Ухвала

від 15.11.2013 по справі 369/7037/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7037/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/6015/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь Категорія 26 15.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивувала тим, що між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір від 27 грудня 2007 року, за яким позивач відкрив ОСОБА_2 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в загальному розмірі 17 904 573,00 гривень на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності, а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути позивачу кредит і сплатити проценти за його користування в порядку і на умовах, що передбачені кредитним договором.

27 грудня 2007 року з метою забезпечення своєчасного і належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений і зареєстрований іпотечний договір, за яким предметом іпотеки є вісім земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1.

Позивач надав ОСОБА_2 обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, разом з тим починаючи з 10 червня 2009 року позичальник повністю припинив виконання зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, а з 27 грудня 2012 щодо сплати заборгованості за основною сумою кредиту, у зв»язку з чим станом на 08 липня 2013 року утворилась заборгованість позичальника перед позивачем за кредитним договором складає 28 615 394,45 гривень.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на підставі іпотечного договору від 27 грудня 2007 року шляхом набуття нерухомого майна - предмету іпотеки у власність позивача за ціною у загальному розмірі 28 582 666,23 грн., визначеною на підставі висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 18.07.2013 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року вказаний позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на підставі іпотечного договору від 27 грудня 2007 року з метою погашення за рахунок нерухомого майна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 27 грудня 2007 року у загальному розмірі 28615394,45 грн. та визначено спосіб звернення стягнення на зазначене нерухоме майно відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач ПАТ "Кредитпромбанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, визначивши спосіб звернення стягнення на нерухоме майно шляхом визнання на нього права власності за позивачем.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, що спричинило виникнення значної заборгованості перед позивачем, вимоги позивача ПАТ "Кредитпромбанк» щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці підлягають до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання способу звернення стягнення на земельні ділянки шляхом набуття нерухомого майна у власність позивача, суд виходив з того, що визнання права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України "Про іпотеку" не передбачено та цим законом передбачений інший порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів згідна з такими висновками суду з таких підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір від 27 грудня 2007 року, за яким позивач відкрив ОСОБА_2 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в загальному розмірі 17 904 573,00 гривень на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності, а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути позивачу кредит і сплатити проценти за його користування в порядку і на умовах, що передбачені кредитним договором.

З 27.12.2007 процентна ставка по кредиту встановлена у розмірі 13,60 % річних; з 01.09.2008 процентна ставка по кредиту встановлена у розмірі 17 % річних.

Додатковою угодою № 2 від 01.12.2008 до кредитного договору (пункт 2) встановлені основні умови стосовно надання позивачем та повернення позичальником кредитних коштів за кредитним договором, зокрема: транш кредиту, який фактично наданий позичальнику складам 17 904 573,00 гривень; процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 17 % річних; позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит не пізніше 26.12.2012.

Позивач належним. чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши Позичальнику позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі - у розмірі 17 904 573,00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 28.12.2007, а також випискою щодо надання кредиту операцій та оборотів за позичковим рахунком.

Позивач надав ОСОБА_2 обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, разом з тим починаючи з 10 червня 2009 року позичальник повністю припинив виконання зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, а з 27 грудня 2012 щодо сплати заборгованості за основною сумою кредиту, у зв»язку з чим станом на 08 липня 2013 року утворилась заборгованість позичальника перед позивачем за кредитним договором складає 28 615 394,45 грн., де заборгованість за основною сумою кредиту становить 17 904 573,00 гривень; заборгованість за сумою нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 10 710 821,45 гривень.

27 грудня 2007 року з метою забезпечення своєчасного і належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений і зареєстрований іпотечний договір, за яким предметом іпотеки є вісім земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1: площею 0,2501 га, кадастровий номер 3222480601:10:121:0018; площею 0,75 га, кадастровий номер 3222480601:01:001:0010; площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222480601:10:121:0093; площею 0,2500га, кадастровий номер 3222480601:10:121:0088; площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222480601:10:121:0119; площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222480601:10:121:0054; площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222480601:10:121:0050, площею 0,5000 га, кадастровий номер 3222480601:01:001:0011.

Відповідно до висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 18.07.2013, проведених суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Агентство експертної оцінки» (ліцензія Державного комітету України із земельних ресурсів на проведення робіт із землеустрою, землеоцінюючих робіт Серія АД № 034269 від 12.07.2012), загальна вартість предмету іпотеки становить 28 582 666,23 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 33 даного Закону визначає що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У частині 3 ст. 33 Закону визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі). Договором іпотеки на іпотекодержателя покладається зобов'язання надіслати іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку". Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Частиною 2 ст. 35 Закону встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Тобто, у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону, якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Оскільки визнання права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України "Про іпотеку" не передбачено та цим Законом передбачений інший порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303 , 307 , 308 , 314 , 315 ЦПК України , колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді