Ухвала

від 07.11.2013 по справі 813/2241/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 876/9805/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» (далі - ТзОВ «Рубікон-Сервіс») звернулося до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002071552 від 27.09.2012 року, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14373 грн. (основний платіж - 9582 грн., штрафні санкції - 4791 грн.).

В позові зазначається, що Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі (далі - ДПІ) при проведенні камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року було порушено вимоги чинного законодавства і безпідставно прийнято повідомлення-рішення.

Оскільки рішенням ДПІ у Львівській області від 09.11.12 року № 24271/10/10-2005/1876 скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Пустомитівському районі від 27.09.12 року № 0002071552 в частині 2395,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість, а в іншій частині - залишено без змін, позивач подав заяву (а.с.26) про зміну предмета позову, відповідно до якої, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002401552 від 09.11.2013 року.

У поданому запереченні ДПІ просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, а перевірка проводилась виключно на підставі чинного законодавства. Крім того, відомості, що містяться в податкових накладних не дають можливості ідентифікувати їх як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26червня 2013 року позов задоволено повністю.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010року, про що 17.08.2012 року складено акт №437/150/33457538 (а.с.38-42).

На підставі складеного акту та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002401552 від 09.11.2012 року (а.с.16) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 11977,5 грн. (основний платіж - 9582 грн., штрафна санкція - 2395,5 грн.).

Згідно п.75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПКУ)камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться згідно п.76.1 ст.76 ПКУ посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно акту камеральної перевірки (а.с. 38-42) відповідач провів перевірку даних декларації позивача з податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року, з урахуванням акта про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс» ЄДРПОУ 35383180 (№1649/23-209/35383180 від 23.06.2011р.), зареєстрованого в ДПІ у Галицькому районі м. Львова та зробив висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавствана підставі акта про результати перевірки ПП «МКМ-Сервіс».

За приписом п. 75.1 ст. 75 ПКУ під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків, вивчення та оцінка укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладання таких угод не відображаються у податковій звітності, а отже, під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реальність або фіктивність укладених платником податків правочинів.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. А у разі якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Водночас, в матеріалах справи містяться видаткові накладні видані ПП «МКМ-Сервіс» № РН-11-0411 від 04.11.2010 року, № РН-12-0617 від 06.12.2010 року, № РН-12-0313 від 03.12.2010 року (а.с. 89,94,95), акт виконаних робіт № 35/0612 від 06.12.2010 року (а.с. 96), платіжні доручення про оплату придбаних товарів та виконаних робіт (а.с. 79-84) та податкові накладні видані ПП «МКМ-Сервіс» № 1104000011 від 04.11.2010 року, № 1206000017 від 06.12.2010 року, № 1203000012 від 03.12.2010 року, № 1206000016 від 06.12.2010 року (а.с. 90-91, 92-93, 97,98).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід ураховувати також те, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Апеляційний суд наголошує, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом інстанції не встановлено, наявностімети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі № 813/2241/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді В.Я.Качмар

О.І.Мікула