143,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 18078,00 гривень (т.1, а.с.13).

В акті перевірки відповідач вказує на не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом, з посиланням на акт Криворізької південної МДПІ від 22.05.2012 року № 226/224/34053165 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Буд-Нова» з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року».

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення: п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями ) завищено від'ємне значення з податку на додану вартість всього в сумі 81264,00 гривень, завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість всього в сумі 81264,00 грн..

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між ТОВ «Буд-Нова» (Постачальник) та Філією «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський Титан» (Покупець) укладений договір №587/В від 20.10.2008 року (т.2, а.с.210). 30.12.2008 року підписано додаткову угоду №1 до договору № 587/В від 20.10.2008 року, якою змінено найменування покупця в преамбулі договору на ЗАТ «Кримський Титан», від імені якого виступає Філія «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський Титан» (т.2, а.с. 216), також 23.05.2011 року підписано додаткову угоду № 2 до договору №587/В від 20.10.2008 р., згідно з яким змінено найменування покупця в преамбулі договору на ПАТ «Кримський Титан», від імені якого виступає Філія «Вільногірський ГМК» ПАТ «Кримський Титан» (т.2, а.с. 238).

На підтвердження придбання ПАТ "Кримський титан" у ТОВ "Буд-Нова" товарно-матеріальних цінностей (запасні частини до екскаваторів) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року на загальну суму 553063,68 гривень, у тому числі ПДВ 92177,28 гривень позивачем надані наступні податкові накладні: №15 від 28.05.2010 року на суму 24495,60 грн., у тому числі ПДВ 4082,60 грн.; №26 від 04.08.2010 року на суму 55720,80 грн, у тому числі ПДВ 9286,80 грн.; № 38 від 20.10.2010 року на суму 47380,80 грн., у тому числі ПДВ 7896,80 грн.; № 44 від 27.12.2010 року на суму 13248,00 грн., у тому числі ПДВ 2208,00 грн.; № 45 від 27.12.2010 року на суму 9600,00 грн., у тому числі ПДВ 1600,00 грн.; № 3 від 19.01.2011 року на суму 27062,40 грн., у тому числі ПДВ 4510,40 грн.; № 5 від 24.02.2011 року на суму 44210,40 грн., у тому числі ПДВ 7368,40 грн.; № 7 від 29.03.2011 року на суму 45192,00 грн., у тому числі ПДВ 7532,00 грн.; № 12 від 21.04.2011 року на суму 47664,00 грн., у тому числі ПДВ 7944,00 грн.; № 13 від 22.04.2011 року на суму 23352,00 грн., у тому числі ПДВ 3892,00 грн.; № 19 від 30.05.2011 року на суму 60345,60 грн., у тому числі ПДВ 10057,60 грн.; № 24 від 23.09.2011 року на суму 23832,00 грн., у тому числі ПДВ 3972,00 грн.; № 31 від 25.11.2011 року на суму 38000,04 грн., у тому числі ПДВ 6333,34 грн.; № 32 від 29.11.2011 року на суму 27480,00 грн., у тому числі ПДВ 4580,00 грн.; № 34 від 22.12.2011 року на суму 38000,04 грн., у тому числі ПДВ 6333,34 грн.; № 35 від 21.12.2011 року на суму 27480,00 грн., у тому числі ПДВ 4580,00 грн..

Відповідно до договору №587/В від 20.10.2008 року транспортування запчастин придбаних у ТОВ "Буд-Нова" здійснювалася ПАТ "Кримський Титан" власним транспортом, що підтверджується відповідними подорожніми листами і посвідченням про відрядження.

Придбані товари у повному обсязі в сумі 553063,62 грн., у тому числі ПДВ 92177,28 грн. оплачені ПАТ "Кримський Титан" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "Буд-Нова", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень з відміткою банку.

На підтвердження використання ПАТ "Кримський Титан" придбаних від ТОВ "Буд-Нова" товарів у своїй господарської діяльності, позивачем також надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності: акт №002028 від 13.07.2010 року; акт№002445 від 09.08.2010 року; акт №002515 від 11.08.2010 року; акт №002663 від 20.08.2010 року; акт №002664 від 22.08.2010 року; акт №002712 від 22.08.2010 року; акт №004261 від 29.11.2010 року; акт № 004551 від 13.12.2010 року; акт №004708 від 23.12.2010 року; акт № 004917 від 30.12.2010 року; акт №000020 від 19.01.2011 року; акт №000143 від 26.01.2011 року; акт №000743 від 02.03.2011 року; акт №000820 від 17.03.2011 року; акт№001037 від 29.03.2011 року; акт №001106 від 31.03.2011 року; акт №001222 від 04.04.2011 року; акт №001337 від 29.04.2011 року; акт №001761 від 16.05.2011 року; акт №001782 від 17.05.2011 року; акт №002074 від 31.05.2011 року; акт №002302 від 17.06.2011 року; акт №002337 від 20.06.2011 року; акт №002412 від 22.06.2011 року; акт №002902 від 21.07.2011 року; акт №002991 від 22.07.2011 року; акт№003838 від 13.09.2011 року; акт №004112 від 28.09.2011 року; акт №005204 від 30.11.2011 року; акт №005431 від 08.12.2011 року; акт №005801 від 28.12.2011 року; акт №000097 від 05.01.2012 року; акт №000100 від 16.01.2012 року; акт №000191 від 23.01.2012 року; акт №000283 від 23.01.2012 року; акт №000431 від 26.01.2012 року; акт №000158 від 31.01.2012 року.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Щодо висновків відповідача, щодо завищення позивачем від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього в сумі 81264,00 гривень у зв'язку з відсутністю права на формування податкового кредиту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон №334).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону №334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон №168), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Позивачем при проведенні перевірки надана необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання ТОВ «Буд-Нова» товарів, використання цих товарів в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджено фактичне придбання та використання позивачем отриманих ТОВ «Буд-Нова», первинні документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено.

Також судова колегія приймає до уваги, що по справі проведено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу. Згідно з висновком № 26 від 17.07.2013 року судово-економічної експертизи від 17.07.2013 року, висновки акту перевірки № 85/40-10/32785994 від 02.11.2012 року, щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість всього в сумі 81264,00 гривень, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього в сумі 81264,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Кримський Титан» не підтверджено.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача.

Як встановлено, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13р. по праві №2а-13717/12/0170/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко