Постанова

від 17.10.2013 по справі 804/12698/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. Справа № 804/12698/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача Кузіна М.Б. Краснікова Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс - Днепрострой" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой» (далі - позивач, ТОВ «Донбасс - Днепрострой») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Західно - Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: форми «Р» №0000442250 від 17.09.2013 року за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 705000, 95 грн.; форми В4 №0000462250 від 17.09.2013 року,яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31222, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку з питань перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам ТОВ НУФ «Дітекон»,за результатами якої було складено Акт № 30-22/6-33019123 від 29.08.2013 р. «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Донбасс - Днепрострой», код за ЄДРПОУ 33019123, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ НУФ «Дітекон» (код за ЄДРПОУ 13464770) за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р.», та винесено Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області на підставі цього Акту податкових повідомлень-рішень:

- форми «Р» № 0000442250 від 17.09.2013 року, за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 705000 гривень 95 коп., в тому числі 470000,63 гривень - збільшення суми грошового зобов'язання, та 235000,32 гривень - за штрафними санкціями.

- форми В4 № 0000462250 від 17.09.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31222 гривні 00 коп.

Висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, підприємством ТОВ «Донбасс - Днепрострой» було занижено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ НУФ «Дітекон» в сумі 501 222,63 грн., в т.ч. періодах: лютий 2012 року - 383533,41 грн.; березень 2012 року - 117689,22 грн.

Позивач вважає, що висновки відповідача, зроблені у Акті перевірки є поверховими, суперечливими та спростовуються документами, що є у наявності. Крім того, висновки, зроблені у Акті перевірки порушують права позивача та зроблені податковим органом з явним перевищенням наданих йому прав.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення № 0000442250 від 17.09.2013 року та № 0000462250 від 17.09.2013 року Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області безпідставними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

В ході перевірки було встановлено, що на формування показників податкової звітності позивача з ПДВ за період, що перевірявся, вплинули господарські операції, проведені з контрагентом - постачальником товарів - ТОВ НУФ «Дітекон» (код за ЄДРПОУ 13464770).

Західно - Донбаською ОДПІ отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Акт від 15.10.2012 року №1140/224/13464770 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НУФ «Дітекон» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин за період січень - травень 2012 року» та Акт №805/224/23021453 від 20.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НУФ «Дітекон» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період січень, березень 2012 року».

Згідно наданих актів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ НУФ «Дітекон» із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ НУФ «Дітекон» - по ланцюгу постачання, а саме з ТОВ «Донбасс - Днепрострой».

Виходячи з наведеного, Західно - Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами, викладеними у позовній заяві не згодна, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідачем проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Донбасс - Днепрострой» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ НУФ «Дітекон» за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р.

За результатами проведення документальної виїзної перевірки позивача, відповідачем було складено з акт від 29.08.2013 року № 30-22/6-33019123 (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, підприємством ТОВ «Донбасс - Днепрострой» було занижено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ НУФ «Дітекон» в сумі 501 222,63 грн., в т.ч. періодах: лютий 2012 року - 383533,41 грн.; березень 2012 року - 117689,22 грн.

Висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Донбасс-Днепрострой» та ТОВ НУФ «Дітекон» здійснено, враховуючи висновки, викладені в Актах перевірки № 1140/224/13464770 від 15.10.2012р. та № 805/224/23021453 від 20.08.2012 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, по якому були досліджені взаємовідносини між ТОВ НУФ «Дітекон» з його контрагентом ПП «ОСОБА_1».

На підставі зазначених актів відповідач зробив висновок про існування порушень з боку ТОВ «Донбасс - Днепрострой» та, незважаючи на дані, отримані безпосередньо під час перевірки ТОВ «Донбасс - Днепрострой» в акті перевірки № 30-22/2-33019123 відповідач зазначив про не підтвердження реальності здійснення операцій з контрагентами, а саме - не встановлення факту постачання товарів по ланцюгу ТОВ НУФ «Дітекон» - ТОВ «Донбасс - Днепрострой».

Крім того, в Акті перевірки податковий орган зазначає про ненадання певних документів та даних. У п.2.5. Акту міститься інформація про розмір Статутного капіталу ТОВ «Донбасс -Днепрострой» та зазначається, що станом на момент перевірки даних щодо зменшення або збільшення статутного капіталу до перевірки не надано.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що до перевірки було надано всі необхідні статутні документи ТОВ «Донбасс - Днепрострой» в актуальній редакції із зазначенням складу та розміру статутного капіталу.

Також, у тексті п.2.9. розділу 2 Акту зазначено, що до перевірки не надано інформації щодо площі орендованого офісного приміщення, розташованого за адресою: м. Павлоград, вул. Ватоліної, 12, суми орендної плати та терміну оренди. При цьому, в тому ж пункті міститься посилання на договір оренди № 22/10-10А від 22.10.2010 року як на підставу для виникнення відносин з оренди офісних приміщень.

Однак, позивачем було зазначено, що вся інформація міститься у відповідних положеннях зазначеного договору та була доступна для перевірки.

В тексті розділу 3 Акту № 30-22/2-33019123 перелічені документи, надані під час перевірки взаємовідносин ТОВ «Донбасс - Днепрострой» та ТОВ НУФ «Дітекон», а саме:

- Договір поставки № 04/01-02Т від 04.01.2012р., податкові накладні, товарні накладні, платіжні доручення.

- Договір про надання послуг з перевезення вантажу № 03/01 ТУ, укладений між ТОВ «Донбасс-Днепрострой» (Замовник) та ТОВ «СТАЛЬ ІНВЕСТ ГРУПП» (Перевізник) та товарно-транспортні накладні щодо перевезення вантажів від ТОВ НУФ «Дітекон» (вантажовідправник) до виробничих майданчиків ТОВ «Донбасс-Днепрострой» (вантажоотримувач).

При обґрунтуванні своєї позиції щодо визнання таким, що не відбувся факту придбання товару ТОВ «Донбасс-Днепрострой» у ТОВ НУФ «Дітекон» відповідач спирається на відсутність однієї з низки товарно - транспортних накладних (товарно-транспортна накладна на транспортування ТМЦ, придбаних по видатковій накладній № 30.03.2013р.) та на недійсність решти первинних документів щодо правочинів із ТОВ НУФ «Дітекон». При цьому в тексті Акту є посилання на норми ст. 9 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік», яка містить детальне описання вимог до первинних документів: первинні документи зокрема, мають містити такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми):

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Товарно-транспортна накладна з огляду на її природу є первинним документом, що супроводжує вантаж, вона необхідна для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків для їх перевезення автомобільним транспортом. На підставі інформації, що міститься у товарно-транспортній накладній відбувається списання ТМЦ у вантажовідправника та оприбуткування відповідних ТМЦ у вантажоотримувача.

Товарна ж накладна є первинним документом, що повністю відповідає вимогам, переліченим у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» та таким, на підставі якого постачальник проводить списання вартості ТМЦ у бухгалтерському обліку, покупець проводить оприбуткування відповідних ТМЦ у власному бухгалтерському обліку.

Таким чином, маючи у наявності товарні накладні щодо всіх партій товару,придбаного у ТОВ НУФ «Дітекон» ТОВ «Донбасс-Днепрострой» мало всі підстави для оприбуткування ТМЦ придбаних за Договором постачання.

Суд вважає, що товар, який був придбаний у ТОВ НУФ «Дітекон», за своїм асортиментом цілком відповідає видам господарської діяльності ТОВ «Донбасс-Днепрострой» та був списаний на виробничі майданчики підприємства, що функціонували на той період часу відповідно до господарських договорів, укладених ТОВ «Донбасс-Днепрострой» із ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ТДВ «Шахта «Білозерська», ДП «Добропіллявугілля».

Під час перевірки підприємством були надані договори підряду між ТОВ «Донбасс-Днепрострой» та ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ТДВ «шахта «Білозерська», ДП «Добропіллявугілля» на виконання робіт із проведення капітальних гірничих виробок та акти списання придбаних матеріалів, запасних частин на ремонт та поточне обслуговування обладнання замовника відповідно до положень укладених договорів.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що обладнання для проведення капітальних гірничих виробок надається Замовником робіт - ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУПЛЛЯ», ТДВ «Шахта «Білозерська», ДП «Добропіллявугілля» тільки на час та з метою виконання робіт, зазначених у договорі, і відповідно не може обліковуватися на балансі Підрядника - ТОВ «Донбасс-Днепрострой».

Таким чином, списання придбаних товарів відбувалося через робочі дільниці підприємства відповідно до заявок керівників дільниць та засвідчувалось уповноваженими особами ТОВ «Донбасс-Днепрострой».

Твердження про ненадання під час перевірки реєстрів виданих та отриманих податкових накладних є безпідставними, оскільки під час перевірки відповідачу було надано доступ до зазначених реєстрів без жодних обмежень.

Суд звертає увагу, що всі операції з придбання товарів на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, та іншими документами, що свідчать про проведення розрахунків, які є достатньою підставою для відтворення господарських операцій з контрагентами в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що придбані товари підприємство використовувало для господарської діяльності придбання товарів здійснено з метою безпосереднього використання при наданні послуг, які відносяться до господарської діяльності позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, до ТОВ «Донбасс-Днепрострой» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Статтею 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У тексті Акту перевірки немає посилань на відсутність у ТОВ «Донбасс - Днепрострой» податкових накладних, що підтверджують факт отримання підприємством товарів та робіт від контрагентів, також немає зауважень до змісту та оформлення зазначених накладних.

Відповідно до п. 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- дата отримання платником податку товарів/послуг, підтвержденого податковою накладною.

ТОВ «Донбасс-Днепрострой» своєчасно отримувало від контрагентів податкові накладні на підтвердження факту надання ними товарів та робіт. Отримання податкових накладних від зазначених підприємств, засвідчує факт виникнення в ТОВ «Донбасс-Днепрострой» законного права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

ТОВ «Донбасс-Днепрострой» здійснило усі необхідні для одержання податкового кредиту дії, а саме: своєчасно подало відповідному податковому органу податкові декларацію.

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення Позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач, зробивши висновок у акті від 29.08.2013 р. про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили.

Таким чином, суд вважає, що висновки Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення.

В розглянутій справі суд не встановив ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой» до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: форми «Р» №0000442250 від 17.09.2013 року за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 705000, 95 грн.; форми В4 №0000462250 від 17.09.2013 року,яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31222, 00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой» судові витрати в розмірі 2294, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 22.10.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук