Постанова

від 12.11.2013 по справі 802/4133/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 листопада 2013 р. Справа № 802/4133/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Колос Мирослава Сергіївна

представника позивача: Тишківського С. Л.

представника відповідача: Терепи С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський край" із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 року № 0005062201, №0005072201 та №0005082201, видані на підставі акту планової виїзної перевірки №337/00-02/31189358 від 29.08.2013 року, протиправні, винесені з порушенням вимог чинного законодавства та такі, що підлягають скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо безтоварності операцій по придбанню ТМЦ, не відповідають дійсності.

На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство. Крім того, правочини, укладені із контрагентами, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення в підтвердження зайнятої правової позиції та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив суду, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський край" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 24.10.2000 року за номером запису про включення відомостей про юридичну особу ЄДР 1 174 120 0000 002221, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 31189358. (а.с. 15).

Працівниками Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Подільський край", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. та за її результатами складено акт перевірки від 29.08.2013 р. №337/22-02/31189358.

Проведеною перевіркою встановлено та зафіксовано в акті наступні порушення:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 369608 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 82940 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 48728 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 29698 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 42515 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 165727 грн.

- п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 148040 грн., у тому числі: за листопад 2011 року - 17539 грн., за грудень 2011 року - 13527 грн., за січень 2012 року - 4880 грн., за травень 2012 року - 6800 грн., за грудень 2012 року - 105 294 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2011 року в сумі 17539 грн.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що отримані позивачем кредитні кошти за договором кредиту, укладеному 06.05.2008 року № 22/1 8/08-КЛТ не були використані в господарській діяльності позивача.

Витрати операційної діяльності позивача понесені у зв'язку з придбанням TOB "Подільський край" товарів в TOB "Артпласт Трейд" та TOB "Украгроінвест Холдинг" не прийняті Вінницькою ОДПІ у зв'язку із чим відбулося зняття задекларованих сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами. Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкового інспектора слугувала інформація, що товарно-транспортні накладні оформлені із порушенням норм Наказу міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363.

На підставі акту перевірки ТОВ "Подільський край" Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.09.2013 року № 0005062201, №0005072201 та №0005082201.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Судом встановлено, що ВФ ПАТ "Кредитпромбанк" (код ЄДРПОУ 24898477) відповідно до кредитного договору від 06.05.2008 року №22/18/08-КЛТ та додаткових угод від 07.12.2011 року №8, №9 до договору кредиту надано ТОВ "Подільський край" кредит у сумі 3250000 грн. для оплати за товари, послуги, роботи, сировину, матеріали, обладнання та інші витрати пов'язані із поточною діяльністю. Відсотки за користування кредитними коштами складають 23% річних (31.08.2012 року відповідно до внесених змін до додаткових угод від 07.12.2011 року № 8, 9 до кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 28%).

При перевірці банківських виписок по рахунку 26000425 в ВФ ПАТ "Кредитпромбанк" за 07.12.2011 року Вінницькою ОДПІ встановлено, що отримані кредитні кошти спрямовувалися на повернення перерахованих коштів ТОВ "Вінницький крупозавод" (код ЄДРПОУ 30487011) по платіжному дорученню №17651 від 07.12.2011 року за виконання умов договору поставки від 07.12.2011 року.

Враховуючи викладене, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Подільський край" отримані кредитні кошти в сумі 3250000 грн. в день отримання перераховано на рахунок ТОВ "Вінницький крупозавод", а тому отримані кошти не використовувалися у господарській діяльності позивача.

Суд критично оцінює такі висновки відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальним критерієм господарської діяльності за вказаним нормативним її визначенням, є саме спрямованість діяльності підприємства на отримання доходу.

Дане нормативне визначення поняття "господарська діяльність" охоплює собою всю діяльність платника податків, а не окремо господарські операції підприємства.

Тому, використання кредитних коштів на розрахунки з контрагентами по господарських взаємовідносинах (в т.ч. і за недопоставлений товар) не може свідчити про відсутність зв'язку понесених витрат на сплату відсотків за кредитом з господарською діяльністю підприємства.

Визначальним критерієм в цьому питанні є саме предмет кредитного договору надання банком коштів підприємству на господарські цілі:

пункт 2.2 Кредитного договору № 22/18/08-КЛТ від 06.05.2008 року зі змінами, внесеними договорами від 28.05.2012 року, від 31.08.2012 року, від 03.10.2012 року,

пункт 1 Додаткової угоди № 6 від 08.12.2010 року, зі змінами внесеними Договором від 31.08.2012 року

пункт 1 Додаткової угоди № 7 від 09.12.2010 року, зі змінами внесеними Договором від 31.08.2012 року

пункт 1 Додаткової угоди № 8 від 07.12.201 1 року, зі змінами внесеними Договором від 31.08.2012 року.

пункт 1 Додаткової угоди № 9 від 07.12.2011 року.

пункт 1.5 Додаткового договору № 22/05/11-0 від 18.03.2011 року про надання овердрафту до Договору банківського рахунку №340/04-Н-04 від 06.01.2004 року.

пункт 1.5 Додаткового договору № 22/01/12-0 від 06.01.2012 року про надання овердрафту до Договору банківського рахунку,

пункт 1.5 Додаткового договору № 22/11/12-0 від 09.07.2012 року про надання овердрафту до Договору банківського рахунку.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України податковий орган не повноважний давати оцінку економічній доцільності використання позивачем отриманих за вищезазначеними договорами кредитних коштів.

Сам предмет кредитного договору свідчить про використання отриманих позивачем коштів в господарській діяльності.

Жодних фактів нецільового використання позивачем отриманих кредитних коштів зі сторони відповідача не встановлено.

Окремо слід зазначити, що п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст.138 ПК України відносить до "інших витрат" - витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками, і не пов'язує "інші витрати" із господарською діяльністю платника податків в якості необхідного критерію (нормативної ознаки) цих витрат.

В зв'язку з чим посилання Вінницької ОДПІ на порушення зі сторони позивача положень пп. 138.10.5 п.138.10 ст. 138 та п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України є необґрунтованими.

Щодо неприйняття Вінницькою ОДПІ в якості витрат операційної діяльності позивача понесених в зв'язку з придбанням TOB "Подільський край" товарів в TOB "Артпласт Трейд" та TOB "Украгроінвест Холдинг" суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджених податковими накладними.

Згідно п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Документами, зазначеними у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, є: податкові декларації (розрахунки), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби .

Судом встановлено, що в період, який перевірявся ТОВ "Подільський край" укладено наступні догорови:

- з ТОВ "Артпласт Трейд" (Виконавець) договір поставки №АТ - 21-11 від 22.03.2011 року (а.с. 118-121).

Згідно умов зазначеного договору, Виконавець бере на себе зобов'язання поставити Замовнику, а Замовник бере на себе зобов'язання своєчасно оплатити та прийняти пакувальний матеріал (плівку, готові пакети) на умовах даного договору.

На виконання умов договору ТОВ "Подільський край" придбало у контрагента товари згідно видаткових накладних: № АТ-01631 від 13.10.2011 року на суму 36025. 26 грн. з ПДВ; № АТ-01681 від 21.10.2011 року на суму 69209, 90 грн. з ПДВ, АТ-02198 від 27.12.2011 року на суму 81159, 54 грн. з ПДВ та № АТ-00085 від 16.01.2012 року на суму 29282, 70 грн. з ПДВ (а.с. 122-125).

- з ТОВ "Украгроінвест Холдинг" (Продавець) договір купівлі - продажу №24/12-1 від 24.12.2012 року (а.с. 137).

Згідно умов якого Продавець передає, а Покупець приймає та оплачує товар (пшеницю). Загальна вартість договору становить 630000 грн. з ПДВ у кількості 300 тон. Умови поставки товару - самовивоз за рахунок Покупця.

На виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи та досліджено судом видаткові накладні: №24/12 від 24.12.2012 року, №25/12 від 25.12.2012 року, № 26/12 від 26.12.2012 року, №27/12 від 27.12.2012 року, №28/12 від 28.12.2012 року (а.с.138142).

Окремо судом в ході судового розгляду досліджувалися податкові накладні (а.с.126-129, 143-147), які відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

В підтвердження здійснення перевезень товару підприємством надано суду товарно-транспортні накладні (а.с. 130-135,148-173). Твердження податкового органу, що вказані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відсутність документів або неналежне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Отже, наявність у документообігу позивача товаро - транспортних накладних у яких відсутні номера та дані щодо ідентифікуючої інформації про перевізника, замовника та вантажовідправника, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару та реальності вчинення господарської операції.

Твердження Вінницької ОДПІ про безтоварність операції ґрунтуються також на відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

З приводу даного питання представник позивача в ході судового розгляду справи зазначив, що твердження податкового органу не базуються на нормах законодавства, оскільки, з огляду на відсутність законодавчого обмеження, щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці лише укладенням трудових договорів, а не цивільно-правових угод.

Відповідачем не зазначено наявність чи відсутність яких саме основних фондів і виробничих активів контрагентів позивача, могли впливати, та яким чином, на дійсність вказаних договорів придбання та можливість їх виконання.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

При цьому, суд звертає увагу, що констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Щодо іншої частини податкового кредиту задекларованого позивачем по взаємовідносинах з придбання ТМЦ в ФОП ОСОБА_3, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на підставі договору №1704/12к від 17.04.2012 року Продавець - ФОП ОСОБА_3 продав, а Покупець - ТОВ "Подільський край" придбав товар (автомат упаковочний ТФК ПАК - 3).

Товар поставлено на підставі видаткової накладної №1 від 17.04.2012 року, постачальником на підтвердження права позивача на податковий кредит видано податкову накладну №1 від 17.04.2012 року на суму 40800 грн., в т.ч. 6800 грн. ПДВ.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт поставки позивачу товарів та реальність здійснення операцій, є договір, податкові накладні, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що ТОВ "Артпласт Трейд" має стан "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність за юридичною адресою, суд зазначає наступне.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявна у матеріалах справи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 04.11.2013р. відносно ТОВ "Артпласт Трейд" містить запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, а запис про відсутність за юридичною адресою внесено лише 21.11.2012 року, тобто станом на момент укладення договору поставки, на момент здійснення господарських операцій з позивачем (жовтень 2011 року - січень 2012 року) такий запис був відсутній.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з контрагентами відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг та поставки товарів позивачеві зі сторони його контрагентів документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг та поставки товарів не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті на його основі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 10.09.2013 року № 0005062201, №0005072201 та №0005082201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 294,00 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із розрахункових рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович