Ухвала

від 13.03.2014 по справі 810/5635/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5635/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ПЛЮС» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року №0000972201/482,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ПЛЮС» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року №0000972201/482.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що в період з 23 по 29 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ПЛЮС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДФД-БУДХОЛД» за період жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 травня 2013 року №646/22-03/34903042.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 188.1. статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 33581,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 33581,00 грн..

На підставі складеного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 06 червня 2013 року №0000972201/482, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 33 581,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 16 790,50 грн..

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що у позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а також вбачається проведення останнім транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не маючи реального товарного характеру. У зв'язку з цим зазначене підприємство не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ПЛЮС» укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДФД-БУДХОЛД» договір оренди від 03 жовтня 2011 року № ДФД-0710.

Відповідно до умов укладеного договору орендодавець передає, а орендар (позивач) приймає в тимчасове користування КС т. 686 кПа (7ат) 2,2 куб. м, перетворювач зварювальний 315-500 А, комплект контролю якості антикорозійних покриттів, агрегат зварювальний пересувний 250-400А, молоток відбійний пневматичний, установка «Суховій».

На виконання умов зазначеного договору позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДФД-БУДХОЛД» підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 19 жовтня 2011 року № ОУ-0000019 на загальну суму 2991,12 грн., у т.ч. ПДВ 498,52 грн.; від 31 жовтня 2011 року № ОУ-0000070 на загальну суму 194877,76 грн., у т.ч. ПДВ 32479,63 грн.; від 31 жовтня 2011 року № ОУ-0000069 на загальну суму 3615,35 грн., у т.ч. ПДВ 602,56 грн.

Контрагентом позивача виписано податкові накладні від 19 жовтня 2011 року № 19 на загальну суму 2991,12 грн., у тому числі податок на додану вартість 498,52 грн.; від 31 жовтня 2011 року № ОУ-0000070 на загальну суму 194877,76 грн., у тому числі податок на додану вартість 32479,63 грн.; від 31 жовтня 2011 року № ОУ-0000069 на загальну суму 3615,35 грн., у тому числі податок на додану вартість 602,56 грн..

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковим законодавством передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, та надано правову оцінку щодо відповідності наказу Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року, вимогам п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку

Сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДФД-БУДХОЛД» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні в матеріалах справи, та використанням придбаного зварювального автомату у власній господарській діяльності.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про фіктивність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДФД-БУДХОЛД», оскільки є лише припущеннями податкового органу не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Мін доходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.