Ухвала

від 22.10.2013 по справі 801/2517/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2517/13-а

22.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Кучерука О.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 10.04.13 у справі № 801/2517/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим (вул. Островського 3,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Днепр" (вул. Київська, 81,Русаківка,Білогірський район, Автономна Республіка Крим,97626)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.13 у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.13 та вирішити спор по суті.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 22.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Дніпр", ідентифікаційний код юридичної особи 30879226, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим, реєстраційний номер 17030062.

05.04.2012 Управлінням Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим прийняті Рішення № 48 про застосування фінансових санкцій за надання недостовірних відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки встановлені законодавством, яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 160 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовано до відповідача штраф у розмірі 170,00 грн., та Рішення № 49 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України чи страхувальником суми своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків, яким на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано штрафні санкції у розмірі 13,03 грн.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно по п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Згідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, що набрав чинності з 01.01.2011, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Отже органи Пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, ч.1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Разом з тим, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, судова колегія зазначає, що діяння, яке перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач протиправно виніс рішення від 05.04.2012 про застосування до відповідача фінансових санкцій за надання недостовірних відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки встановлені законодавством за 2006 рік та за несвоєчасне нарахування та несплату страхових внесків на підставі п. 4, 5 ч. 9 ст.106 Закону № 1058, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття позивачем рішень.

Застосування позивачем при винесенні рішень на підставі недіючих норм права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 21-367а12.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.13 у справі № 801/2517/13-а - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.13 у справі № 801/2517/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта