Ухвала

від 17.12.2013 по справі 802/4133/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4133/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

позивач : Тишківський Сергій Леонідович

відповідач (апелянт) : Терепа Сергій Вікторович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток 441275,00 грн., податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість на суму 185050,00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський край" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Подільський край", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. та за її результатами складено акт перевірки від 29.08.2013 р. №337/22-02/31189358.

Проведеною перевіркою встановлено та зафіксовано в акті наступні порушення:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 369608 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 82940 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 48728 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 29698 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 42515 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 165727 грн.

- п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 148040 грн., у тому числі: за листопад 2011 року - 17539 грн., за грудень 2011 року - 13527 грн., за січень 2012 року - 4880 грн., за травень 2012 року - 6800 грн., за грудень 2012 року - 105 294 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2011 року в сумі 17539 грн.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що отримані позивачем кредитні кошти за договором кредиту, укладеному 06.05.2008 року № 22/1 8/08-КЛТ не були використані в господарській діяльності позивача.

Витрати операційної діяльності позивача понесені у зв'язку з придбанням TOB "Подільський край" товарів в TOB "Артпласт Трейд" та TOB "Украгроінвест Холдинг" не прийняті Вінницькою ОДПІ у зв'язку із чим відбулося зняття задекларованих сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами. Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкового інспектора слугувала інформація, що товарно-транспортні накладні оформлені із порушенням норм Наказу міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363.

На підставі акту перевірки ТОВ "Подільський край" Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.09.2013 року № 0005062201, №0005072201 та №0005082201.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з іншими контрагентами підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені Податковим кодексом України. Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване. Первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що ВФ ПАТ "Кредитпромбанк" (код ЄДРПОУ 24898477) відповідно до кредитного договору від 06.05.2008 року №22/18/08-КЛТ та додаткових угод від 07.12.2011 року №8, №9 до договору кредиту надано ТОВ "Подільський край" кредит у сумі 3250000 грн. для оплати за товари, послуги, роботи, сировину, матеріали, обладнання та інші витрати пов'язані із поточною діяльністю. Відсотки за користування кредитними коштами складають 23% річних (31.08.2012 року відповідно до внесених змін до додаткових угод від 07.12.2011 року № 8, 9 до кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 28%).

При перевірці банківських виписок по рахунку 26000425 в ВФ ПАТ "Кредитпромбанк" за 07.12.2011 року Вінницькою ОДПІ встановлено, що отримані кредитні кошти спрямовувалися на повернення перерахованих коштів ТОВ "Вінницький крупозавод" (код ЄДРПОУ 30487011) по платіжному дорученню №17651 від 07.12.2011 року за виконання умов договору поставки від 07.12.2011 року.

Податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Подільський край" отримані кредитні кошти в сумі 3250000 грн. в день отримання перераховано на рахунок ТОВ "Вінницький крупозавод", а тому отримані кошти не використовувалися у господарській діяльності позивача.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальним критерієм господарської діяльності за вказаним нормативним її визначенням, є саме спрямованість діяльності підприємства на отримання доходу. Дане нормативне визначення поняття "господарська діяльність" охоплює собою всю діяльність платника податків, а не окремо господарські операції підприємства. Тому, використання кредитних коштів на розрахунки з контрагентами по господарських взаємовідносинах (в т.ч. і за недопоставлений товар) не може свідчити про відсутність зв'язку понесених витрат на сплату відсотків за кредитом з господарською діяльністю підприємства. Визначальним критерієм в цьому питанні є саме предмет кредитного договору надання банком коштів підприємству на господарські цілі, що підтверджується кредитними договорами та додатками до них.

Сам предмет кредитного договору свідчить про використання отриманих позивачем коштів в господарській діяльності. Жодних фактів нецільового використання позивачем отриманих кредитних коштів зі сторони відповідача не встановлено.

Підпункт 138.10.5 п. 138.10 ст.138 ПК України відносить до "інших витрат" - витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками, і не пов'язує "інші витрати" із господарською діяльністю платника податків в якості необхідного критерію (нормативної ознаки) цих витрат.

Щодо неприйняття Вінницькою ОДПІ в якості витрат операційної діяльності позивача понесених в зв'язку з придбанням TOB "Подільський край" товарів в TOB "Артпласт Трейд" та TOB "Украгроінвест Холдинг" суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджених податковими накладними.

В період, який перевірявся ТОВ "Подільський край" укладено наступні догорови:

- з ТОВ "Артпласт Трейд" (Виконавець) договір поставки №АТ - 21-11 від 22.03.2011 року (а.с. 118-121).

Згідно умов зазначеного договору, Виконавець бере на себе зобов'язання поставити Замовнику, а Замовник бере на себе зобов'язання своєчасно оплатити та прийняти пакувальний матеріал (плівку, готові пакети) на умовах даного договору.

На виконання умов договору ТОВ "Подільський край" придбало у контрагента товари згідно видаткових накладних: № АТ-01631 від 13.10.2011 року на суму 36025. 26 грн. з ПДВ; № АТ-01681 від 21.10.2011 року на суму 69209, 90 грн. з ПДВ, АТ-02198 від 27.12.2011 року на суму 81159, 54 грн. з ПДВ та № АТ-00085 від 16.01.2012 року на суму 29282, 70 грн. з ПДВ.

- з ТОВ "Украгроінвест Холдинг" (Продавець) договір купівлі - продажу №24/12-1 від 24.12.2012 року.

Згідно умов якого Продавець передає, а Покупець приймає та оплачує товар (пшеницю). Загальна вартість договору становить 630000 грн. з ПДВ у кількості 300 тон. Умови поставки товару - самовивоз за рахунок Покупця.

На виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи та досліджено судом видаткові накладні: №24/12 від 24.12.2012 року, №25/12 від 25.12.2012 року, № 26/12 від 26.12.2012 року, №27/12 від 27.12.2012 року, №28/12 від 28.12.2012 року.

Досліджено також і податкові накладні, які відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

В підтвердження здійснення перевезень товару підприємством надано суду товарно-транспортні накладні. Твердження податкового органу, що вказані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Твердження Вінницької ОДПІ про безтоварність операції ґрунтуються також на відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відсутні приписи які б вимагали від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів, як і те що відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по виконаю робіт вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагентів позивача. Тобто з вищевикладеного вбачається, що відповідачем не доведено недостатність працівників контрагента та відсутність інших умов для здійснення господарських операцій з позивачем.

Контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій мали статус юридичних осіб та були платниками податку, що не заперечується відповідачем. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів підприємства були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Щодо іншої частини податкового кредиту задекларованого позивачем по взаємовідносинах з придбання ТМЦ в ФОП ОСОБА_4, суд зазначає таке.

На підставі договору №1704/12к від 17.04.2012 року Продавець - ФОП ОСОБА_4 продав, а Покупець - ТОВ "Подільський край" придбав товар (автомат упаковочний ТФК ПАК - 3). Товар поставлено на підставі видаткової накладної №1 від 17.04.2012 року, постачальником на підтвердження права позивача на податковий кредит видано податкову накладну №1 від 17.04.2012 року на суму 40800 грн., в т.ч. 6800 грн. ПДВ.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт поставки позивачу товарів та реальність здійснення операцій, є договір, податкові накладні, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв"язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Мельник-Томенко Ж. М.