Постанова

від 12.11.2013 по справі 21/107-10(47/263-08)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 21/107-10(47/263-08)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю прокурора - Маматова М.О., посвідчення № 019205

за участю представників :

позивача - Солдатенка А.М., за довіреністю № 01-62юр/7262 від 09.09.2013 р.,

Алісултанової І.Б., за довіреністю № 01-62юр/7752 від 26.09.2013 р.,

відповідача - Чухраєвої Н.С., довіреність від 11.11.2013 року,

першої третьої особи - Топоркова К.В., за довіреністю № 21-01/122 від 21.05.2013 р.,

другої третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вх. № 2942Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі № 21/107-10 (47/263-08)

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз", м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Державне підприємство "ТЕЦ-2 "Есхар", с.Есхар, Чугуївський р-н, Харківська обл.

2. Акціонерне товариство "Бізнес-сервіс", м. Харків

про стягнення 15 897 000,00 грн.,

за участю прокуратури Комінтернівського району м. Харкова

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі № 21/107-10 (47/263-08) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду , викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі 21/107-10 (47/263-08) скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що господарським судом невірно застосовані положення абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України. На його думку, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення абзацу другої частини першої зазначеної статті щодо зобов'язання сторін повернути отримане у разі недійсності правочину. Зазначає, що господарським судом неправомірно застосовані положення статті 388 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та не взято до уваги пункт 5 постанови Пленуму Вищого суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", щодо можливості звернення з вимогою про визнання наслідків недійсності правочину у вигляді самостійної вимоги, у зв'язку з чим, вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку стосовно способу захисту порушеного права позивача.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх. № 10677), які подані через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду, позивач вказує, що право вимоги отримане від АК «Харківобленерго» на 15 897 000,00 грн., (за договором, який в подальшому визнаний недійсним) передане відповідачем іншій юридичній особі і не може бути повернуто АК "Харківобленерго", тому, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати його вартість.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз", у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апелянта, вважає рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі №21/107-10(47/263-08) законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався.

В судове засідання 12 листопада 2013 року представник Акціонерного товариства "Бізнес-сервіс" не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка Акціонерного товариства "Бізнес-сервіс" не була визнана обов'язковою, а також те, що неявка представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та першої третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АК «Харківобленерго» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", в серпні 2008 року звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз" про стягнення 15 897 000,00 грн. вартості відступленого права вимоги за договором № 169 від 06.02.2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 вересня 2008 року у справі № 47/263-08 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Енергосоюз" на користь АК "Харківобленерго" вартість одержаного за правочином в сумі 15 897000,00 грн., держмито у сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. ( т.1, а.с.57-60).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2009 року рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2009 року залишено без змін ( т.2, а.с.15-17).

Постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2010 року по даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 року та рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2008 року скасовано. Справу передано на новий розгляд ( т. 2, а.с.45-48).

За результатами нового розгляду господарським судом Харківської області було прийняте оскаржуване рішення, яким у позові відмовлено.

Судова колегія вважає висновки господарського суду Харківської області, викладені в рішенні, правомірними.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням арбітражного суду Харківської області від 24.07.2001 року у справі №8164/3-17 за позовом АК "Харківобленерго" до ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про стягнення 17 356 000,00грн. затверджено мирову угоду від 26.07.2001р. (т. 2, а.с. 94-96).

Відповідно до умов даної угоди сторони підтвердили, що розрахункова заборгованість ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АК "Харківобленерго" визначена згідно розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затвердженого Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу ДП "ТЕЦ-2" «Есхар» склала суму 17 356 000,00грн., що підтверджено сторонами мирової угоди на дату її підписання, та підлягає реструктуризації з погашенням щомісячно в розмірі 300 000грн. до повного погашення в строк до 01.07.2006 року.

На виконання рішення арбітражного суду Харківської області від 24.07.2001 року у справі №8164/3-17 видано наказ на стягнення з ДП "ТЕЦ-2" «Есхар» на користь АК "Харківобленерго" 17 356 000,00грн. заборгованості, 1 700,00грн. держмита та 69,00 грн. судових витрат з розстрочкою виконання до 01.07.2006 року, рівномірними платежами щомісячно по 300 000,00 грн. (т.2, а.с. 97).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі №8164/3-17 було виправлено описки, допущені в судовому процесуальному документі від 24.07.2001 року у справі №8164/3-17: замість слова "Рішення" вказано "Ухвала"; слова "Іменем України" та "Арбітражний" виключено; замість слова "арбітражний" вказано "господарський"; в абзаці третьому мотивувальної частини зазначеного документа замість слова "рішення" вказано "ухвалу", в цьому ж абзаці слова "та видати наказ про стягнення суми заборгованості" виключено; доповнено резолютивну частину вказаного документа словами "Провадження у справі припинити."; виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду від 24.07.2002р. по справі №8164/3-17, в абзаці другому резолютивної частини зазначеної ухвали слова та цифри "суму 17 356 000,00 грн. боргу" виключено та визнано наказ господарського суду Харківської області по справі №8164/3-17, виданий 24.07.2002 року, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 17 356 000,00грн. боргу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 було скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2006 року зазначену постанову апеляційної інстанції скасовано. Отже, ухвала господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі №8164/3-17 є чинною.

ДП "ТЕЦ - 2" "Есхар" зверталось до господарського суду з заявою про визнання наказу господарського суду Харківської області від 24.07.2002 р. по справі № 8164/3-17 про стягнення заборгованості на користь АТ "Харківобленерго" таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що за період з 24.07.2001 р. по 06.02.2003 р. він частково погасив заборгованість у розмірі 1 459 000,00 грн., залишок боргу перед АК "Харківобленерго" складав 15 897 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2010 року визнано наказ господарського суду Харківської області від 24.07.2002 р. по справі № 8164/3-17 про стягнення заборгованості на користь АТ "Харківобленерго" в розмірі 17 357 769,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2010 року ухвалу господарського суду Харківської області від 28.09.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2011 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2010 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 28.09.2010 р. по справі № 8164/3-08 було скасовано, а справу 8164/3-08 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області .

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2011 року відмовлено у задоволенні заяви боржника ДП»ТЕЦ-2 «Есхар» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню; постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 березня 2011 року ухвалу господарського суду Харківської області від 25.02.2011 року залишено без змін; постановою Вищого господарського суду України від 02 червня 2011 року залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 березня 2011 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 25.02.2011 року(т. 3, а.с. 123-125).

Вказані факти встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 березня 2011 року у справі № 8164/3-17, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 червня 2011 року у вказаній справі (т. 3, а.с. 112-114,121-122), та не потребують доведенню знову.

Отже, сума боргу ДП»ТЕЦ-2 «Есхар» перед АК «Харківобленерго» склала 17 356 000,00 грн.

В період з 24.07.2001 року по 06.02.2003 року ДП «ТЕЦ-2 Есхар» частково погасив заборгованість перед АК «Харківобленерго» у розмірі 1 459 000,00 грн., а залишок боргу за мировою угодою склав 15 897 000,00грн.

06 лютого 2003 року між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Енергосоюз» укладений договір №169 про відступлення вимоги (т. 1, а.с. 14-15), відповідно до умов якого АК «Харківобленерго» відступає, а ТОВ «Енергосоюз» приймає право вимоги за зобов'язанням між АК "Харківобленерго" та ДП "ТЕЦ-2 «Есхар». Вимоги складають права АК «Харківобленерго», що випливають з розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу). Загальна сума вимоги складає 15 897 000,00 грн. (пункт 1.1. договору).

В рахунок за уступку вимоги ТОВ "Енергосоюз" зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок АК "Харківобленерго" суму у розмірі 3 974 250,00грн. в строк до 20 липня 2003 року (пункт 1.3 договору).

28 лютого 2003 року АК "Харківобленерго" повідомило ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про заміну осіб в зобов'язанні, що випливає з розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу) на суму 15 897 000грн. на користь ТОВ "Енергосоюз" (т. 1, а.с. 16).

Матеріали справи не містять доказів проведення розрахунків ТОВ "Енергосоюз" перед АК "Харківобленерго".

24 лютого 2004 року ТОВ "Енергосоюз" та АТ "Бізнес-сервіс" уклали договір №6/2-У про уступку права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "Енергосоюз" відступає, а АТ "Бізнес-сервіс" приймає право вимоги по зобов'язанню між ТОВ "Енергосоюз" та ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" (т. 1, а.с. 17-18).

Вимоги складають права ТОВ "Енергосоюз" на погашення боржником заборгованості по зобов'язанням у відповідності до договору №169 від 06.02.2003 року, укладеним між ТОВ "Енергосоюз" та первісним кредитором - АК "Харківобленерго", розподільчим балансом та актом приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу).

Сума вимоги складає 15 897 000,00грн.(пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору, в рахунок за відступлення права вимоги АТ "Бізнес-сервіс" зобов'язується провести розрахунок з ТОВ "Енергосоюз" на суму 4 000 000,00 грн.

На виконання умов договору № 6/2-У від 24.02.2004 року, АТ "Бізнес-сервіс" було здійснено повний розрахунок з ТОВ "Енергосоюз" за набуте ним право вимоги, а саме: 1 950 000,00 грн. було перераховано на рахунок ТОВ "Енергосоюз", що підтверджується платіжними дорученнями від 18.06.2004р. за №№ 398, 401, 402 та 403, а сума в розмірі 2 050 000,00грн. була сплачена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується угодами про залік зустрічних вимог від 30.09.04р. та від 31.08.04р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2004 року у справі № 38/154-04 задоволено позовні вимоги АТ "Бізнес-сервіс" до ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про стягнення 15 897 000,00грн. заборгованості, що виникла на підставі договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.2004 року, розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу)(т.2, а.с.112).

Вказані факти встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 червня 2010 року у справі № 08/345-05 за позовом АК "Харкіобленерго" до ТОВ "Енергосоюз" та АТ "Бізнес-сервіс" про визнання недійсним договору, яка є чинною (т.2, а.с. 120-122).

В свою чергу, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2013 у справі № 5023/5583/12 (5023/274/12), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2013 року (т. 4, а.с. 41-44) встановлено наступне.

15.12.2007 року між ДП "ТЕЦ-2 "Есхар", ВАТ "Атоменергокомплект" та АТ "Бізнес-сервіс" укладено договір про переведення боргу №15/12/07, за яким ВАТ "Атоменергокомплект" прийняло на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АТ "Бізнес-сервіс" у сумі 11 066 561,95грн., що виникла з договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.2004 року, укладеного між АТ "Бізнес-сервіс" та ТОВ "Енергосоюз", розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу).

21.12.2007 року ВАТ "Атоменергокомплект" уклав з ТОВ "Шахта "Садова" договір про відступлення права вимоги № Ц-21/12, за яким ВАТ "Атоменергокомплект" відступило на користь ТОВ "Шахта "Садова" право вимоги від ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" проведення розрахунків у розмірі 11 066 561,95грн., за прийнятий ВАТ "Атоменергокомплект" борг за договором про переведення боргу від 15.12.2007 року №15/12/07.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2008 року у справі №29/284-08 стягнуто з ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" на користь ТОВ "Шахта "Садова" 11066561,95грн. за договором про відступлення права вимоги №Ц-21/12 від 21.12.2007 року.

26.08.2008 року між ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" та АТ "Харімпекс" укладено договір про перевід боргу №26/08-08, згідно якого останній прийняв на себе зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 300 000грн., які мало ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АТ "Бізнес-сервіс", що виникли з договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.2004 року, укладеного між АТ "Бізнес-сервіс" та ТОВ "Енергосоюз", розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу). Вказаний перевід боргу був погоджений із АТ "Бізнес-сервіс".

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що кінцевим набувачем відчуженого позивачем за договором № 169 від 06.02.2003 року права вимоги до відповідача виконання своїх зобов'язань з погашення заборгованості, що виникло з розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу), та яке було предметом затвердженої судом мирової угоди у справі № 8164/3-17, стало АТ "Бізнес-сервіс".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2004 року у справі № 17/358-03 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 169 від 06.02.2003 року. Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2004 року постанову апеляційної інстанції залишено без змін (т. 1, а.с.8-13).

Позивач, звертаючись з позовом до господарського суду про стягнення 15 897 000,00 грн., обґрунтовує свої вимоги положеннями абзацу другого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, згідно якої, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судова колегія вважає вимоги АК «Харківобленерго» необґрунтованими виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору № 169 від 06 лютого 2003 року, визнання недійсним недійсного якого стало підставою для звернення з позовом про стягнення 15 897 000,00 грн. є право вимоги за зобов'язанням між АК "Харківобленерго" та ДП "ТЕЦ-2 «Есхар».

Як зазначалося вище, між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Енергосоюз» укладений договір №169 про відступлення вимоги (т. 1, а.с. 14-15).

Предметом договору є право вимоги АК "Харківобленерго" до ДП "ТЕЦ-2 «Есхар». Сума вимоги складає 15 897 000,00 грн. (пункт 1.1. договору)

Відповідно до пункту 1.3. договору, в рахунок за уступку вимоги ТОВ "Енергосоюз" зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок АК "Харківобленерго" суму у розмірі 3 974 250,00грн. в строк до 20 липня 2003 року (пункт 1.3 договору).

Договір № 169 від 06.02.2003 року, був визнаний недійсним з моменту його укладення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2004 року у справі № 17/358-03 (т. 1, а.с.8-10).

Господарським судом встановлено, що майно, що було предметом недійсного правочину (договору про відступлення права вимоги), було відчужене на користь третьої особи, добросовісного набувача.

Недійсний правочин не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, однак, лише в разі такої можливості (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

Аналогічне правило містив і Цивільний кодекс УРСР 1963 року, що діяв на момент укладення договору про уступку права вимоги № 169 від 06.02.2003 року. Наслідки визнання недійсною угоди визначені положеннями частини другої статті 48 Цивільного кодексу УРСР та передбачають, що кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Тобто, повернення в натурі всього одержаного за правочином також було наслідком його недійсності лише у разі такої можливості.

Зазначене кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", де зазначено що визнання правочинів недійсними" у разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України)(абз. 4, пункт 7).

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) як одну з підстав заміни кредитора в зобов'язанні.

Відступлення права вимоги (цесія) полягає в договірній передачі вимог первісного кредитора (цедента) новому кредитору (цесіонарію), тобто має місце вольове діяння сторін.

Цивільний кодекс передбачає форму договору відступлення права вимоги (стаття 513 Цивільного кодексу України), але відсутні положення щодо змісту такого договору та істотних умов. Тому, до даного виду договорів застосовуються норми про купівлю-продаж.

Враховуючи положення статті 177 Цивільного кодексу України, відповідно до якої об'єктом цивільного права є, зокрема, майнові права, передача права вимоги кредитора можлива в межах існуючих цивільно-правових договорів.

Оскільки, за умовами договору уступки права вимоги № 169 від 06.02.2003 року, передача права вимоги має оплатний характер, то до нього повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відступлення права вимоги передбачає передачу права вимоги за певну плату (вартість уступки права).

Набувач права вимоги ТОВ «Енергосоюз» не отримував в натурі майнового блага, яке в контексті абзацу другого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, він мав би повернути відчужувачу цього блага за недійсним договором.

За договором уступки права вимоги № 169 від 06.02.2003 року до ТОВ «Енергосоюз» перейшло право вимоги на суму 15 897 000,00 грн., а не сама сума. Це право вимоги перейшло за ціною, встановленою пунктом 1.3. договору 3 974 250 грн., саме цю суму зобов'язаний був сплатити відповідач. Саме ця сума є розміром відшкодування вартості права грошової вимоги, отриманої відповідачем за недійсним договором.

Приймаючи до уваги викладене вимога позивача про стягнення 15 897 000,00 грн. - неправомірна.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК .

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Доказів прийняття рішень з цього питання матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що реституція може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у сторони недійсного правочину .

Оскільки майно (право вимоги), що було предметом договору про відступлення права вимоги, було відчужене на користь третьої особи, добросовісного набувача, судова колегія вважає, що норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин.

Слід зазначити, що посилання відповідача щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин судова колегія вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (підпункт 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків господарського суду Харківської області, вкладених в рішенні від 10 вересня 2013 року у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі № 21/107-10 (47/263-08) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 18.11.2013р.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.