Постанова

від 19.11.2013 по справі 820/9459/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 листопада 2013 р. № 820/9459/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Колесника К.А.

представника відповідача - Наконечного А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство із обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство «Форсаж», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000930221 від 07.05.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 314 872,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 29 880,75 грн.; № 0000152201 від 24.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 654,00 грн.; № 0000910172 від 30.04.2013 р., яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, що прийняті відповідачем з порушеннями норм законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що на підставі наказу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 9 від 08.01.2013 р. була проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ ВКП «Форсаж» (код ЄДРПОУ 33480844) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., за наслідками якої 22.02.2013 р. відповідачем було складено акт № 1218/22.1/33480844 (а.с. 25-120, т. 1).

Зі змісту вищевказаного акту вбачається, що Позивачем порушено вимоги:

- п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв'язку із чим ТОВ ВКП «Форсаж» занижено податок на прибуток у загальній сумі 367 973,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 р. у сумі 5 696,00 грн., 1 квартал 2010 р. у сумі 6 247,00 грн., 2 квартал 2010 р. у сумі 11 248,00 грн., 3 квартал 2010 року у сумі 8 065,00 грн., 4 квартал 2010 р. у сумі 8 834,00 грн., 1 квартал 2011 року у сумі 18 757,00 грн., 2 квартал 2011 р. у сумі 23 695,00 грн., 3 квартал 2011 р. у сумі 74 772,00 грн., 4 квартал 2011 р. у сумі 87 869,00 грн., 1 квартал 2012 р. у сумі 4 311,00 грн., 2 квартал 2012 р. у сумі 12 129,00 грн., 3 квартал 2012 р. у сумі 106 350,00 грн.;

- п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв'язку із чим ТОВ ВКП «Форсаж» занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 139 092,00 грн., у т.ч. за лютий 2010 р. на суму 24 188,00 грн., за березень 2010 р. на суму 7 179,00 грн., за квітень 2010 р. у сумі 6 237,00 грн., за серпень 2010 р. у сумі 22 469,00 грн., за вересень 2010 р. у сумі 71 382,00 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 1 923,00 грн., за листопад 2010 р. у сумі 5 714,00 грн.

- завищено значення у рядку 24 декларації з податку на додану вартість поданій за вересень 2012 р. у сумі 494 716 грн.;

- п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв'язку із чим перевіркою донараховано суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 341,99 грн.;

- п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- ст. 5 Закону України від 11.12.1991 р. № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (зі змінами та доповненнями) щодо строків надання до ДПІ розрахунків податку за придбані протягом року транспортні засоби;

- п. 2.8 Постанови Національного банку України від 15.12.2004 р.№ 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», у зв'язку із чим ТОВ ВКП «Форсаж» перевищено ліміт каси у періоді, що перевіряється, на загальну суму 5 354,41 грн.

На підставі висновку вищевказаного акту відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000930221 від 07.05.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 367 973,00 грн. за основним платежем та 40 721,00 грн. за штрафними санкціями у зв'язку із порушенням п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- податкове повідомлення-рішення № 0000940221 від 07.05.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 139 092,00 грн. за основним платежем та 34 773,00 грн. за штрафними санкціями у зв'язку із порушенням п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- податкове повідомлення-рішення № 0000950221 від 07.05.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 494 716,00 грн. у зв'язку із завищенням значення у рядку 24 Декларації з податку на додану вартість, поданій за вересень 2012 р.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001350223 від 07.05.2013 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 10 708,82 грн. у зв'язку із порушенням п. 2.8 Постанови Національного банку України від 15.12.2004 р.№ 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України»;

- податкове повідомлення-рішення № 0000910172 від 30.04.2013 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. у зв'язку із порушенням ст. 5 Закону України від 11.12.1991 р. № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (зі змінами та доповненнями).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ ВКП «Форсаж» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області.

Рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області від 19.08.2013 р. за вих. № 1551/10/20-40-10-04-17 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000940221 від 07.05.2013 р.; податкове повідомлення-рішення № 0000930221 від 07.05.2013 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 63 941,25 грн. (основний платіж - 53 101,00 грн., штрафні санкції - 10 840,25 грн.); податкове повідомлення-рішення № 0000950221 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 477 062,00 грн. (а.с. 14-24, т. 1).

У зв'язку із наведеним 24.07.2013 р. Основ'янською ОДПІ м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000152201, яким позивачеві було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 654,00 грн.

У відповідності до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 р., податкове повідомлення-рішення № 0000950221 від 07.05.2013 р. вважається відкликаним з дня надходження до ТОВ ВКП Форсаж» податкового повідомлення-рішення № 0000152201 від 24.07.2013 р.

За результатами перегляду Міністерством доходів та зборів України зазначене вище рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області залишено без змін (рішення № 11403/6/99-99-10-01-15 від 19.09.2013 р.).

ТОВ ВКП«Форсаж» також було сплачено суму штрафних санкцій у розмірі 10 708,82 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням № 0001350223 від 07.05.2013 р.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, позивач оскаржує до адміністративного такі податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0000930221 від 07.05.2013 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 314 872,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 29 880,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000152201 від 24.07.2013 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 654,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000910172 від 30.04.2013 р., яким Позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з актом перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р., а також відомостями, викладеними на стор.10 рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.08.2013 р. за вих. № 1551/10/20-40-10-04-17, податковими органами встановлено завищення ТОВ ВКП «Форсаж» валових витрат в період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року на загальну суму 1 876 572,00 грн.

Зокрема, Позивачем у період з 01.01.2010 по 31.03.2011 р.,на думку Відповідача, було безпідставно віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 159 556,00 грн., з яких:

- 825,00 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 у 4 кварталі 2010 року;

- 21 069,44 грн. по взаємовідносинах з ПП «НОВА-ТОР» у 1 кварталі 2011 року;

- 137 663 грн. во взаємовідносинам із суб'єктами господарювання, що надавали у період з 01.10.2009 до 31.03.2011 рр. Позивачеві послуги з перевезення вантажів.

Виходячи з відомостей, викладених в акті перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. (стор.8-9 Акту) та в письмових запереченнях відповідача на позовну заяву, Позивач неправомірно відніс до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року суму в розмірі 825,00 грн. у зв'язку із придбанням товару у ФОП ОСОБА_4 На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на висновки акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7) у період з 01.07.2010 по 31.12.2011 р.» від 19.10.2012 р. № 3556/172/НОМЕР_7.

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. податковим органом не досліджувалася первинна бухгалтерська документація ТОВ ВКП «Форсаж» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4

Позивачем під час розгляду справи на підтвердження реальності господарсько-фінансової операції із ФОП ОСОБА_4 у 4 кварталі 2010 р. на суму 825,00 грн. (без ПДВ) було надано суду копії податкової, видаткової накладних, подорожнього листа, виписку з банківського рахунку про оплату товару, докази реалізації придбаного товару (а.с. 25-34, т. 2). Під час дослідження зазначених документів судом не встановлена їхня невідповідність вимогам чинного на час складення законодавства.

Окрім того, суд також бере до уваги, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 р. по справі № 820/2424/13-а (а.с. 16-24, т. 2) висновки податкового органу, викладені у акті «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7) у період з 01.07.2010 по 31.12.2011 р.» від 19.10.2012 р. № 3556/172/НОМЕР_7, визнано необґрунтованими.

Також суд погоджується з доводами позивача щодо невідповідності покладення на ТОВ ВКП «Форсаж» відповідальності за порушення, вчинені його контрагентами, приписам ст. 61 Конституції України.

З огляду на викладене, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд доходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових у 4 кварталі 2010 року суми в розмірі 825,00 грн. у зв'язку із придбанням товару у ФОП ОСОБА_4

Виходячи з відомостей, викладених в акті перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. (стор.9-12 Акту) та в письмових запереченнях відповідача на позовну заяву, Позивач неправомірно відніс до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року суму в розмірі 21 069,44 грн. у зв'язку із придбанням товару у Приватного підприємства «НОВА-ТОР» (код ЄДРПОУ 32692072). На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на висновки актів перевірок ПП «НОВА-ТОР»(код ЄДРПОУ 32692072).

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. податковим органом не досліджувалася первинна бухгалтерська документація ТОВ ВКП «Форсаж» по взаємовідносинам з ПП «НОВА-ТОР»(код ЄДРПОУ 32692072).

З огляду на положення ст.61 Конституції України позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені його контрагентами.

Окрім того, позивачем було надано суду податкову, видаткову накладні, виписку з банківського рахунку про оплату товару, які оформлені у відповідності із чинним на час їх складання законодавством України, а отже, визнаються судом у якості належних та допустимих доказів правомірності віднесення до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року суми в розмірі 21 069,44 грн. у зв'язку із придбанням товару у Приватного підприємства «НОВА-ТОР» (код ЄДРПОУ 32692072).

Зі змісту акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. (стор.12-16Акту), з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.08.2013 р. за вих. № 1551/10/20-40-10-04-17, вбачається, що відповідачем встановлено порушення ТОВ ВКП «Форсаж» податкового законодавства у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат, понесених ним у зв'язку із придбанням у фізичних осіб-підприємців послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей та не підтверджених товаро-транспортними накладними у період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. на загальну суму 137 663 грн. (без ПДВ).

Проте, вимогами податкового законодавства не передбачено обов'язковості складання товаро-транспортної накладної для підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки наявність чи відсутність товаро-транспортної накладної свідчить лише про дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом, а не про дотримання вимог податкового законодавства. Така правова позиція, зокрема, висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі № 812/1039/13-а від 17.07.2013 р. та справі № 805/3714/13-а від 16.10.2013 р.

Крім того, Позивачем на підтвердження реальності понесених ним у період з 01.01.2010 по 31.03.2011 рр. витрат у розмірі 137 663 грн. (без ПДВ) з придбання послуг з перевезення вантажів було надано суду договори про надання таких послуг та акти виконаних робіт по операціях із ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8);ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_9); ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_10);ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_11); ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_12); ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_13); ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_14); ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_15); ФОП ОСОБА_13; ФОП ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_16); ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_17); ФОП ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_18); ФОП ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_19); ФОП ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_20); ФОП ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_21); ФОП ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_22); ФОП ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_23); ФОП ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_24); ФОП ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_25); ФОП ОСОБА_24 (РНОКПП НОМЕР_26); ФОП ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_27); ФОП ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_28); ФОП ОСОБА_27 (РНОКПП НОМЕР_29); ФОП ОСОБА_28 (РНОКПП НОМЕР_30); ФОП ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_31);ФОП ОСОБА_30 (РНОКПП НОМЕР_32); ФОП ОСОБА_31 (РНОКПП НОМЕР_33);ФОП ОСОБА_32 (РНОКПП НОМЕР_34); ФОП ОСОБА_33 (РНОКПП НОМЕР_35); ФОП ОСОБА_34 (РНОКПП НОМЕР_36); ФОП ОСОБА_35 (РНОКПП НОМЕР_37) (а.с. 55- 221, т. 2).

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, дослідивши надані позивачем документи, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до складу валових витрат у період з 01.01.2010 по 31.03.2011 рр. суму в розмірі 159 556,00 грн., у зв'язку із чим висновки відповідача щодо порушення ТОВ ВКП «Форсаж» вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) є необґрунтованими.

Щодо встановлених у акті перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. (стор.17-31 Акту) порушень позивачем п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, що призвели до завищення суми валових витрат у розмірі 1 033 821,00 грн. (без ПДВ) в період з 01.04.2011 по 30.09.2012 рр., суд дійшов до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ВКП «Форсаж» у вказаний період було придбано у ФОП ОСОБА_36 (РНОКПП НОМЕР_38) товар на загальну суму 337 120,00 грн. (без ПДВ). На підтвердження цього факту Позивачем було надано відповідні видаткові накладні та подорожні листи (а.с. 1-27, т. 3).

Суд звертає увагу на те, що посилання Відповідача у акті перевірки на відсутність товаро-транспортних накладних як підтвердження фактичного отримання Позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей не мають під собою відповідного правового підґрунтя, адже, як уже зазначалося вище, відсутність товаро-транспортних накладних не може бути перешкодою для формування валових витрат за такими операціями.

Більше того, виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи подорожніх листів (а.с. 1-27, т. 3), доставка товару здійснювалася силами самого Позивача, у зв'язку із чим, вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 позивачем у цій ситуації порушені не були.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про правомірність формування позивачем валових витрат у розмірі 337 120,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_36

Порушення Позивача по операціях із ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7), викладені на стор. 22-23 акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р., встановлені Відповідачем на підставі акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7) у період з 01.07.2010 по 31.12.2011 р.» від 19.10.2012 р. № 3556/172/НОМЕР_7.

З огляду на наведені раніше обставини, беручи до уваги положення ст.61 Конституції України, а також, проаналізувавши надані позивачем належним чином оформлені податкові, видаткові накладні, виписки по банківському рахунку позивача на підтвердження оплати придбаного у ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7) товару, подорожні листи та докази подальшої реалізації цього товару (а.с. 28-78, т. 3), суд доходить до висновку про правомірність включення ТОВ ВКП «Форсаж» у 4 кварталі 2011 р., 2 кварталі 2012 року до складу валових витрат суми в розмірі 5 081,89 грн. по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4

Судом також встановлено, що висновки відповідача, викладені на стор. 23-29 акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р., стосовно безпідставного включення позивачем до складу валових витрат, понесених ним по взаємовідносинах із ТОВ«Діамант СТ» (код ЄДРПОУ 31944331), ТОВ «Промтехмашпроект» (код ЄДРПОУ 36097288), ТОВ «ГК-Торговий дім» (код ЄДРПОУ 37778630), ТОВ «Добробут» (код ЄДРПОУ 30140531), ФОП ОСОБА_37 (РНОКПП НОМЕР_39) у період з 01.10.2011 по 30.09.2012 рр., зроблені податковим органом виключно на підставі актів перевірок перелічених суб'єктів господарювання - контрагентів позивача. При цьому, дослідження та аналіз первинної бухгалтерської документації ТОВ ВКП «Форсаж» відповідачем не здійснювався.

Суд погоджується з позицією позивача, що ТОВ ВКП «Форсаж» не може нести відповідальність за порушення його контрагентами податкового чи іншого законодавства, адже це суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, встановленого ст.61 Конституції України.

Окрім того, позивачем на підтвердження реальності понесених у період з 01.10.2011 по 31.03.2012 рр. витрат у розмірі 63 478,33 грн. (без ПДВ) було надано суду податкові, видаткові накладні, подорожні листи, виписки по банківському рахунку ТОВ ВКП «Форсаж» про оплату товару, а також докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Діамант СТ» (код ЄДРПОУ 31944331), ТОВ «Промтехмашпроект» (код ЄДРПОУ 36097288), ТОВ «ГК-Торговий дім» (код ЄДРПОУ 37778630), ТОВ «Добробут» (код ЄДРПОУ 30140531), ФОП ОСОБА_37 (РНОКПП НОМЕР_39) товару (а.с. 79-129, т. 3).

За таких обставин, проаналізувавши надані ТОВ ВКП «Форсаж» документи, суд доходить до висновку, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових суму витрат по операціям із зазначеними вище суб'єктами господарювання.

Зі змісту акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. (стор.29-31 Акту) вбачається, що відповідачем встановлено порушення ТОВ ВКП «Форсаж» податкового законодавства у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат, понесених ним у зв'язку із придбанням у фізичних осіб-підприємців послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей та не підтверджених товаро-транспортними накладними у період з 01.04.2011 по 30.09.2012 рр. на загальну суму 107 618,00 грн. (без ПДВ).

Проте, вимогами податкового законодавства не передбачено обов'язковості складання товаро-транспортної накладної для підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки наявність чи відсутність товаро-транспортної накладної свідчить лише про дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом, а не про дотримання вимог податкового законодавства. Така правова позиція, зокрема, висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі № 812/1039/13-а від 17.07.2013 р. та справі № 805/3714/13-а від 16.10.2013 р.

Крім того, Позивачем на підтвердження реальності понесених ним у період з 01.04.2011 по 30.09.2012 рр. витрат у розмірі 107 618,00 грн. (без ПДВ) з придбання послуг з перевезення вантажів було надано суду договори про надання таких послуг та акти виконаних робіт по операціях із ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8), ФОП ОСОБА_31 (РНОКПП НОМЕР_33), ФОП ОСОБА_38 (РНОКПП НОМЕР_40), ФОП ОСОБА_39 (РНОКПП НОМЕР_41), ФОП ОСОБА_40 (РНОКПП НОМЕР_44) (а.с. 130-206, т. 3).

Окрім того, згідно з відомостями, викладеними на стор.31 акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р., ТОВ ВКП «Форсаж» було безпідставно завищено валові витрати за 3 квартал 2012 року на загальну суму 520 522,00 грн.

Позивачем було долучено до матеріалів справи документи, на підставі яких ТОВ ВКП «Форсаж» було сформовано валові витрат у 3 кварталі 2012 року. Проаналізувавши вказані документи судом встановлена відповідність цих документів вимогам податкового законодавства та належне підтвердження понесення позивачем у 3 кварталі 2012 року валових витрат у розмірі, вказаному у відповідних податкових деклараціях ТОВ ВКП «Форсаж» з податку на прибуток підприємства (а.с. 147-240 т. 1, а.с. 1-238 т.4, а.с. 1-246 т.5, а.с. 1-250 т.6, а.с. 1-250 т.7, а.с. 1-250 т.8, а.с. 1-250 т.9, а.с. 1-250 т.10, а.с. 1-243 т.11, , а.с. 1-243 т.12).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем під час розгляду справи не було надано суду доказів неправомірності віднесення позивачем суми в розмірі 520 522,00 грн. до складу валових витрат у 3 кварталі 2012 року.

З урахуванням викладеного, дослідивши перелічені вище докази, суд дійшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 3 квартал 2012 року на загальну суму 520 522,00 грн.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витратвитрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи той факт, що Позивачем повністю доведено правомірність формування складу валових витрат у розмірі 1 033 821,00 грн. у період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. та надано суду відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на вказану суму визнаються судом необґрунтованими та неправомірними.

Щодо порушення позивачем п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України суд доходить до таких висновків.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. за № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 встановлений алгоритм дії посадових осіб податкового органу під час проведення документальних перевірок.

Пунктом 6 розділу І Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 розділу ІІ Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Отже, Порядок № 984 передбачає, що у разі виявлення порушень податкового законодавства в акті чітко викладається суть порушень з посиланням на норми права, які були порушені платником податків, а також докази, які свідчать про зазначені порушення.

У акті перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. (стор. 32) встановлено безпідставне завищення ТОВ ВКП «Форсаж» валових витрат у розмірі 683 195,00 грн. (без ПДВ) у 2-4 кварталі 2011 року. Проте відповідачем, у порушення приписів податкового законодавства щодо оформлення актів перевірок платників податків, не було вказано, на підставі яких саме документів первинного бухгалтерського обліку встановлено таке порушення.

Окрім того, зі змісту п.п. 139.1.12 р. 139.1 ст. 139 ПК України вбачається, що не включаються до складу витратвитрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

З огляду на викладене, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу валових витрат по операціях із ФОП ОСОБА_41 (ІПН НОМЕР_42) та ФОП ОСОБА_42 (ІПН НОМЕР_43) у 3, 4 кварталах 2011 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності вказаних суб'єктів господарювання є надання послуг з інформатизації, у зв'язку із чим дія пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України (у редакції від 02.12.2010 р.) на такі операції не поширюється.

Згідно документів первинного бухгалтерського обліку, загальна сума валових витрат, сформованих Позивачем на підставі взаємовідносин з із ФОП ОСОБА_41 (ІПН НОМЕР_42) та ФОП ОСОБА_42 (ІПН НОМЕР_43) складає 37 345,00 грн.(а.с. 224-234, т. 3).

Щодо суми в розмірі 645 850,00 грн., сплаченої позивачем за 2-4 квартали 2011 року на користь суб'єктів господарювання, що були платниками єдиного податку, судом встановлено, що ця сума не включалася позивачем до складу валових витрат. Згадані обставини повністю підтверджуються відповідною довідкою ТОВ ВКП «Форсаж», даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року та даними звіту про фінансові результати (форма № 2) за 2-4 квартали 2011 року (а.с. 235-239, т. 3).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ ВКП «Форсаж» не було допущено порушень податкового законодавства під час включення до складу валових витрат, понесених ним по операціях із фізичними особами-підприємцями, які були платниками єдиного податку.

Таким чином, суд доходить до висновку про неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000930221 від 07.05.2013 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 314 872,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 29 880,75 грн., у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Проаналізувавши доводи сторін щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000152201 від 24.07.2013 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 654,00 грн., суд дійшов до таких висновків.

Згідно з відомостями, викладеними в Акті перевірки№ 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. та у рішенні Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.08.2013 р. за вих. № 1551/10/20-40-10-04-17 (надалі - Рішення), позивачем було завищено суму податкового кредиту у розмірі 17 654,00 грн. по операціях, які, на думку відповідача, є нікчемними. Зокрема, це стосується операцій з такими контрагентами:

- Приватне підприємство «НОВА-ТОР» (код ЄДРПОУ 32692072) у березні 2011 р. на суму ПДВ 4 213,84 грн.;

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7) у період з 01.10.2010 по 31.03.2012 рр. на суму ПДВ 1 181,29 грн.;

- Товариство із обмеженою відповідальністю «Діамант - СТ» (код ЄДРПОУ 31941331) у 4 кв. 2011 р. на суму ПДВ 250,00 грн.;

- Товариство із обмеженою відповідальністю «Промтехмашпроект» (код ЄДРПОУ 36097288) у 1 кв. 2012 р. на суму ПДВ 53,67 грн.;

- Товариство із обмеженою відповідальністю «ГК-Торговий Дім» (код ЄДРПОУ 37778630) у 1 кв. 2012 р. на суму ПДВ 680,00 грн.;

- Товариство із обмеженою відповідальністю «Добробут» (код ЄДРПОУ 30140531) у 4 кв. 2011 р. на суму ПДВ 200,00 грн.;

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_37 (РНОКПП НОМЕР_39) у 2 кв. 2012 р. на суму ПДВ 11 075,00 грн.

Однак, суд погоджується із доводами Позивача про те, що висновки відповідача про нікчемність операцій ТОВ ВКП «Форсаж» із переліченими контрагентами та, як наслідок, завищення податкового кредиту на суму 17 654,00 грн. є необґрунтованими, виходячи з такого.

Так, згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частина 2 цієї статті вказує, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, ч. 3 ст.228 ЦК передбачає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним. Такими, зокрема, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Як вбачається з Акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р., нікчемність правочинів, за якими Позивач здійснював купівлю товару у своїх контрагентів, встановлена податковим органом на підставі неможливості останніми реально забезпечити настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами, внаслідок чого такі правочини суперечать інтересам держави і суспільства.

Отже, з огляду на положення ч. 3 ст.228 ЦК, такий правочин законодавцем віднесено не до категорії нікчемних, а до категорії оспорюваних, які можуть бути визнані недійсними виключно в судовому порядку.

Такої ж точки зору дотримується і ВАСУ, який у своїй ухвалі від 22.08.2012 року по справі № К/9991/43010/12 вказує, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за ознаками правочину суперечного інтересам держави і суспільства, належать виключно до компетенції судових органів.

Слід зауважити, що п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» прямо передбачено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має в обов'язковому порядку враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналогічна позиція щодо необхідності підтвердження наявності вини відповідним вироком суду в кримінальній справі викладена також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.01.2013 року по справі № К/9991/42466/12.

Окрім того, необхідно також взяти до уваги правову позицію, відображену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.03.2013 року по справі № К-10093/08. Так, зокрема, ВАСУ дійшов до такого висновку, що враховуючи те, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник. Отже, без з'ясування наведених фактичних даних саме по собі порушення норм податкового законодавства та правил здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про укладення нікчемного правочину без доведення податковим органом належними засобами доказування наявності у сторони під час укладення правочину суб'єктивного наміру створити відповідні наслідки у податковому обліку.

Проте ані в Акті перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р., ані під час розгляду скарги позивача Міністерством доходів та зборів України, не було вказано на наявність будь-якого вироку суду, так само як і будь-яких інших доказів наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення правочинів, що суперечать інтересам держави і суспільства, чи такого, що порушує публічний порядок.

Слід також відзначити, що позивачем під час розгляду справи доведено реальність вищевказаних операцій на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, що унеможливлює визнання цих операцій нікчемними (а.с. 25-34, т.2; а.с. 28-129, т. 3).

Таким чином, суд доходить до висновку про неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000152201 від 24.07.2013 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 654,00 грн., у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000910172 від 30.04.2013 р., яким Позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідачем на підставі акту перевірки № 1218/22.1/33480844 від 22.02.2013 р. було встановлено порушення ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», у зв'язку із чим ТОВ «ВКФ Форсаж» визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафу на суму 170,00 грн.

Судом встановлено, що 23.12.2010 р. на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «ВКФ Форсаж» зареєструвало за собою в органах державної автомобільної інспекції транспортний засіб.

Згідно ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, що діяла на момент придбання ТОВ «ВКФ Форсаж» транспортного засобу) за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

За порушення строку подання згаданого розрахунку суми податку відповідальність передбачена пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Слід відзначити, що кінцевий термін виконання обов'язку ТОВ «ВКФ Форсаж» подавати розрахунок суми податку припадає на 03.01.2011 р., а тому констатувати порушення можливо лише після 03.01.2011 р.

У той же час, з 01.01.2011 р. у зв'язку з прийняттям ПК України Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність, а пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Виходячи з викладеного, Відповідачем безпідставно застосовані штрафні санкції у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність. Відтак, відповідне податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши первинні бухгалтерські документи, надані Позивачем на підтвердження позовних вимог, за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові податкові повідомлення - рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000930221 від 07.05.2013 р., № 0000152201 від 24.07.2013 р., № 0000910172 від 30.04.2013 р., повинні бути скасованими як такі, що прийняті з порушенням ч.3ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги Позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст. ст. 11, 12, 51, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000930221 від 07.05.2013 року, №0000152201 від 24.07.2013 року, №0000910172 від 30.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" (код ЄДРПОУ 33480844) сплачений судовий збір у розмірі 2294,00 грн., (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.,).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.