Ухвала

від 18.09.2014 по справі 804/12698/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року м. Київ К/800/36307/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року

у справі № 804/12698/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Днепрострой»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Днепрострой» звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: №0000442250 від 17 вересня 2013 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 705000,95 грн.; №0000462250 від 17 вересня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31222,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» за період з 1 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої 29 серпня 2013 року складено акт № 30-22/6-33019123.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ «Донбасс-Днепрострой» занижено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ НУФ «Дітекон» в сумі 501 222,63 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2012 року - 383533,41 грн.; березень 2012 року - 117689,22 грн.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» - по ланцюгу постачання.

На підставі акта перевірки 17 вересня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000442250, за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 705000 гривень 95 коп., в тому числі 470000,63 гривень - збільшення суми грошового зобов'язання, та 235000,32 гривень - за штрафними санкціями, форми В4 № 0000462250 від 17.09.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31222,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неможливості реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» підтверджується належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладено договори з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» про поставку товарів, та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест-групп» з надання послуг перевезення товару, що підтверджується наявністю у позивача усіх первинних документів, а таких як: видаткові накладні, акти, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому твердження відповідача про нікчемність цих правочинів є безпідставним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що спір по справі склався з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому при розгляді справи необхідно керуватись п. 198.1 ст. 198 ПК України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судами вірно зазначено, що податковий кредит має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції. Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до суду надано первинні документи.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на підставі акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 15.10.2012 р. № 1140/224/13464770 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НУФ «Дітекон» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин за період січень-травень 2012 р.» та акту № 805/224/23021453 від 20.08.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НУФ «Дітекон» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період січень, березень 2012 р.»

Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом ТОВ НУФ «Дітекон» не свідчить про невиконання укладених договорів, а вказані акти не дають підстав для жодних висновків щодо їх нікчемності.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли привести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 200 1 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є. Блажівська

Ю.І. Цвіркун