Постанова

від 18.11.2013 по справі 927/1159/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 927/1159/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Йовенко С.М. - представник, дов. б/н від 04.09.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Северукрагро"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2013

у справі № 927/1159/13 (суддя Фетисова І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарготранс-інвест"

до Приватного підприємства "Северукрагро"

про стягнення 159 528,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2013 у справі № 927/1159/13 припинено провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 2 923,68 грн. та 5% річних в сумі 1 044,17 грн. на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із відмовою позивача; позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 155 560,27 грн. боргу, 3 190,56 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені та 5% річних, оскільки це не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України; розгляд справи проведено з урахуванням поданої заяви; суд зауважує, що послуг надано на суму 102 430,27 грн. з ПДВ, відшкодування тарифу перевезення залізничним транспортом на суму 53 130,00 грн. з ПДВ й застосовані в актах ціни, відповідають як ціні вартості тарифу, так й ціні послуг за умовами додатку № 1 до договору; враховуючи те, що умовами договору чітко не визначено строк кінцевих розрахунків після підписання актів виконаних робіт та передбачена попередня оплата, суд вважає за необхідне прийняти до уваги та застосувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та ст. 903 ЦК України; обов'язок виконання оплати послуг у боржника виник 22.04.2013, після спливу 7 днів від дня пред'явлення претензії; відповідач належним чином не виконав зобов'язання по оплаті, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 155 560,27 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2013 у справі № 927/1159/13 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що в претензії позивача від 15.04.2013 є посилання на ст.ст. 5, 6 ГПК України, а не на ч. 2 ст. 530 ЦК України, тому, як вважає скаржник, позивачем не направлялась на адресу відповідача вимога у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України і строк виконання зобов'язання не настав.

На думку скаржника, судом не правильно зроблено висновок про настання строку виконання обов'язку щодо сплати за договором експедирування, внаслідок чого неправильно застосована норма матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на судову практику, зокрема на те, що згідно з постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2005 у справі № 16/517, статтею 530 ЦК України не визначено яку саме форму повинна мати вимога про виконання зобов'язання, тому боржник може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо; отже, претензія, в розумінні ст. 530 ЦК України, є вимогою позивача про виконання відповідачем свого зобов'язання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву про стягнення з відповідача 155 560,27 грн. заборгованості, 2 923,68 грн. пені, 1 044,17 грн. 5% річних, судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем 24.09.2013 подано заяву про часткову відмову від позовних вимог, в частині стягнення пені в сумі 2 923,68 грн. та 5% річних в сумі 1 044,17 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1102/13УКТ транспортного експедирування, відповідно до п. 1 якого, за цим договором позивач, за договором експедитор, зобов'язується за плату та за рахунок відповідача, за договором клієнта, організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV (далі - Закон № 1955), встановлено, що експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У п. 2 договору № 1102/13УКТ сторони погодили свої права та обов'язки за цим договором.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.5 п. 3 договору № 1102/13УКТ за надання послуг позивач виставляє відповідачу рахунок по погоджених ставках; оплата проводиться відповідачем шляхом 90% передплати договірної ціни згідно із виставленим позивачем рахунком протягом 3-х банківських днів, починаючи з дня виставлення позивачем рахунку; по закінченню виконання робіт/надання послуг з відправлення заявленого вантажу, здійснюється звірка виконаних сторонами обов'язків, після чого позивач надсилає відповідачу акт звірки взаєморозрахунків, який є актом виконаних робіт; відповідно до цього акту здійснюються кінцеві взаєморозрахунки сторін.

Як вбачається із матеріалами справи, між позивачем та відповідачем також укладено додаток № 1 від 12.02.2013 до договору № 1102/13УКТ, відповідно до якого, сторони погодили станцію відправлення, станцію призначення, найменування вантажу, кількість вантажу, вартість послуг експедирування за 1 тонну - 111,53 грн., в т.ч. ПДВ 20%, вартість тарифу перевезення за 1 вагон - 3 542,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%; загальну вартість послуг - 111 530,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% та 53 130,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Факт надання позивачем послуг, прийняття їх відповідачем, та розмір відшкодування останнім вартості тарифу перевезення залізничним транспортом підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відбитком печаток, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.02.2013 за №№: 13 на суму 10 542,74 грн., 14 на суму 10 594,04 грн., 15 на суму 10 498,12 грн., 16 на суму 10 078,77 грн., 17 на суму 10 393,29 грн., 18 на суму 10 399,98 грн., 19 на суму 10 359,82 грн., 20 на суму 9 997,35 грн., 21 на суму 10 389,94 грн., 22 на суму 10 320,80 грн., 23 на суму 10 381,03 грн., 24 на суму 10 368,76 грн., 25 на суму 10 440,13 грн., 26 на суму 10 382,13 грн., 27 на суму 10 413,37 грн., всього на загальну суму 155 560,27 грн.

У претензії від 15.04.2013 за № 01-15/04-2013 позивач вказав відповідачу, що станом на 15.04.2013 відповідачем свої обов'язки щодо сплати вартості наданих послуг протягом періоду з 12.02.2013 до 22.02.2013 не виконано, та просив відповідача сплатити на користь позивача суму основного боргу в розмірі 155 560,27 грн., пеню в сумі 2 923,68 грн. та 5% річних в сумі 1 044,17 грн.

Зазначена претензія була надіслана позивачем відповідачу 15.04.2013, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 27).

Відповіді на претензію позивача № 01-15/04-2013 від 15.04.2013 та доказів відсутності заборгованості перед позивачем, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 3.2 п. 3 договору № 1102/13УКТ розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача по кожному додатку окремо.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони відступили від умов п.п. 3.1 п. 3 договору № 1102/13УКТ, оскільки позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиторські послуги згідно із договором та додатком № 1 до договору без одержання 90% передоплати.

Умовами договору № 1102/13УКТ, з додатком № 1, не погоджено строку оплати наданих послуг з транспортного експедирування.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, у претензії від 15.04.2013 № 01-15/04-2013 позивач просив відповідача сплатити 155 560,27 грн. заборгованості за надані послуги.

Вказана претензія була надіслана відповідачу 15.04.2013, отже, відповідно до ст. 530 ЦК України у відповідача настав обов'язок оплатити надані послуги до 23.04.2013.

Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 155 560,27 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства, підтверджена матеріалами справи, відповідачем належним чином не спростована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо прийняття заяви позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені та 5% річних.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Чинним законодавством не закріплено форму вимоги про виконання кредитором зобов'язання.

Згідно із ст. 6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії; підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією; у претензії, у тому числі зазначаються вимоги заявника.

У претензії від 15.04.2013 № 01-15/04-2013 відображена конкретна вимога до відповідача - сплатити 155 560,27 грн. основного боргу, пеню та річні.

Таким чином, у відповідача були відсутніми підстави вважати згадану претензію не вимогою про зобов'язання відповідача оплатити заборгованість за договором № 1102/13УКТ.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2013 у справі № 927/1159/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Северукрагро" без задоволення.

2. Справу № 927/1159/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха