Постанова

від 11.11.2013 по справі 810/5635/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 11 листопада 2013 року           810/5635/13-а Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТЕНІЯ ПЛЮС" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ПЛЮС» (надалі – позивач, Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, (надалі – відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року №  0000972201/482. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари та послуги, придбані у ТОВ «ДФД-БУДХОЛД». Відповідач із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України був належним чином повідомлений про судові засідання, проте письмових заперечень до суду не надав, свого представника для участі у судових засіданнях не направив, просив зупинити провадження для підготовки представника до справи. Представник позивача подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин, враховуючи положення ст. 128 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного. Судом встановлено, що в період з 23 по 29 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ПЛЮС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ДФД-БУДХОЛД», код ЄДРПОУ 37568206 за період жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 травня 2013 року №646/22-03/34903042. Згідно з висновками акту перевірки відповідачем, зокрема, встановлено порушення пункту 188.1. статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 33581,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 33581,00 грн. Вказаний висновок зроблений у зв'язку із припущенням податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ДФД-БУДХОЛД», яке, на думку відповідача, має ознаки фіктивного підприємства. При цьому, до таких висновків відповідач прийшов у зв'язку із актом від 23 липня 2012 року № 593/22-817/37568206 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДФД-БУДХОЛД», код за ЄДРПОУ 37568206, щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року», відповідно до якого встановлено відсутність ТОВ «ДФД-БУДХОЛД» за податковою адресою та, як наслідок, відсутність підтверджуючих первинних документів. Податковий орган дійшов висновку що, у товариства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а також вбачається проведення останнім транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не маючи реального товарного характеру. У зв'язку з цим зазначене підприємство не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 0000972201/482 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 33  581,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 16  790,50 грн. Суд вважає прийняте податкове повідомлення-рішення неправомірним, а висновок відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ДФД-БУДХОЛД» - безпідставним, з огляду на наступне. Як свідчать обставини справи, в межах власної господарської діяльності в спірний період Товариство уклало з ТОВ «ДФД-БУДХОЛД» договір оренди від 03 жовтня 2011 року № ДФД-0710, відповідно умов якого орендодавець (ТОВ «ДФД-БУДХОЛД») передає, а орендар (позивач) приймає в тимчасове користування КС т. 686 кПа (7ат) 2,2 куб. м, перетворювач зварювальний 315-500 А, комплект контролю якості антикорозійних покриттів, агрегат зварювальний пересувний 250-400А, молоток відбійний пневматичний, установка «Суховій». За фактом надання послуг позивачем та ТОВ «ДФД-БУДХОЛД» підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 19 жовтня 2011 року № ОУ-0000019 на загальну суму 2991,12 грн., у т.ч. ПДВ 498,52 грн.; від 31 жовтня 2011 року № ОУ-0000070 на загальну суму 194877,76 грн., у т.ч. ПДВ 32479,63 грн.; від 31 жовтня 2011 року № ОУ-0000069 на загальну суму 3615,35 грн., у т.ч. ПДВ 602,56 грн. ТОВ «ДФД-БУДХОЛД» виписало Позивачу наступні податкові накладні: від 19 жовтня 2011 року № 19 на загальну суму 2991,12 грн., у т.ч. ПДВ 498,52 грн.; від 31 жовтня 2011 року № ОУ-0000070 на загальну суму 194877,76 грн., у т.ч. ПДВ 32479,63 грн.; від 31 жовтня 2011 року № ОУ-0000069 на загальну суму 3615,35 грн., у т.ч. ПДВ 602,56 грн. Факт оплати за надані послуги підтверджується копіями банківських виписок. Відповідно до пп.  14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку – покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року. Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «ДФД-БУДХОЛД» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер. Отже, сума податку на додану вартість, віднесена підприємцем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «ДФД-БУДХОЛД» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної. Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість,   та документи, які підтверджують факт використання позивачем придбаного у ТОВ «ДФД-БУДХОЛД» зварювального автомату, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит. Суд не бере до уваги доводи відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДФД-БУДХОЛД», адже такі доводи базуються лише на фіктивності контрагентів підприємства ТОВ «ДФД-БУДХОЛД», а також на непідтвердженій інформації про відсутність трудових ресурсів, обладнання тощо. Доводи податкового органу не підтверджені належними та допустимими доказами, що дає підстави вважати їх недоречними та такими, що не можуть бути взятими до уваги. Таким чином, суд вважає, що наведені доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій не дають підстави стверджувати про фіктивність контрагента позивача, такі доводи не є достатніми для можливості стверджувати про безтоварність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом. За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з його контрагентами в перевіряємий період. Також, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення. За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд - п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 06 червня 2013 року № 0000972201/482. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ПЛЮС»  судовий збір в сумі 503 (п'ятсот три) грн. 72 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Василенко Г.Ю.